Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №580/2434/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2434/26 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 23235008936 від 27.02.2026 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» з 03.08.2016 р. по 21.05.2022 р.; з 23.05.2022 р. по 15.01.2026 р. та призначити пенсію за Списком № 1 з 19.02.2026 р. на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 23235008936 від 27 лютого 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти рішення про призначення з 19.02.2026 ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, зарахувавши до її пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 03.08.2016 до 21.05.2022, з 23.05.2022 до 15.01.2026.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Станом на 08 вересня 2026 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2026 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням від 27.02.2026 № 23235008936 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу та недосягненням встановленого віку. Зазначивши, що стаж роботи за Списком № 1 становить 2 роки 21 день.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, стаж роботи за Списком № 1 враховано частково, так як в довідці, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із особливо шкідливими важкими умовами праці від 15.01.2026 № 52/01-14, зазначена посада, - рентгенолаборант, однак, відповідно до розділу XIX Постанови КМУ від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсії за віком на пільгових умовах» за Списком, № 1 мають право молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок). Згідно записів трудової книжки, заявниця працює рентгенолаборантом рентгенологічного відділення, при цьому при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи відповідно до п. 3 наказу Міністерства соціальної політики від 18.11.2005 № 383 Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивач вважає протиправним, а тому звернулась до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ викладено у такій редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».

Пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Однак, в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.

Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

При цьому, правила зазначених законів містять розбіжність щодо вікового цензу виходу на пільгову пенсію за Списком № 1 жінок, а саме: 45 років - Закон України «Про пенсійне забезпечення» та 50 років - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

Застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до спірних правовідносин норм статті 114 Закону № 1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що норми статті 114 Закону № 1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону № 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 114 Закону №1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

З урахуванням зазначеного відмова відповідача з підстав недосягнення позивачем 50 річного віку є протиправною.

Щодо недостатності пільгового стажу, колегія суддів зазначає наступне.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не враховано до пільгового стажу період роботи з 03.08.2016 до 21.05.2022, з 23.05.2022 до 15.01.2026, зазначивши, що у довідці, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із особливо шкідливими важкими умовами праці від 15.01.2026 № 52/01-14, зазначена посада, - рентгенолаборант, однак, відповідно до розділу XIX Постанови КМУ від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсії за віком на пільгових умовах» за Списком, № 1 мають право молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок). Згідно записів трудової книжки, заявниця працює рентгенолаборантом рентгенологічного відділення, при цьому при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи відповідно до п.3 наказу Міністерства соціальної політики від 18.11.2005 № 383 Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (у редакції, чинній на час роботи позивачки) затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до розділу XІХ вказаної постанови, молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок); Рентгенолаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), користуються правом на пільгову пенсію за Списком № 1.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала:

- з 02.06.2014 на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного відділення у Комунальному закладі «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради (Комунальний заклад «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради реорганізований шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» з 04.01.2019, згідно рішення Черкаської обласної ради від 07.09.2018 № 24-19/VII);

- з 20.02.2023 переведена на посаду рентгено-лаборанта у відділення функціональної та променевої діагностики, згідно наказу № 15-ОС від 14.02.2023 (запис № 7 в трудовій книжці);

- з 02.09.2024 переведена на посаду рентгено-лаборанта в рентгенівське відділення, згідно наказу № 124-ОС від 23.08.2024 (запис № 8 в трудовій книжці).

Колегія суддів також враховує, що право позивача на зарахування періодів роботи з 02.06.2014 до 21.05.2022, з 23.05.2022 до 15.01.2026 до пільгового стажу за Списком № 1 також підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії № 52/01-14 від 15.01.2026 виданої КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради», висновками експертизи та наказами про результати атестації робочих місць.

Таким чином, вказані періоди роботи позивача відносяться до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні вищевказаних періодів роботи позивача до її пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.

З урахуванням зазначеного, наявні у матеріалах справи докази підтверджують наявність у позивача пільгового стажу по Списку № 1 у обсязі більше за необхідний (7 років 6 місяців).

Тому колегія суддів висновує про необґрунтованість доводів спірного рішення, у зв`язку із чим його належить визнати протиправним та скасувати.

Суд врахував, що обсяг страхового стажу позивача, що підтверджується відповідачем, складає 29 років 3 місяці 16 дні, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючі визначені п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ (з урахуванням Рішення № 1-р/2020, у редакції до внесення змін Законом № 213) підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а також наявність у позивачки усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для належного захисту порушеного права позивача є за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, зарахувавши до її пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 03.08.2016 до 21.05.2022, з 23.05.2022 до 15.01.2026.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.