Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №305/1835/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/1835/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю захисника-адвоката Ткаченка Д. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/479/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Гафіяка В. Д. на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.07.2026.

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 01 (один) років.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 663140 від 11.05.2026 та постанови судді від 08.07.2026 вбачається, що 11.05.2026 близько 10 год 53 хв в селищі Ясіня, по вул. Миру, водій ОСОБА_2 керувала автомобілем марки «Lexus моделі GX 470» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, водій дійсно керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду позитивний 0,37 проміле, водій є учасником ДТП, ЄО 2984, чим порушила вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Гафіяк В. Д. посилаючись на незаконність постанови суду від 08.07.2026, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейський під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не роз`яснив ОСОБА_2 її право мати адвоката під час складання протоколу. Їй не було запропоновано пройти медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. З відеозапису наявному в матеріалах справи вбчачається, що він зупиняється на тривалий час, періодично переривається. Крім того, під час тестування на місці зупинки не було залучено двох свідків. ОСОБА_2 винною себе у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає. Алкогольних напоїв вона не вживала, тому погодилась пройти огляд на місці зупинки. Після того, як технічний прилад показав, що у неї 0,37 проміле, вона через свій емоційний та психологічний стан не розуміла, що має право вимагати проведення огляду

-2-

в лікарні. У своїх письмових поясненнях зазначила, що на передодні 10.05.2026 близько 18 год вжила один келих шампанського 150 мл. Оскільки з моменту вживання шампанського до моменту скоєння ДТП та проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння пройшло близько 16 год в організмі ОСОБА_2 був відсутній вміст алкоголю. З приводу показу приладу Драгер – 0,37 проміле, вважає, що такі відомості можливі через хронічну втому, оскільки ОСОБА_2 перебувала на цілодобовому чергуванні в аптеці, після закінчення зміни о 10 год вживала настойку женьшеню. Оскільки з моменту вживання лікарського засобу пройшло більше години, ОСОБА_2 мала всі законні підстави для керування автомобілем. Крім того, показник алкогольного сп`яніння – 0,37 проміле, відповідно до таблиці проміле відповідає незначному (допороговому) впливу алкоголю. Крім того, допустима похибка газоаналізатора Драгер ± 0,02 – ±0,042 проміле. Якщо результат тесту мінімально перевищує норму, ці значення часто потрапляють у межі похибки, що є підставою для закриття справи.

До апеляційної скарги захисник-адвокат Ткаченко Д. С. подав свої письмові пояснення, в яких зазначив, що протокол про адміністративне праовопрушення не може бути належним та допустимим доказом у справі, у ньому не зазначено чітко, чи погодився правопорушник із результатом тесту. Рапортом працівника поліції також не можуть встановлюватися обставини справи, оскільки він відображає лише суб`єктивну думку працівника поліції. Відеозапис також не може бути належним доказом, він не є небезперервним та в ході запису переривається. Пояснення ОСОБА_2 щодо визнання нею вини, за відсутності інших належних доказів, не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Також, було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що тягне недійсність такого результату. Поліцейський не повідомляв ОСОБА_2 про виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння, як обов`язкову передумову для проведення огляду. Факт виявлення ознак алкогольного сп`яніння не зафіксований та відсутній на відеозаписі. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не складався і такий відстуній у матеріалах справи, а також відсутнє письмове направлення водія на огляд до медичного закладу. Також, з відеозапису вбачається грубе порушення прав водія, оскільки працівники поліції не дотримались вимог діючого законодавства в частині роз`яснення прав особі.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та її захисник-адвокат Гафіяк В. Д. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли. Останні повідомлені за допомогою смс-повідомлення, про що свідчать відповідні довідки про доставку. Указані обставини свідчать про те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, і вони вважаються належним чином повідомленими. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та її захисника, що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Також приймається до уваги думка захисника-адвоката Ткаченка Д. С. про можливість розгляду справи без їх участі.

-3-

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката Ткаченка Д. С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_2 належним чином дотримані.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.

