Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №681/1003/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1003/26

Провадження 2/681/1040/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2074126 від 27.01.2025 в сумі 32 444,98 грн, з яких: 6 999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 445,00 грн - заборгованість за відсотками, 14 000,00 грн – заборгованість за пенею, а також судових витрат по справі у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту №2074126. Згідно з Договором вказаним товариством відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Товариство зобов`язане перерахувати кошти на рахунок в форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки визначені Кредитним договором.

Таким чином, відповідач уклав Договір №2074126 від 27.01.2025 з ТОВ «Слон Кредит» та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000 грн.

28.11.2025 на підставі договору факторингу № 28112025 ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за договором № 2074126 від 27.01.2025 на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, документально підтвердженою та складає 32 444,98 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 999,98 грн; заборгованість за відсотками становить 11 445,00 грн; заборгованість за пенею становить 14 000,00 грн.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі надсилалась ОСОБА_1 судом за його зареєстрованою адресою місця проживання, конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення АТ «Укрпошта» від 11.08.2026 про відсутність адресата за вказаною адресою, однак відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відправлення вважається врученим адресату. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

14.07.2026 позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.

Копія позовної заяви з додатками надсилалась відповідачу позивачем 03.07.2026 (а.с.34).

Ухвалою суду від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотання представника позивача витребувано докази в АТ «ВСТ Банк» (а.с. 39-40).

18.08.2026 надійшли витребувані судом докази.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та на підставі ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, яка викладена в позовній заяві, проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2074126 (далі – Договір), підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р470 (а.с. 12-18).

Одноразовий ідентифікатор був надісланий для відповідача 27.01.2025 о 19:11:54 на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_1 при зверненні до кредитодавця з заявою-анкетою, про що свідчать дані вказаної заяви-анкети (а.с.11) та довідки про ідентифікацію (а.с.19).

Відповідно до п.1.2. Договору на умовах, встановлених ним, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 7 000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.3.). Строк кредиту 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п.1.4.).

Згідно з п. 1.5. Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та за наступних умов: підвищена процентна ставка 15 % в день – за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка 3% в день – з другого дня користування кредитом (включно) до 25.02.2025 включно; знижена процентна ставка 0,3 % в день - в період дії стандартної процентної ставки якщо споживач до 25.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту; пільгова процентна ставка 0,75 % в день – застосовується з 26.02.2025 включно до останнього дня строку кредитування (включно).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 3.1. Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування.

Згідно з п.3.2. Договору, зокрема, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту.

За даними Графіку платежів (а.с. 20-21), який також підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 визначено та доведено до відома, зокрема, дати платежів за Договором та їх розмір, а саме: відповідач мав здійснити 12 періодичних платежів зі сплати процентів за користування кредитом у визначені дати у розмірі: перший платіж – 25.02.2025 у розмірі 1 110,90 грн, та наступні одинадцять платежів – у розмірі 1 575,00 грн, останній платіж -21.01.2026, а також повернути суму кредиту 7 000,00 грн 21.01.2026.

Факт виконання кредитодавцем взятих за Договором зобов`язань та надання кредитних коштів для відповідача підтверджується даними листа ТОВ «Пейтек» №20251209-313 від 09.12.2025, відповідно до якого останнє на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 2024-10-31 перерахувало 27.01.2025 о 19:12:26 на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит» кошти на суму 7 000,00 грн (а.с.22), а також відомостями листа АТ «ВСТ Банк» № 3718-БТ від 04.08.2026 та виписки по рахунку за період 27.01.2025-03.08.2026 (а.с.44-48), з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № НОМЕР_4 , 27.01.2025 на вказану картку зараховано кошти в розмірі 7 000,00 грн, при цьому в анкетних даних відповідача як клієнта банку вказано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно із наданим ТОВ «Слон Кредит» розрахунком заборгованості за кредитним договором №2074126 від 27.01.2025 (а.с.33) відповідачем здійснювалось часткове погашення кредитної заборгованості шляхом внесення платежів: 24.02.2025 – у сумі 1108,81 грн, 25.03.2025 – у сумі 1472,11 грн, 24.04.2025 – у сумі 1575,00 грн, а всього в загальній сумі 4 155,92 грн, з яких: 4 155,90 грн зараховано на оплату процентів за користування кредитом та 0,02 грн – на погашення тіла кредиту. Однак в подальшому ОСОБА_1 припинив виконувати свої зобов`язання за Договором та вносити передбачені ним платежі, внаслідок чого станом на 28.11.2025 утворилась заборгованість, яка становить 32 444,98 грн, та складається з заборгованості за тілом кредиту – 6 999,98 грн, заборгованості за відсотками – 11 445,00 грн, заборгованості по штрафам/пені – 14 000,00 грн.

28.11.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 28112025 (а.с23-27), за яким Товариство за плату набуло права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, належні для ТОВ «Слон Кредит», зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №2074126 від 27.01.2025 у розмірі 32 444,98 грн, про що свідчать дані акта прийому-передачі реєстру прав вимог та витягу з додатку до вказаного договору, платіжної інструкції № 13848 від 03.12.2025 про оплату за договором факторингу (а.с. 32, 53-54).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час укладення зазначеного вище договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України (яка діяла на час укладення цього договору факторингу) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2).

