Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №215/4731/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4731/26

2/215/3353/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського М.А., за участю секретаря судового засідання Потніченко Ю.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши в залі судових засідань Тернівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позиції сторін.

Позивачка 22 травня 2026 року звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що є донькою відповідача. На даний час навчається на першому курсі заочної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Індустріальний фаховий коледж Криворізького національного університету» за спеціальністю «Електрична інженерія» на бюджетній формі фінансування. Здобуває освіту і у зв`язку з цим не має можливості працювати та перебуває на утриманні матері – ОСОБА_5 , яка сплачує за навчання та витрачає кошти на потреби позивачки: харчування, взуття, одяг, предмети побуту, придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя. Перебуває у скрутному матеріальному становище, потребує фінансової допомоги з боку батька. Батько дитини допомоги не надає.

До досягнення позивачкою повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько позивачки сплачував аліменти на її утримання згідно з рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 10.06.2011 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку на користь матері позивачки. Після досягнення повноліття сплата аліментів на утримання позивачки припинилося.

Відповідач є працездатною особою, фізично здоровим, отже має можливість надавати допомогу на утримання позивачки на період її навчання, тому просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення позивачкою 23-річного віку за умови продовження навчання.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свою позицію по справі, суть якого зводиться до наступного.

Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки відповідач є військовослужбовцем, перебуває у тяжкому матеріальному становище, на його утриманні перебуває дружина, яка має ІІІ групу інвалідності, та її син, який є інвалідом ІІ групи. Крім того, позивачем не доведено (не надано жодних доказів) про наявність потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), саме лише посилання на факт навчання та відсутність власного доходу не є підставою для стягнення аліментів. Позивачка навчається на заочній формі навчання, є працездатною повнолітньою особою, має можливість працювати та забезпечувати себе. Також позивачем не надано розрахунку розподілу витрат на утримання між батьками – яка частка покривається матір`ю, а яка покладається на відповідача. Вважає вимоги необґрунтованими, в задоволені позову просив відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що факт перебування на утримання сина дружини відповідача ОСОБА_6 не доведено (не встановлено в судовому порядку), останній отримує державну соціальну допомогу в розмірі не менше прожиткового мінімуму. Утримання сина дружини відповідача не впливає на обов`язок відповідача як батька повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, утримувати її і надавати матеріальне забезпечення. Відповідач має на час розгляду справи середньомісячний дохід в сумі близько 59 000 грн., що більш як у 17 разів перевищує прожитковим мінімум на працездатну особу, крім того відповідач має у власності нерухоме майно, два транспортних засоби. Сам факт навчання позивачки свідчить про те, що вона та її мати несуть витрати у зв`язку із навчанням, навіть якщо документально підтверджених доказів суду не надано, і це не є підставою для відмови у позові.

Судом за клопотанням учасників справи витребувалися докази на підтвердження факту навчання позивачки, інформація про доходи позивачки, відповідача та матері позивачки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, з підстав, викладених у позові та інших документах по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов на підставі досліджених у судовому засіданні доказах.

Встановлені судом фактичні обставини спору.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 06.03.2007 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і за твердженням представника позивача проживає разом з матір`ю – ОСОБА_5 .

За інформацією отриманою судом, ОСОБА_3 є студенткою заочної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Індустріальний фаховий коледж Криворізького національного університету» за спеціальністю «Електрична інженерія» на бюджетній формі навчання, зарахована з 01.10.2025 (наказ №123у від 26.09.2025) і навчається по теперішній час (17.08.2026).

Згідно інформації отриманої з органів Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) ОСОБА_4 у 2026 році мав середньомісячний дохід в сумі 59 646,15 грн., ОСОБА_5 (мати позивачки) – 13 896,38 грн.

Згідно Форми ОК-5 ОСОБА_3 протягом вересня 2025 – квітня 2026 років працювала ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «Бінотел Айті-Сервіс», де отримувала заробітну плату: за 4 місяці 2025 року в сумі 51 845,20 грн., за 4 місяці 2026 року – 36 005,00 грн.