-4-

Незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 663140 від 11.05.2026, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 663140 від 11.05.2026 вбачається, що 11.05.2026 близько 10 год 53 хв в селищі Ясіня, по вул. Миру, водій ОСОБА_2 керувала автомобілем марки «Lexus моделі GX 470» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, водій дійсно керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду позитивний 0,37 проміле, водій є учасником ДТП, ЄО 2984, чим порушила вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: роздруківкою тесту приладу Drager Alcotest 6820 № 284 від 11.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 об 11 год 11 хв 11.05.2026 знаходилась у стані алкогольного сп`яніння, проміле – 0,37; рапортом старшого інспектора Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Джупенюка І. І., з якого вбачається, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_2 проводився у зв`язку з тим, що остання є учасником дорожньо-транспортної пригоди; поясненнями ОСОБА_2 , у яких вона вказала, що є учасником дорожньо-транспортної пригоди, а також підтвердила факт вживання алкогольних напоїв, а саме ввечері 10.05.2026; відеозаписом на DVD диску з нагрудних боді-камер поліцейських та іншими матеріалами прави.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 663140 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_2 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористалася ОСОБА_2 надавши свої пояснення до протоколу.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 663140 від 11.05.2026 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_2 з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали справи не містять.

-5-

Будь-яких обставин, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначено і під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться їй за провину.

Поліцейським у протоколі зазначено, що огляд водія проведений за допомогою приладу Drager Alcotest 6820. Результат огляду на стан сп`яніння – 0,37 проміле. Апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_2 проведеного працівниками поліції, а саме – 0,37 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп`ягніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а результат приладу Drager Alcotest 6820 - 0,37 проміле є наслідком хронічної втоми та вживання о 10 год настойки женьшеню, нічим не підтверджені, належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів матеріали справи не містять, відтак не спростовують факту порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Крім того, як вбачається з оглянутого апеляційним судом відеозапису долученого до матеріалів справи, ОСОБА_2 зазначила, що напередодні увечері о 18 год випила 150 мл шампанського, бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я не виявляла та підписала всі адміністративні матеріали складені щодо неї.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не вживала алкогольних напоїв, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.

Як такі, що не знаходять свого підтвердження, а також не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що в протококлі не зазначено, чи погодилася ОСОБА_2 із результатом тесту.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд визнає їх такими, що жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. При цьому, ОСОБА_2 підписала всі адміністративні матеріали складені щодо неї та будь-яких зауважень не висловлювала, бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я не висловлювала.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_2 її права, апеляційнй суд визнає неспроможними, оскільки такі спростовуються відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано, що ОСОБА_2 були роз`яснені її права передбачені ст. 63 Констинтуції України та ст. 268 КУпАП, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Твердження апеляційної скарги про те, що відеозапис не може бути належним доказом оскільки він не є не безперервним, а факт виявлення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 не зафіксований на на ньому, що тягне недійсність такого огляду, апеляційний суд віддхиляє з огляду на те, що відеозапис не є єдиним доказом по справі, а оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду. Також, даний відеозапис повністю узгоджується з іншими зібраними у справі доказами, зокрема, поясненнями ОСОБА_2 , яка підтвердила, що вживала напередодні алкогольні напої, а саме шампанське.

-6-

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності акта огляду на стан сп`яніння також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Формальні зауваження сторони захисту щодо оформлення окремих документів не свідчать про недопустимість усієї сукупності доказів та не спростовують факту перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 оскаржувала дії працівників поліції щодо складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Також, доводи сторони захисту проте, що результат огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння перебуває в межах похибки, що є підставою для закриття справи, апеляційним судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки похибка технічного пристрою Drager Alcotest 6820, допустима похибка під час експлуатування приладу складає +/ - 0,04 проміле - у діапазоні від 0,00 до 0,04 проміле.

За таких обставин діапазон похибки може становити 0,24 (0,2+0,04), а результат огляду ОСОБА_2 із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, становив 0,37 проміле, що виходить за межі допустимої похибки.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, те що ОСОБА_2 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

-7-

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про її особу, не вбачається.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на неї адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захиснка – адвоката Гафіяка В. Д. задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною захисту не надано жодних доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено, а не з`явившись на розгляд справи сторона захисту позбавила себе можливості здійснити такі дії під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Гафіяка В. Д. залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.07.2026 щодо ОСОБА_5 ,- без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя