Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №398/541/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/541/25

провадження № 22-ц/4809/1080/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л. М.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року (суддя Голосеніна Т.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У лютому 2025 року ТОВ «Він Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 889399 від 19.05.2019 у розмірі 35 091,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 травня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 889399, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7 000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитним коштами.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» укладено договір факторингу №1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Позивач вказав, що 12.09.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» укладено додаткову угоду №25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №25 від 12.09.2019, відповідно до умов якої право грошової вимоги за кредитним договором № 889399 від 19.05.2019, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Він Фінанс». Відповідно до реєстру прав вимоги №25 до договору факторингу №1 ТОВ «Він Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 889399 від 19.05.2019 на суму 22 506,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума основного боргу; 3 780,00 грн. - сума боргу за процентами; 9 458,00 грн. - сума боргу за простроченими процентами;. 2 268,00 грн. - сума боргу за штрафами.

Пославшись на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Він Фінанс» за кредитним договором № 889399 від 19.05.2019 у розмірі 22 506,00 грн., позивач просив стягнути її з відповідача, а також просив стягнути судові витрати. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 10 560,04 грн. та суму 3% річних у розмірі 2 025,57 грн.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором №889399 від 19.05.2019 у розмірі 20792 (двадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн. 08 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 435,29 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 962,54 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та відмови у задоволені заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним заочним рішенням суду було порушено принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права. Не повідомлення належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавило її права на подання обґрунтованих заперечень на позовну заяву. Внаслідок цього був порушений принцип змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Зазначає, що вона не має жодних зобов`язань перед позивачем, і факт наявності таких зобов`язань не підтверджений позивачем належними та допустимими доказами. Надані позивачем розрахунки заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що 19 травня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 889399, за умовами якого товариство надало позичальнику ОСОБА_1 кредит на суму 7 000,00 грн. строком на 30 днів, із зниженою процентною ставкою, яка становить 1,35 % згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3.1 цього Договору.

У Графіку платежів до кредитного договору №889399 від 19.05.2019 визначено графік та розмір місячного платежу за кредитом, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити місячний платіж на погашення кредиту, що складається з погашення суми кредиту та суми нарахованих процентів за користування кредитом.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.5 кредитного договору № 889399 від 19.05.2019 товариство надало позичальнику кредит шляхом перерахування на банківський поточний рахунок відповідача кредитних коштів в сумі 7 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, не сплачувала кошти на погашення тіла кредиту і відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору.

У зв`язку з цим, станом на 12.09.2019 (дата передачі права вимоги за договором факторингу №1) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед товариством за кредитним договором № 889399 від 19.05.2019.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» укладено договір факторингу №1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

12.09.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» укладено додаткову угоду №25 (а.с.15), положення якої визначали умови фінансування права вимоги.

Згідно з п.2.1. договору факторингу права вимоги, які ТОВ «Авентус Україна» відступає ТОВ «Він Фінанс» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Авентус Україна» та визначені у відповідному реєстрі прав вимоги. Згідно з п.4.1 договору право вимоги переходить від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Він Фінанс» у день підписання ними відповідного реєстру прав вимог.

Відповідно до протоколу № 1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 25.07.2024, найменування товариства змінено на ТОВ «Він Фінанс».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а тому з відповідача, з урахуванням п.п. 1.2, 1.3.1, 1.6 умов кредитного договору на користь позивача підлягає частково вимога про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Звертаючись з позовом позивач зазначав, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 889399, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 7 000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитним коштами.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у законодавстві України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотною умовою договору факторингу згідно зі статтею 1078 ЦК України (предметом договору факторингу) може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

З цього слідує, що майбутня вимога може бути предметом договору факторингу лише щодо зобов`язання, визначеного певним договором.

Договір №1 від 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», який позивач називає договором факторингу, та додаткова угода до вказаного договору факторингу № 25 від 12.04.2018, не містить істотних умов договору факторингу (предмету договору факторингу), а саме перехід до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги за кредитним договором № 889399 укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 від 19.05.2019.

Тому, в силу ст. 638 ЦК України договір №1 від 12.04.2018 стосовно права вимоги за кредитним договором № 889399 укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 від 19.05.2019, не є укладеним.

Відповідно, до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги за кредитним договором, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 не перейшло.

Відповідно, не перейшло це право і до ТОВ «Він Фінанс».

Таким чином, позивач ТОВ «Він Фінанс» не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 889399 від 19.05.2019.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенню позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2153,00 грн. витрат у виді судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 - 2153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л. М. Дьомич