ОСОБА_4 з 05.09.2020 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , яка є інвалідом ІІІ групи з дитинства. Наданими письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з ними за адресою: АДРЕСА_2 , є інвалідом ІІ групи.

ОСОБА_4 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має у власності трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (теперішня назва ОСОБА_8 ). Крім того, має у власності транспортні засоби: DAEWOO LANOS, 2007 року випуску та CHERY ELARA, 2007 року випуску.

Висновки та мотиви суду.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до частин 1 і 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання й у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виникнення даного аліментного зобов`язання є необхідна сукупність юридичних фактів, а саме: на час розгляду справи в суді донька досягла повноліття; донька продовжує навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Індустріальний фаховий коледж Криворізького національного університету» за спеціальністю «Електрична інженерія». Навчається за рахунок кошів державного бюджету. Термін здобуття освіти з 01.10.2025, у зв`язку з навчанням повнолітня донька потребує матеріальної допомоги.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої доньки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18 (провадження №61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі №756/9882/19 (провадження №61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач офіційно працює, має середньомісячний дохід в сумі 59 646,15 грн., має у власності нерухоме майно та транспортні засоби.

Таким чином, хоч і має на утриманні дружину інваліда ІІІ групи та сина дружини, який є інвалідом ІІ групи, з урахуванням його доходів, має можливість надавати допомогу доньці ОСОБА_3 , яка є повнолітньою, але не досягла 23 років, є студенткою заочної форми навчання, потребує матеріальної допомоги.

Водночас суд зауважує, що позивач є працездатною особою, навчається заочно та за рахунок коштів державного бюджету, будь-яких доказів понесених витрат на придбання одягу, взуття, учбової літератури, канцелярського приладдя, оплати за житло за місцем проживання, витрат на проїзд до місця навчання тощо, суду стороною позивача не надано.

Суд критично відноситься до твердження представника позивача, що позивачка не має можливості працювати у зв`язку із залученням до навчального процесу та неможливістю працевлаштуватися, оскільки відповідно до Кодексу законів про працю України (статті 202, 208 211, 212, 215, 216 КЗпП України) особам, які поєднують роботу з навчанням, роботодавець забезпечує (і це гарантується державою) ряд пільг та створює необхідні умови для навчання. А враховуючи, що заочна форма навчання у закладі освіти дозволяє позивачці працювати, твердження про неможливість себе забезпечити, не відповідає дійсності.

Позивачка після вступу до навчального закладу протягом вересня 2025 року – квітня 2026 року була працевлаштована, отримувала заробітну плату, яка перевищує мінімальну, отримувала допомогу (за твердженням представника позивача) від матері. Тому суд вважає, що залучення до навчального процесу за заочною формою навчання не є перешкодою для працевлаштування позивачки з метою отримання гідної заробітної плати і сплати податків до бюджету.

Не зважаючи на те, що стороною позивача не надано жодних доказів щодо понесених витрат у зв`язку з навчанням позивачки, з урахуванням заочної форми навчання за рахунок державного бюджету, суд вважає, що сам лише факт навчання потребує певних витрат на організацію життя позивачки у зв`язку продовженням навчання, ці витрати можуть мати «прихований» характер (копіювання документів, придбання канцелярських товарів, підручників тощо).

Враховуючи те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу доньці, яка досягла повноліття та продовжує навчання, і вона такої допомоги потребує, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При визначенні розміру аліментів суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2026 складає 3328 гривень.

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/12 частини заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи 22 травня 2026 року, і до досягнення позивачкою двадцяти трьох років за умови продовження нею навчання або до закінчення нею навчання.

Зазначений розмір аліментів буде необхідним і достатнім для забезпечення її потреб.

Середній щомісячний дохід відповідача у 2026 році складає 59 646,15 грн. Отже стягнення аліментів в 1/12 частці від його доходу становитиме 4970,51 грн., що більше прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2026 року.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених законодавством, розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (ст. 192 СК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.142 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача а також звільнення його від сплати судового збору, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь держави 443,73 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини всіх видів його доходу (заробітку), до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення віку 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за умови продовження нею навчання, починаючи з дня пред`явлення позову – 22 травня 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 443,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інн. – НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

СУДДЯ: