Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №522/13382/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/13382/26

Провадження №2/522/10171/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Навроцької Є.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 10.07.2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 14.09.1994 року, який був зареєстрований у Відділі запису актів громадянського стану Первомайської міської ради народних депутатів Миколаївської області, про що складено відповідний актовий запис №381, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від спільного шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент подання позову діти є повнолітніми, тому додаткових спорів щодо виховання чи утримання дітей відсутні. Під час сімейного життя з`ясувалося, що вони з відповідачем мають різні погляди на життя, несумісність характерів, втратили почуття любові та поваги один до одного, сім`я розпалася та існує формально. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. Сторони з 2024 року проживають окремо, сумісного господарства не ведуть, спір з приводу поділу майна та місця проживання дитини - відсутній. У зв`язку з тим, що сім`я розпалася, позивачка змушена була звернутись до суду з відповідним позовом. Позивач просить після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Матеріали позову суддя отримала 13.07.2026 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3032523 від 15.07.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 21.09.2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.07.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

27.07.2026 року ОСОБА_1 на адресу суду поштою надала заяву про усунення недоліків.

З 17.07.2026 року по 28.07.2026 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у відпустці.

Зазначену заяву суддя отримала 29.07.2026 року.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 09.09.2026 року.

З 03.08.2026 року по 04.09.2026 року суддя Домусчі Л.В. знаходилась у щорічній відпустці.

У судове засідання призначене на 09.09.2026 року позивачка не з`явилась. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився. На електронну адресу суду надіслав заяву в котрій позовні вимоги визнав. Просить справу розглядати у його відсутність.

Відповідно до вимог ст. 211 ч. 3 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення є 09.09.2026 року.

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 14.09.1994 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі запису актів громадянського стану Первомайської міської ради народних депутатів Миколаївської області, про що складено відповідний актовий запис №381, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Від спільного шлюбу у сторін народились діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 13.07.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Україна, про що зроблено відповідний актовий запис №297 (а.с.5); дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09.12.2005 року Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси, про що зроблено відповідний актовий запис №1072 (а.с.6). Діти на момент подання позову є повнолітніми.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно з ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Сторони тривалий час проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують, не пов`язані спільним побутом та сумісного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві.

Таким чином, примирення між позивачем та відповідачем неможливе, спору про поділ майна на час розгляду справи не існує.

Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв`язку з відсутністю вільної згоди позивачки на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв`язку з чим, є неможливим.

Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б її інтересам, як це передбачено ст.112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.104, 105, 110, 112,113 Сімейного Кодексу України, ст.ст.1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 241, ч.2 ст.247, 258, 263-265, 268, 273, 275, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 14.09.1994 року у Відділі запису актів громадянського стану Первомайської міської ради народних депутатів Миколаївської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , актовий запис №381, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 – розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно ч.2 ст.115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 09.09.2026 року.

Суддя: Домусчі Л.В.