Статтею 1079 ЦК України (яка діяла на час укладення вказаного договору факторингу) визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України (яка діяла на час укладення цього договору факторингу), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач та ТОВ «Слон Кредит» 27.01.2025 уклали кредитний договір № 2074126 в електронній формі.

Відповідач згідно з умовами Договору отримав кошти в сумі 7 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, та приступив до його виконання сплативши 24.02.2025, 25.03.2025 та 24.04.2025 платежі на загальну суму 4 155,92 грн, з яких: 4 155,90 грн зараховано на оплату процентів за користування кредитом та 0,02 грн – на погашення тіла кредиту.

В подальшому ОСОБА_1 припинив виконували взяті за Договором зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування ним.

Товариство в належному порядку отримало право вимоги до відповідача, а тому має право вимагати стягнення з нього виниклої заборгованості за Договором.

Як вбачається з Договору та розрахунку заборгованості розмір заборгованості за тілом кредиту з урахуванням його часткової сплати ОСОБА_1 становить 6 999,98 грн (7 000,00 грн-0,02 грн).

Перевіряючи правильність нарахування відсотків за користування кредитом суд виходить з такого.

За умовами Договору за перший день користування кредитом проценти нараховуються за підвищеною процентною ставкою 15 % (п.1.5.1.), з другого дня користування кредитом (включно) до 25.02.2025 включно – за стандартною процентною ставкою – 3 % в день (п.1.5.2), при цьому в період дії стандартної процентної ставки у разі виконання передбачених Договором умов застосовується знижена процентна ставка 0,03 % в день (п.1.5.2.1), з 26.02.2025 включно до останнього дня строку кредиту включно для нарахування процентів застосовується пільгова процентна ставка 0,75 % в день (п.1.5.3).

Наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом є необґрунтованим, оскільки кредитодавець не врахував положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року і яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Приписами п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (до 20 серпня 2024 року).

З врахуванням того що кредитний договір було укладено 27.01.2025, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому вказані норми повинні бути враховані під час укладення договору.

Таким чином, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення підвищеної процентної ставки у розмірі 15 % за перший день користування кредитом, встановлення стандартної процентної ставки з другого дня користування кредитом (включно) до 25.02.2025 включно у розмірі 3 % в день у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не відповідають вимогам закону.

На підставі зазначеного, суд вважає, що розрахунок процентів за користування кредитом за Договором з урахуванням виконання відповідачем умов Договору щодо застосування зниженої процентної ставки 0,03 % в день (п.1.5.2.1. Договору) становить: 70 грн – за перший день користування кредитом (7 000,00 грн тіло кредиту ? 1 % 1 день) + 58,80 грн – в період дії зниженої процентної ставки, тобто з другого дня користування 28.01.2025 по 24.02.2025 (часткове погашення тіла кредиту) (7 000,00 грн тіло кредиту ? 0,03 % ? 28 днів) + 2,10 грн – за користування кредитом 25.02.2025 з застосуванням зниженої процентної ставки з урахуванням часткової сплати тіла кредиту у розмірі 0,01 грн (6 999,99 грн ? 0,03 % ? 1 день) + 1 470,00 грн - відсотки за 28 днів користування за пільговою ставкою 0,75 % в день з 26.02.2025 до 25.03.2025 (часткове погашення тіло кредиту) (6 999,99 грн ? 0,75 % ? 28 днів), + 13 019,96 грн - відсотки за 248 днів користування за пільговою ставкою 0,75 % в день з 26.03.2025 по 28.11.2025 (день відступлення права вимоги) (6 999,98 грн ? 0,75 % ? 248 днів), а всього – 14 620,86 грн.

Враховуючи часткову сплату відповідачем відсотків за користування кредитом в загальному розмірі 4 155,90 грн у ОСОБА_1 наявна заборгованість за відсотками в сумі 10 464,96 грн (14 620,86 грн – 4 155,90 грн).

Таким чином за відповідачем рахується загальна заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 464,94 грн, з яких: 6 999,98 грн - за тілом кредиту, 10 464,96 грн – за відсотками за користуванням, що підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею суд зазначає про таке.

У розділі 6 Договору його сторони обумовили порядок настання відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, зокрема, порядок та розмір нарахування штрафів у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за невиконання зобов`язань за Договором ОСОБА_1 було нараховано 14 000,00 грн штрафу/пені (за прострочку платежів), яку позивач просить стягнути.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.

Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, та такі нарахування підлягають списанню.

На підставі викладеного відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь Товариства пені у розмірі 14 000,00 грн, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

На підставі зазначеного, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 17 464,94.

5.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження своїх витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2026, додаткову угоду №2074126 до вказаного договору від 03.07.2026, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 03.07.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) від 03.07.2026 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, згідно з якими вартість послуг адвоката становить 6000,00 грн.

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідач клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на 53,8 % (17 464,94 грн / 32 444,98 грн ? 100), судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на підставі ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства слід стягнути 1 432,40 грн витрат зі сплати судового збору (53,8 % від 2 662,40 грн) та 3 228,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (53,8 % від 6 000,00 грн).

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 2074126 про надання споживчого кредиту від 27 січня 2025 року в сумі 17 464 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 94 копійки.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 1 432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК