Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №759/12369/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 759/12369/26

Провадження №: 1-кп/752/2303/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026110000000115 від 18.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми Сумської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення інкримінованого діяння працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки, протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян, управління карного розшуку ГУНП в Київській області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу по особовому складу № 298 о/c від 26.09.2025 ОСОБА_3 призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки, протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управління карного розшуку ГУНП в Київській області.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів належать органи Національної поліції.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до підпункту з) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (суб`єкти, на яких поширюється дія цього Закону), суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є поліцейські.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» (обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища), особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Таким чином, ОСОБА_3 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУНП в Київській області, з моменту призначення на зазначену посаду є працівником правоохоронного органу, представником влади, а тому відповідно до ч. 2 ст. 18 КК України та примітки 1 ст. 364 КК України є службовою особою.

Так, ОСОБА_3 , здійснюючи свої повноваження, будучи працівником правоохоронного органу та зобов`язаним відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, водночас, всупереч присязі працівника поліції, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, встановлені ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, використав надані йому владу та службове становище для одержання неправомірної вигоди, тобто вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності, за наступних обставин.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що на початку лютого 2026 року точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 16 лютого 2026 року у ОСОБА_3 виник злочинний, корисливий умисел спрямований на особисте протиправне збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме за вплив на посадових осіб з числа ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою визнання ОСОБА_6 непридатним до проходження військової служби в лавах ЗСУ.

Так, 22.02.2026 о 17 годині, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_6 , біля кафе «Улітка» за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 2, під час якої у ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний, корисливий умисел спрямований на особисте протиправне збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, реалізовуючи який останній повідомив ОСОБА_6 , що в силу займаної посади, має широке коло знайомих серед невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2, а також комісії ВЛК, у зв`язку із чим зможе здійснити вплив на вказаних осіб з метою прийняття рішення щодо визнання ОСОБА_6 непридатним, шляхом отримання інвалідності, що подальшому, дозволить уникнути проходження військової служби в лавах ЗСУ, за грошову винагороду в розмірі 9 000 доларів США.

Після чого, 23.02.2026 ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на одержання на отримання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення посадовими особами уповноваженими на виконання функцій держави, під час телефонної розмови, повідомив ОСОБА_6 про готовність здійснити такий вплив за умовою передання йому грошових коштів у сумі 9 000 доларів США.

При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про те, що у зв`язку із зміною обставин, отримати документи, які будуть підставою для визнання останнього непридатним, змінились, водночас, можливо отримати відстрочку від проходження військової служби в лавах ЗСУ, через тих самих посадових осіб та лікарів на яких ОСОБА_3 має вплив та зможе забезпечити отримання необхідних медичних документів, шляхом оформлення опікунства за матір`ю.

В подальшому, ОСОБА_3 24.02.2026 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 повідомив про те, що суму грошових коштів озвучену раніше, необхідно буде перерахувати на крипто гаманець, який він зазначить пізніше.

Водночас, 11.03.2026 під час особистої зустрічі за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 76 в кафе «КентБар 76», ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про те, що останньому необхідно буде 12.03.2026 переслати грошові кошти на крипто гаманець через пункт обміну валюти, який ОСОБА_3 зазначить через смс повідомлення разом з рахунком крипто гаманця, при цьому вказуючи на те, що це необхідно зробити з метою уникнення безпосередньої передачі грошових коштів та забезпечення конспірації.

У подальшому, 12 березня 2026 року о 12 год. 44 хв. ОСОБА_6 , виконуючи інструкції вказані ОСОБА_3 прибув за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 165 до пункту обміну валют, що знаходиться на першому поверсі будівлі поряд з магазином «Сільпо», де розпочав листування з останнім у ході якого, діючи під контролем працівників правоохоронних органів передав до пункту обміну валют частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у виді грошових коштів у розмірі 300 дол США, з метою перевірки та підтвердження ОСОБА_3 щодо надходження грошових коштів на крипто гаманець, зазначений останнім для отримання неправомірної вигоди у сумі 9 000 доларів США за вплив на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб з числа службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2, а також комісії ВЛК з метою отримання необхідних медичних документів, шляхом оформлення опікунства за матір`ю ОСОБА_6 , після чого їх було вилучено у ході огляду приміщення пункту обміну валют прокурором.

Отже, ОСОБА_3 , старший оперуповноважений відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки, протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управління карного розшуку ГУНП в Київській області обвинувачується в отриманні від ОСОБА_6 12 березня 2026 року, неправомірної вигоди у розмірі 300 доларів США, сума якої еквівалентна згідно курсу НБУ станом на 12.03.2026 - 13 193 (тринадцять тисяч сто дев`яносто три) гривень, як частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 9 000 доларів США, ним як службовою особою, для себе за вплив на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб з числа службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2, а також комісії ВЛК та прийняття рішення щодо отримання необхідних медичних документів для прийняття рішення про надання відстрочки від призову за мобілізацією, шляхом оформлення опікунства за матір`ю ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, у повному обсязі, зокрема час, місце і спосіб вчинення діяння, зміст своїх домовленостей з ОСОБА_6 , обумовлений розмір неправомірної вигоди та обставини її часткового одержання. Пояснив, що зробив для себе відповідні висновки.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, узгоджуються з викладеними в обвинувальному акті обставинами, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

У зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Перевіряючи відповідність установлених обставин ознакам складу кримінального правопорушення, суд виходить із такого.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України, є встановлений порядок здійснення діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та авторитет органів державної влади.

З об`єктивної сторони ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає альтернативні форми діяння - прийняття пропозиції, прийняття обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Склад кримінального правопорушення є формальним, а тому діяння вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з наведених дій, незалежно від того, чи було фактично здійснено вплив і чи було прийнято бажане рішення. Судом установлено, що ОСОБА_3 одержав частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 300 доларів США за вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 і членів комісії ВЛК, тобто на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Суб`єкт цього кримінального правопорушення є загальним. Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, суб`єктом зловживання впливом є будь-яка особа, яка в уяві особи, що надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, при цьому вплив не обмежується використанням службового становища і може ґрунтуватися на дружніх, родинних чи особистих стосунках. ОСОБА_3 є повнолітньою осудною особою.

Із суб`єктивної сторони діяння вчинено з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого протиправного збагачення.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та кваліфікує такі його дії за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

3. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає альтернативні основні покарання - штраф від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років; додаткових покарань санкція не передбачає.

Відповідно до примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369-2 КК України, є корупційним, у зв`язку з чим до обвинуваченого не можуть бути застосовані положення ст.ст. 45-48 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності, ст. 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням. З огляду на це покарання обвинуваченому призначається виключно в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Суд враховує, що вчинене посягання спрямоване на встановлений порядок діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави, вчинене умисно, з корисливих мотивів.

Водночас суд бере до уваги, що фактично одержана обвинуваченим частина неправомірної вигоди становить 300 доларів США, що еквівалентно 13 193 грн, тобто є незначною порівняно з обумовленим сторонами розміром; будь-якого впливу на прийняття рішень фактично здійснено не було, жодних рішень щодо ОСОБА_6 не приймалося, а матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, що прямо зазначено і в обвинувальному акті.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, має виключно позитивні характеристики з місця роботи та навчання, безліч грамот за успіхі у навчанні та спорті, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав повністю та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення і швидкому розгляду провадження, не заперечуючи проти обмеження дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

За наведених обставин суд доходить висновку, що мета покарання, визначена ч. 2 ст. 50 КК України, у цьому провадженні може бути досягнута шляхом призначення обвинуваченому основного покарання у виді штрафу.

Визначаючи розмір штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд враховує сукупність наведених вище обставин: наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, - щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення; повну відсутність обставин, що обтяжують покарання; те, що обвинувачений раніше не судимий, є особою молодого віку та вперше притягується до кримінальної відповідальності; незначність фактично одержаної частини неправомірної вигоди; відсутність будь-якого реального впливу на прийняття рішень та відсутність шкідливих наслідків і матеріальної шкоди. Оскільки корупційний характер кримінального правопорушення виключає застосування ст. 69 КК України, тобто перехід до розміру, нижчого від найнижчої межі санкції, суд вважає, що наведена сукупність обставин може бути врахована лише шляхом призначення штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, - двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який застосовується при обчисленні кримінальних штрафів (17 гривень), становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає меті покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України, засадам гуманізму та справедливості й забезпечує розумний баланс між охоронюваними інтересами суспільства і правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся. Потерпілого у кримінальному провадженні немає, матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Питання щодо речових доказів і документів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 7, 100, 337, 349, 368-370, 373, 374, 376, 395 КПК України, ст.ст. 12, 45, 50, 52, 53, 55, 65, 66, 67, 369-2 КК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Речові докази:

- грошові кошти у сумі 300 (триста) доларів США в кількості 3 купюри номіналом по 100 доларів США з серіями та номерами купюр ME 39319327 B, PB 79486775 G, PB 79486773 G, які упаковано до сейф-пакета ТУ БЕБ у м. Києві № 6811687 та передано за квитанцією № 17 на зберігання до індивідуального сейфа уповноваженого банку, - повернути уповноваженій особі Служби Безпеки України;

- мобільний телефон марки Apple iPhone 15pro, IMEI НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 , що зберігається у камері речових доказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, - повернути законному володільцю ОСОБА_3 ;

- годинник Apple Watch SE, що перебуває у ОСОБА_3 на відповідальному зберіганні згідно з розпискою від 17.03.2026, - залишити законному володільцю ОСОБА_3 , звільнивши його від зобов`язання щодо відповідального зберігання;

- документи та носії інформації, що містять результати негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку його зберігання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року у справі № 757/15895/26-к (провадження № 1-кс-20597/26) на грошові кошти у сумі 300 доларів США в кількості 3 купюри номіналом по 100 доларів США з серіями та номерами купюр ME 39319327 B, PB 79486775 G, PB 79486773 G та на мобільний телефон марки Apple iPhone 15pro, IMEI НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 , - скасувати.

Процесуальні витрати з обвинуваченого не стягувати у зв`язку з їх відсутністю.

Роз`яснити засудженому, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до покарання у виді штрафу зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили та повідомити про це уповноважений орган з питань пробації, надавши документ про сплату штрафу. У разі несплати штрафу та відсутності підстав для розстрочення його виплати суд відповідно до ч. 5 ст. 53 КК України замінює несплачену суму штрафу іншим видом покарання.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1