Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №676/3056/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/3056/26

Провадження № 11-кп/820/560/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 липня 2026 року у кримінальному провадженні №12026242000000227, внесеномудо ЄРДР 17 лютого 2026 року стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 18 вересня 2021 року за ст.390-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду; вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 18 листопада 2025 року за ст. 126-1, ст. 71 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного цим вироком, приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.11.2025 року та за сукупністю вироків остаточно до відбування призначено ОСОБА_6 покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

в с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_6 з 19.10.2023 року, перебуваючи на превентивному обліку осіб, що вчинили домашнє насильство категорії «Кривдник» у Кам`янець-Подільському РУП ГУНП в Хмельницькій області, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», в період часу з 21.10.2025 по 02.03.2026, маючи прямий умисел на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, систематично вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_7 , що призвело до психологічних страждань останньої.

Так, 21.10.2025, близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_7 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, які виразились у висловлюванні нецензурною лайкою та іншими образливими словами, погрозами застосування фізичної сили, тобто протиправні дії, які були психотравмувальними для потерпілої, завдали психологічних страждань у вигляді: вразливості, почуття приниженої гідності та образи, обмеженості повноцінного відпочинку, втоми, зниженого та пригніченого настрою, відчуття безвиході, фіксованості на сімейних емоційно-негативних хвилюваннях, за що відносно ОСОБА_6 було застосовано терміновий заборонний припис, з метою протидії, негайному припиненні домашнього насильства, а також усуненні небезпеки для постраждалої особи.

Також, 10.02.2026, близько 05 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_7 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, які виразились у висловлюванні нецензурною лайкою та іншими образливими словами, погрозами фізичною розправою, тобто протиправні дії, які були психотравмувальними для потерпілої, завдали психологічних страждань у вигляді: вразливості, почуття приниженої гідності та образи, обмеженості повноцінного відпочинку, втоми, зниженого та пригніченого настрою, відчуття безвиході, фіксованості на сімейних емоційно-негативних хвилюваннях, за що відносно ОСОБА_6 було застосовано терміновий заборонний припис, з метою протидії, негайному припиненні домашнього насильства, а також усуненні небезпеки для постраждалої особи.

Крім того, 16.02.2026, близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_7 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, які виразились у висловлюванні нецензурною лайкою та іншими образливими словами, погрозами фізичною розправою, тобто протиправні дії, які були психотравмувальними для потерпілої, завдали психологічних страждань у вигляді: вразливості, почуття приниженої гідності та образи, обмеженості повноцінного відпочинку, втоми, зниженого та пригніченого настрою, відчуття безвиході, фіксованості на сімейних емоційно-негативних хвилюваннях.

Продовжуючи свої умисні, злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства психологічного характеру 02.03.2026, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_7 умисні дії психологічного характеру, а саме шарпав за одяг, штовхав, висловлювався нецензурною лайкою та іншими образливими словами, тобто протиправні дії, які були психотравмувальними для потерпілої, завдали психологічних страждань у вигляді: вразливості, почуття приниженої гідності та образи, обмеженості повноцінного відпочинку, втоми, зниженого та пригніченого настрою, відчуття безвиході, фіксованості на сімейних емоційно-негативних хвилюваннях.

Протиправні дії ОСОБА_6 по відношенню до своєї матері ОСОБА_7 , в період часу з 21.10.2025 по 02.03.2026, завдали психологічних страждань та були психотравмувальними для останньої.

Висновки прийнятого рішення, викладені у вироку суду першої інстанції.

Суд першої інстанції кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 як вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи (матері), з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 126-1 КК України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити йому за ст.126-1 КК України покарання у виді 3 років обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, приєднати частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.11.2025 року та за сукупністю вироків остаточно до відбування призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 років 6 місяців обмеження волі.

Застосувати до ОСОБА_6 обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 ч.1 п.п.4,5 КК України, а саме: заборонити листування, телефонні переговори, інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб з потерпілою ОСОБА_8 строком на 3 місяці; направити ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування судом закону, який у даному випадку підлягав застосуванню, тобто ст.91-1 ч.1 КК України.

Стверджує, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу систематично вчиняв домашнє насильство щодо матері, яка є особою похилого віку, такі дії обвинуваченого призвели до психологічних страждань потерпілої. При цьому, звертає увагу на те, що ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення домашнього насильства (вирок від 18.11.2025 року) та кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством (вирок від 18.09.2021 року за ст. 390-1 КК України). Водночас, останній належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти нові протиправні діяння, пов`язані із вчиненням домашнього насильства, що підтверджується неодноразовими зверненнями потерпілої та матеріалами провадження.

Отже, на думку прокурора, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, судове рішення підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого

Узагальнені доводи учасників апеляційного перегляду провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги дослідивши матеріали кримінального провадження в частині відомостей характеризуючих особу обвинуваченого, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Мотиви суду з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.

У відповідності до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції в частині встановлених фактичних обставин справи та доведеність винуватості ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України, ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряється.

Перевіряючи доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає їх обґрунтованими та виходить з наступного.

Відповідно до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

З положень, визначених в ст. 50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, за якою суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами обвинувачення, колегія суддів виходить з позиції ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права.

У справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези Суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вимоги місцевим судом були дотримані не в повній мірі.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 за положеннями ст. 12 КК України вчинив умисний нетяжкий злочин, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.м.д.р.89-91 т.1), по місцю проживання характеризується позитивно (а.м.д.р.87 т.1), перебуває на превентивному обліку категорії «кривдник» (а.м.д.р.с.93 т.1).

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнав щире каяття, при цьому врахував, що з потерпілою обвинувачений примирився, про що свідчить подана на досудовому слідстві заява про відмову від підтримання приватного обвинувачення з клопотанням про закриття кримінального провадження (а.м.д.р.98 т.1).

У якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд зазначив вчинення злочину повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Врахувавши дані обставини, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства в умовах здійснення відповідного нагляду, а отже йому слід призначити покарання у виді обмеження волі, що буде необхідним та достатнім для його виправлення, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, міра покарання, призначена ОСОБА_6 не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є умисним нетяжким, вчинене проти честі, гідності та волі особи, конкретні обставини його вчинення і наслідки.

Колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу систематично вчиняв домашнє насильство щодо матері, яка є особою похилого віку (епізоди 19.10.2023 року, 21.10.2025 року, 10.02.2026 року, 16.02.2026 року, 02.03.2026 року). Такі дії обвинуваченого ОСОБА_6 призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_7 , що підтверджується висновком експерта №211 за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_7 виявляє розлад адаптації, змішану тривожно-депресивну реакцію; протиправні дії ОСОБА_6 по відношенню до потерпілої ОСОБА_7 у період з 21.10.2025 року по 02.03.2026 року спричинили погіршення психічного здоров`я (а.м.д.р.79-82 т.1).

Також, колегія суддів враховує і те, що ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення домашнього насильства (вирок від 18.11.2025 року) та кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством (вирок від 18.09.2021 року за ст. 390-1 КК України) (а.м.д.р.97 т.1).

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення у період судового розгляду кримінального провадження щодо нього за аналогічне діяння, а завершив його вчинення вже після постановлення обвинувального вироку. Така поведінка свідчить про те, що попереднє притягнення до кримінальної відповідальності та усвідомлення можливих правових наслідків своїх дій не спонукали ОСОБА_6 припинити протиправну діяльність, що в сукупності з наведеними обставинами характеризує його підвищену суспільну небезпеку.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення злочину повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Колегія суддів також враховує і те, що обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.м.д.р.89-91 т.1), по місцю проживання характеризується позитивно (а.м.д.р.87 т.1), перебуває на превентивному обліку категорії «кривдник» (а.м.д.р.с.93 т.1).

За таких обставин, враховуючи апеляційні вимоги прокурора, колегія судів вважає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у середній межі, санкції ст. 126-1 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Також, колегія суддів виходить з того, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання у виді одного місяця обмеження волі за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.11.2025 року, тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.

Водночас, колегія суддів погоджується із апеляційними вимогами прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування судом закону, який у даному випадку підлягав застосуванню, тобто ст.91-1 ч.1 КК України.

Відповідно до положень ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Обмежувальні заходи, передбачені вищевказаною нормою Закону, виступають додатковим механізмом захисту потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством.

Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого.

Застосування обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 ч.1 КК України, з огляду на положення статті, відносяться до дискреційних повноважень суду, оскільки їх застосування або незастосування має вирішуватись виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та особи винного.

Відповідно до ст. 26 п. 10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються КК та КПК.

Крім того, слід відзначити, що норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» цілком узгоджуються з нормами КК, з урахуванням того, що порядок застосування таких заходів визначаються цим Кодексом та КПК, з можливістю продовження таких заходів.

Європейський суд з прав людини (в рішенні від 9 червня 2009 року у справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey), заява № 33401/02, зазначив, що національні органи влади повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити права потерпілих від домашнього насильства з метою запобігання та припинення «неодноразового» насильства, так само погроз застосування насильства.

Аналізуючи наведені положення закону та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів, зважаючи на обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу вчиняв домашнє насильство щодо своєї матері, яка є особою похилого віку, що призводило до психологічних страждань потерпілої від домашнього насильства, а також з метою забезпечення безпеки постраждалої особи, запобігання повторному вчиненню насильницьких дій та реалізації виховного впливу, відповідно до вимог ст. 91-1 ч.1 п.п.4,5 КК України, вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 обмежувальні заходи у виді заборони листування, телефонних переговорів, інших контактів через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб з потерпілою ОСОБА_8 строком на 3 (три) місяці, та у виді направлення ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Згідно з ст. 409 ч.2 ч.1 п. 4 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до ст. 413 ч.1 п.1 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до положень ст. 420 ч. 1 п. 2 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, вирок в частині призначення покарання ОСОБА_6 скасувати та постановити, в цій частині, новий вирок.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 липня 2026 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_6 за ст.126-1 КК України покарання у виді 3 років обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, приєднати частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.11.2025 року та за остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 років 1 місяців обмеження волі.

Застосувати до ОСОБА_6 обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 ч.1 п.п.4,5 КК України, а саме:

- заборонити листування, телефонні переговори, інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб з потерпілою ОСОБА_8 строком на 3 місяці;

- направити ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня набрання вироком законної сили з 9 вересня 2026 року.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржений протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду, а особою, що тримається під вартою протягом цього строку з дня отримання копії вироку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3