Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №201/4585/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/4585/26

Провадження № 2/201/3899/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 через представника – адвоката Коломойцева М.М. звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 21 716,99 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що Харківським окружним адміністративним судом 23.10.2025 видано виконавчий лист у справі № 520/24732/24 про зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за період з 12.01.2022 по 29.06.2024 у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних сум грошового забезпечення. Зазначений виконавчий лист пред`явлено до примусового виконання, постановою від 28.11.2025 відкрито виконавче провадження № 79696991.

Позивач послався на те, що згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» рішення немайнового характеру підлягало виконанню протягом 10 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, тобто мало бути виконане до 12.12.2025, однак фактично виконане лише 27.01.2026 шляхом сплати позивачу 6786,56 грн через розпорядника коштів вищого рівня - військову частину НОМЕР_2 , тобто із затримкою на 32 робочих дні.

На думку позивача, такою тривалою затримкою виконання судового рішення йому завдано моральної шкоди, яка полягає у психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, почуттях розпачу, тривоги, дратівливості та страху, спричинених бездіяльністю відповідача, який діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Розмір моральної шкоди позивач визначив шляхом множення суми несвоєчасно сплачених коштів (6786,56 грн) на коефіцієнт затримки виконання рішення (3,2), що, на думку позивача, становить 21 716,99 грн.

На обґрунтування розміру та підстав відшкодування позивач послався на практику Європейського суду з прав людини (справи «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Рисовський проти України», «Харук та інші проти України») та практику Верховного Суду (постанови від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 24.03.2020 у справі № 818/607/17) щодо відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням державою судових рішень та порушенням принципу належного урядування.

Предмет позову

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 21 716,99 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи

Військова частина НОМЕР_1 в особі представника Застеби Р.Ю. подала відзив на позовну заяву (а.с. 25-32), в якому проти позову заперечувала, посилаючись на те, що сам факт визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди; у кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, довести, у чому конкретно проявилися його моральні страждання та який їх причинно-наслідковий зв`язок із діями (бездіяльністю) відповідача, однак належних та допустимих доказів цього позивачем надано не було.

Виконання судового рішення у справі № 520/24732/24 не залежало від Військової частини НОМЕР_1 , оскільки остання не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів і перебуває на повному, у тому числі фінансовому, забезпеченні військової частини НОМЕР_2 (розпорядника коштів вищого рівня) на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 № 12653/з. Матеріали на добровільне виконання судового рішення передано відповідачем розпоряднику коштів вищого рівня (вих. № 1542/11898 від 21.10.2025) ще до відкриття виконавчого провадження, а перерахування коштів позивачу здійснено військовою частиною НОМЕР_2 27.01.2026 після надходження бюджетного фінансування, що, на переконання відповідача, свідчить про відсутність в його діях ознак протиправності та вини.

Крім того, відповідач зазначив, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки саме військова частина НОМЕР_2 як розпорядник коштів вищого рівня здійснювала фактичне перерахування коштів, що є самостійною підставою для відмови у позові. На зазначених підставах відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.67 – 75), у якій наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, зокрема, таке: спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки на час звернення до суду позивач вже не перебував у публічно-службових відносинах з відповідачем, а спірні правовідносини стосуються порушення його цивільних прав внаслідок бездіяльності відповідача при виконанні судового рішення; відсутність доказів погіршення стану здоров`я не спростовує факту завдання моральної шкоди, оскільки за практикою ЄСПЛ та Верховного Суду (постанова від 24.03.2020 у справі № 818/607/17) моральною шкодою визнаються також психологічне напруження, розчарування та незручності, спричинені порушенням органом державної влади принципу належного урядування, навіть за відсутності негативних наслідків для здоров`я; посилання відповідача на залежність від бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку виконати рішення суду у встановлений законом строк, оскільки держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії»); питання належності відповідача (заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача) позивач залишив на розсуд суду.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 79-81), у якому зазначено, що питання юрисдикції справи відповідачем не порушувалося; доводи позивача щодо конкретних дій (бездіяльності), які спричинили моральні переживання, та інтенсивності останніх залишаються документально не підтвердженими, з посиланням на постанову Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 823/2108/18; твердження позивача про те, що військова частина НОМЕР_2 є вищим бюджетним розпорядником відповідача, не спростовує наведених відповідачем доказів фінансового підпорядкування. Відповідач повторно просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рух справи

Ухвалою судді від 08.04.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 23).

10.04.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем реалізовано право на подання відзиву, позивачем - право на подання відповіді на відзив, відповідачем - право на подання заперечень на відповідь на відзив, які долучено судом до матеріалів справи та враховано при ухваленні рішення.

Інші заяви учасниками справи не подавались.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 520/24732/24, залишеним без змін поставною Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 12.01.2022 по 29.06.2024 згідно постанови КМУ від 159 від 21.02.2001 (а.с. 47 – 57).

Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 23.10.2025 у справі № 520/24732/24, яким Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 12.01.2022 по 29.06.2024.

Постановою державного виконавця від 28.11.2025 відкрито виконавче провадження № 79696991 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (а.с. 15, 16).

До відкриття виконавчого провадження, а саме 21.10.2025 (вих. № 1542/11898), Військова частина НОМЕР_1 направила матеріали справи № 520/24732/24 до військової частини НОМЕР_2 як розпорядника коштів вищого (третього) рівня для замовлення та отримання бюджетних коштів, необхідних для виконання судового рішення, що підтверджується копією відповідного супровідного листа .

27.01.2026 військовою частиною НОМЕР_2 здійснено перерахування на картковий рахунок позивача коштів у розмірі 6786,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 103 від 26.01.2026 та не заперечується сторонами (а.с. 17).

Судом також встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та перебуває на повному, у тому числі фінансовому, забезпеченні військової частини НОМЕР_2 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 № 12653/з про включення ІНФОРМАЦІЯ_1 до мережі розпорядників коштів другого рівня та доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1200.

Даних про те, що позивач до звернення із цим позовом до суду звертався до відповідача чи до вищого розпорядника бюджетних коштів з приводу відшкодування спричиненої, на його думку, моральної шкоди в позасудовому порядку, матеріали справи не містять.

Доказів на підтвердження характеру та глибини моральних (душевних) страждань, зокрема медичної документації, довідок про звернення до лікарів чи психологів (психотерапевтів), позивачем до матеріалів справи не долучено.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади та посадової чи службової особи такого органу під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно до яких така шкода відшкодовується державою незалежно від вини відповідного органу (посадової чи службової особи).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22.

Саме по собі визнання судовими рішеннями протиправності дій (бездіяльності) відповідача та стягнення з нього коштів не свідчить автоматично про неправомірність дій та рішень відповідача у розумінні статей 1173, 1174 ЦК України, а є достатньою сатисфакцією поновлення порушених прав позивача; щодо ж несвоєчасного виконання відповідачем судових рішень, то за відсутності вини останнього, який не є розпорядником стягнутих судом коштів, але вживав необхідних заходів для їх отримання від розпорядника коштів, підстави для покладення на нього відповідальності за відшкодування моральної шкоди відсутні.

Військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів, за рахунок яких здійснюється виконання судових рішень про стягнення на користь військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) сум грошового забезпечення та пов`язаних із ним компенсаційних виплат, а перебуває на повному фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 - розпорядника коштів вищого рівня. Відповідач вжив необхідних та своєчасних заходів для виконання судового рішення у справі № 520/24732/24, зокрема ще до відкриття виконавчого провадження (21.10.2025) направив матеріали справи розпоряднику коштів вищого рівня для замовлення бюджетного фінансування, а після надходження коштів рішення було виконано.

За таких обставин суд доходить висновку, що затримка у виконанні судового рішення у справі № 520/24732/24 була зумовлена об`єктивними причинами, пов`язаними з порядком бюджетного фінансування видатків Збройних Сил України, а не протиправною поведінкою (діями чи бездіяльністю) саме Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим елемент протиправності поведінки відповідача, необхідний для застосування статей 1173, 1174 ЦК України, позивачем не доведено.

Крім того, суд враховує, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доведення факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, характеру та інтенсивності таких страждань, а також причинно-наслідкового зв`язку між ними і діями (бездіяльністю) відповідача покладається на позивача.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження характеру, глибини та інтенсивності моральних страждань, зокрема доказів звернення до лікарів, психологів чи інших спеціалістів, що ним самим не заперечується. Саме лише посилання на психологічний дискомфорт, тривогу та розпач без надання відповідних доказів не є достатнім для висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, оскільки не всі негативні емоції досягають рівня страждання, яке заподіює моральну шкоду; оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви, інтенсивність, тривалість та повторюваність протиправних дій, а також їх фізичні або психологічні наслідки (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17).

Отже, оскільки позивачем не доведено сукупності визначених законом умов відповідальності за заподіяну моральну шкоду - протиправності поведінки відповідача та самого факту заподіяння моральної шкоди у визначеному ним розмірі, підстави для покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку з відшкодування моральної шкоди відсутні.

Щодо доводів відповідача про пред`явлення позову до неналежного відповідача суд зазначає, що, з огляду на встановлену судом відсутність визначених законом умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну моральну шкоду, необхідність вирішення питання про заміну відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача відсутня, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню незалежно від суб`єктного складу відповідачів.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 21 716,99 грн задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору як особа, що має статус учасника бойових дій та інвалідність ІІ групи. Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 23, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, суддя,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова