Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №185/12306/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12306/26

Провадження 1-кп/185/1667/26

В И Р О К

іменем України

09 вересня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041370000785 від 24 травня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Суха Балка, Доманівського району, Миколаївської області, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, працюючий у Торгівельній ділі «Імпіріал», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та Угоду про визнання винуватості від 22.07.2026, укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за таких обставин.

У невстановлений час, але не пізніше 11.00 години 20.05.2026 року у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, який він раніше бачив на території гаражного кооперативу «Каракуми» по вул. Промислова, 23 у м. Павлоград, а саме автомобілем «MERCEDES-BENZ», типу «SPRINTER», білого кольору, 2012 року випуску, що перебуває на бухгалтерському обліку та на обліку служби забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому, ОСОБА_3 , керуючись раніше виниклим умислом, направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, скориставшись послугою евакуатору, що надає ФОП ОСОБА_6 здійснив замовлення на перевезення автомобіля «MERCEDES-BENZ», типу «SPRINTER» з території гаражного кооперативу «Каракуми» по вул. Промислова, 23 у м. Павлограді до міста Дніпра, ввівши в оману водія евакуатору ОСОБА_7 , що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» належить його сину ОСОБА_8 .

Так, ОСОБА_3 , у невстановлений слідством час, але не пізніше 11.00 години 20.05.2026 року приїхав на автомобілі марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 до території гаражного кооперативу «Каракуми» по вул. Промислова, 23 у м. Павлограді разом з ОСОБА_7 , що є водієм авто евакуатору «IVECO» д.н.з. НОМЕР_3 , підійшов до автомобіля «MERCEDES-BENZ», типу «SPRINTER» без державних номерних знаків, відчинив передні водійські дверцята автомобілю, та проник у салон.

В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом автомобілем «MERCEDES-BENZ», типу «SPRINTER», білого кольору, 2012 року випуску, що перебуває на бухгалтерському обліку та на обліку служби забезпечення військової частини НОМЕР_1 , та звернення його на свою користь, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає і його дії є ніким не поміченими, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій щодо посягання на чужу власність та її вилучення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди власнику майна та бажаючи настання таких наслідків, затягнув за допомогою тросу на евакуатор «IVECO» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 автомобіль «MERCEDES-BENZ», типу «SPRINTER».

Після чого, ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 та попрямував до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 при цьому водій евакуатору ОСОБА_7 з загруженим автомобілем «MERCEDES-BENZ», типу «SPRINTER» прямував за останнім, тим самим ОСОБА_3 незаконно заволодів транспортним засобом – вартістю 323861,18 грн., шляхом транспортування його до місця свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим заподіявши військовій частині НОМЕР_1 матеріального збитку на суму 323861,18 грн., тобто вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається ОСОБА_3 передбачена ч. 2 ст. 289 КК України.

Відомості про укладену угоду

22.07.2026 між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_3 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка відповідає тим, що зазначені в обвинувальному акті та істотні для відповідного кримінального провадження обставини.

Сторони визначили кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Угодою про визнання винуватості встановлено, що ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання щодо міри покарання прокурором відповідно до вимог ст. 470 КПК України враховано обставини та узгоджено із ОСОБА_3 міру покарання за ч. 2 ст. 289 КК України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Крім цього, при укладенні угоди враховано письмову згоду представника потерпілого ОСОБА_9 на укладення угоди з обвинуваченим.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні, беззастережно визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення. Підтримав укладення угоди, зробив це добровільно. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження не звертався.

Захисник ОСОБА_5 , повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час досудового слідства, в тому числі під час укладення угоди. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою ніхто не надавав. Повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані. Просив суд прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості від 22.07.2026.

Прокурор угоду підтримав, зазначив про її добровільність. Повідомив, що кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості. Повідомив суду обставини, які ним було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угод вимогам законодавства і при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, захисника, суд дійшов таких висновків.

Щодо відповідності умов угод вимогам КПК України та/або закону про кримінальну відповідальність

Судом встановлено, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним щодо обвинуваченого, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого. Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинуваченого на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованих кримінальних правопорушень; спрямованості та реалізації умислу обвинуваченого; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за відповідними статтями КК України обставинах.

Таким чином, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченим ОСОБА_3 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо тяжких злочинів, до яких згідно зі ст. 12 КК України належать злочин, вчинений ОСОБА_3 .

Так, зі змісту обвинувального акта вбачається, що кримінальним правопорушенням було завдано шкоду військовій частині НОМЕР_1 на суму 323861,18 гривен.

Представник потерпілого відповідно до вимог чинного законодавства надав письмову згоду прокурору на укладення угоди.

Умови угоди не суперечать вимогам закону, дії ОСОБА_3 , кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди.

Щодо відповідності умов угод інтересам суспільства

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Так, за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого обвинуваченого.

Суспільний інтерес є оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його добробуту, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, наявні матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що умови відповідають суспільним інтересам з огляду на таке.

Затвердження угоди про визнання винуватості забезпечить скорочення часу розгляду цього кримінального провадження, мінімізує витрати державних ресурсів, особистих ресурсів учасників кримінального провадження, а також зменшить навантаження на прокуратуру та суду, забезпечить своєчасне та невідворотне покарання обвинуваченого, а також запобіганням повторному вчиненню кримінальних правопорушень, як самими обвинуваченим, так і іншими особами.

Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Істотні умови угоди, в тому числі узгоджене покарання, відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Судом не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним.

У суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.

Виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим.

Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_3 .

Вивченням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості з`ясовано, що існують підстави стверджувати, що ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, які згідно зі ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів.

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_3 цих обставин, дають можливість суду дійти висновку про доведеність вини обвинуваченого.

Отже, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону. Підстав для відмови в затвердженні угоди немає.

Щодо відповідності умов угод вимогам закону в частині призначення покарання

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 , повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.

За вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та погоджуються на призначення покарання у виді на підставі

ст. 75, 76 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості, даних про особу обвинуваченого, а саме ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, характеризується позитивно; враховуючи його щире каяття, а також беззастережне визнання своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, враховуючи, його вік, стан здоров`я, суд доходить висновку про необхідність встановити ОСОБА_3 іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, з дотриманням загальних засад призначення покарання, принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з частиною п`ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 передбачені ст. 66КК України, є щире каяття.

Згідно зі ст. 67КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні злочину, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати пов`язані із проведенням експертиз на проведення яких було витрачено 3850,88 грн, відповідно до вимог частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 по справі №185/8741/26 (провадження №1-кс/185/516/26), відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 373, 469, 472, 475, 615 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 22.07.2026, укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 3850 ( три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 по справі №185/8741/26 (провадження №1-кс/185/516/26).

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», типу «SPRINTER», білого кольору, 2012 року випуску, що зберігається на спеціальному майданчику ГУ НП в Дніпропетровській області, за адресою м. Дніпро, вул. Курсантська, 22, - повернути за належністю,

- два номерні знаки НОМЕР_4 , передані до камери схову Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути за належністю,

- марлевий тампон з використанням якого зроблено змив з керма авто, - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1