Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №363/3727/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"08" вересня 2026 р. Справа № 363/3727/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

20 травня 2026 року о 00 год. 02 хв. в м. Вишгород по вул. Мазепи, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку, із застосуванням приладу «Драгер». Результат тесту – 0.91% проміле.

Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушила п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені обставини підтверджуються такими доказами:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670397 від 20.05.2026 року;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, позитивним результатом огляду на стан сп`яніння – 0.91% проміле;

висновком алкотестера «Драгер», що зафіксував стан алкогольного сп`яніння 0.91%;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з позитивним результатом огляду – 0.91% проміле;

повідомленням інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області – Р. Вакуленка про отримання ОСОБА_1 ідентифікаційного коду платника податків;

повідомленням інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області – Р. Вакуленка про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 ;

копією посвідчення водія ОСОБА_1 ;

витягом з ІПС МВС України «Армор» щодо ОСОБА_1 ;

відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погодилась пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», ознайомилась із результатом тесту та повністю з ним не погодилась, повідомивши, що абсолютно не вживає алкогольні напої.

Захисники ОСОБА_1 – адвокат Шумський І.С. у судовому засіданні заперечував проти винуватості ОСОБА_1 , подав клопотання про закриття провадження, в якому зазначено, що дійсно, 20.05.2026 року ОСОБА_1 керувала зазначеним у протоколі транспортним засобом, на вимогу працівників поліції погодилась пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», оскільки завідомо була впевнена, що не перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Однак, під час проведення огляду на стан сп`яніння, прилад зафіксував показник у розмірі 0.91% проміле, з чим ОСОБА_1 не погодилась та запропонувала пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, але працівниками поліції їй у цьому відмовлено. ОСОБА_1 самостійно звернулась до закладу Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», де 20.05.2026 року о 01 год. 25 хв. (протягом двох годин з моменту складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення) отримала висновок лікаря, що в стані алкогольного сп`яніння не перебуває. Клопотання мотивоване тим, що в порушення ст. 266 КУпАП працівниками поліції не було забезпечено направлення її до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вона не погодилась з результатами огляду за допомогою газоаналізатора Драгер та не була відсторонена від керування транспортним засобом, що прямо суперечить вимогам закону та формулюванню правопорушенню, викладеному у протоколі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому фіксується сутність правопорушення, а тому викладені в ньому обставини повинні бути конкретними, послідовними та підтверджуватися належними й допустимими доказами.

Відповідно до статті 266 КУпАП огляд особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас законодавством встановлено спеціальний порядок дій працівника поліції у випадку незгоди водія з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу. У такому разі водій підлягає направленню для проходження огляду на стан сп`яніння до відповідного закладу охорони здоров`я.

Такий порядок не є формальністю, оскільки спрямований на забезпечення об`єктивного встановлення стану особи та надання їй реальної можливості перевірити результат первинного огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер». За результатами такого огляду прилад зафіксував показник 0,91 ‰.

Разом із тим після ознайомлення з результатом огляду ОСОБА_1 не погодилася з ним, категорично заперечила перебування у стані алкогольного сп`яніння та повідомила працівникам поліції, що алкогольних напоїв не вживала.

При цьому із відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння. Навпаки, її поведінка свідчить про те, що вона заперечувала саме результат огляду, проведеного за допомогою «Драгера», та наполягала на перевірці свого стану в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 не вчинила відмови від проходження огляду, яка передбачена частиною першою статті 130 КУпАП як самостійна підстава адміністративної відповідальності. Навпаки, вона висловила готовність пройти подальший огляд у медичному закладі.

За таких обставин на працівників поліції покладався обов`язок забезпечити проведення медичного огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я відповідно до вимог статті 266 КУпАП та встановленого нормативно-правовими актами порядку.

Однак, як установлено судом, такий огляд працівниками поліції забезпечений не був.

Вказане порушення має істотне значення для оцінки доказів у цій справі, оскільки частиною першою статті 266 КУпАП прямо передбачено, що огляд особи, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, сам по собі результат огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», із показником 0,91 ‰ не є достатньою підставою для висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки під час проведення огляду та після отримання його результату працівниками поліції не було дотримано встановленого законом порядку його перевірки у зв`язку з незгодою водія з таким результатом.

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 самостійно звернулася до Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», де 20 травня 2026 року о 01 год. 25 хв., тобто приблизно через годину та двадцять три хвилини після первинного огляду, пройшла медичний огляд. За результатами такого огляду встановлено, що стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 відсутній.

Зазначений доказ підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи та має істотне значення для перевірки достовірності результату первинного огляду, оскільки медичний огляд проведено невдовзі після події та в часовій близькості до проведення огляду працівниками поліції.

Таким чином, у справі наявні два результати огляду, які суперечать один одному: результат первинного огляду за допомогою «Драгера», відповідно до якого показник становив 0,91 ‰, та результат медичного огляду, проведеного невдовзі після цього, відповідно до якого стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не встановлено.

За таких обставин саме встановлений законом порядок проведення огляду мав забезпечити усунення зазначеної суперечності шляхом проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Проте працівниками поліції такий порядок дотриманий не був.

Суд не може покласти в основу висновку про винуватість особи доказ, отриманий із порушенням встановленого законом порядку, якщо таке порушення безпосередньо стосується процедури встановлення обставини, яка утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

При цьому інші матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, висновок алкотестера, направлення на медичний огляд, копія посвідчення водія, витяг з ІПС МВС України «Армор» та повідомлення працівників поліції не усувають зазначених суперечностей та не підтверджують самостійно факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Відеозапис із місця події також не підтверджує відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Навпаки, він підтверджує її згоду на первинний огляд, ознайомлення з його результатом, незгоду з отриманим показником та заперечення факту вживання алкоголю.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, для притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП необхідно довести не лише факт керування транспортним засобом, а й перебування водія у стані алкогольного сп`яніння саме під час такого керування.

У цьому випадку факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом судом не ставиться під сумнів. Разом із тим належними, допустимими та достатніми доказами не доведено поза розумним сумнівом саме факт перебування її у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Застосування цього принципу у справах про адміністративні правопорушення означає, що особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, тоді як обов`язок доведення наявності складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав протокол.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що принцип презумпції невинуватості вимагає, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення, а будь-які сумніви щодо вини особи тлумачилися на її користь

Таким чином, у цій справі наявні істотні та неусунуті сумніви щодо достовірності результату первинного огляду, зумовлені порушенням установленого законом порядку його проведення, незгодою ОСОБА_1 з отриманим результатом та наявністю іншого результату медичного огляду, проведеного невдовзі після первинного огляду.

З огляду на це суд доходить висновку, що сукупність наявних у справі доказів не є достатньою для безсумнівного встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Суд зауважує, що встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущенні про те, що результат первинного огляду за допомогою «Драгера» є безумовно достовірним, якщо законодавчо визначений механізм перевірки такого результату у разі незгоди водія не був реалізований.

Недотримання працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП у даному випадку не є незначним процедурним недоліком, який не впливає на можливість використання результатів огляду. Воно безпосередньо стосується способу встановлення основної обставини, яка є необхідною для притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

За таких обставин суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не знайшло належного та достатнього підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 9, 26, 130, 247, 251, 254, 257, 283 і 284 КУпАП, суддя

постановив:

провадження в справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Олійник