Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №640/22438/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22438/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 01.07.2021 № 120дп-21 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури від 12.07.2021 № 640 к.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

10 жовтня 2025 року та 28 жовтня 2025 року відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу в яких просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що до кадрової комісії 19.03.2021 надійшла ухвала судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М. від 01.03.2021 у справі №362/6942/19 у кримінальному провадженні №12019110140001415 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру".

Також до кадрової комісії 14.04.2021 надійшла ухвала судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчука О.Л. від 10.03.2021 по справі №362/3368/20 у кримінальному провадженні №12020110140000930 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру".

Також до кадрової комісії 14.04.2021 надійшла ухвала судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчука О.Л. від 11.03.2021 по справі №362/5731/20 у кримінальному провадженні №12020110140001366 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням кадрової комісії від 22.04.2021 №86дп-21 дисциплінарні провадження №07/3/2-166дс-25 дп-21, №07/3/2-231дс-33дп-21, №07/3/2-232с-34дп-21 стосовно прокурора ОСОБА_1 об?єднані в одне провадження, якому присвоєно №07/3/2-166-25дп-21 та визначено відповідальним за подальшу перевірку члена кадрової комісії ОСОБА_2 .

Мотиви скарг полягали у тому, що прокурором ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст. 318 КПК України щодо дотримання розумних строків судового розгляду та ч. 1 ст. 324 КПК України.

За результатами розгляду дисциплінарних скарг, кадрова комісія вирішила притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на 3 місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Таким чином, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" на підставі вказаного рішення кадрової комісії від 01.07.2021 №120дп-21 наказом керівника Київської обласної прокуратури від 12.07.2021 №640к до прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк три місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VIII (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин, надалі - Закон № 1697-VIII).

Згідно із п. 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII, прокурор зобов`язаний: діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Згідно зі статтею 44 Закону № 1697-VII, дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом (частина перша статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 45 Закону № 1697-VII, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

За змістом ст. 47 Закону № 1697-VII, розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання. До повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.

Під час прийняття рішення стосовно відводу член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, якому заявлено відвід, не має права брати участі в голосуванні та бути присутнім під час його проведення.

За ч. 1 ст. 48 Закону № 1697-VII, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII, передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

У силу норм ст. 50 Закону № 1697-VII, прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Розгляд адміністративного позову щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом. Подання адміністративного позову до суду на рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора не зупиняє дію такого рішення, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 є ряд ухвал Васильківського міськрайонного суду Київської області стосовно неприбуття позивача без поважних причин у підготовчі судові засідання.

Так, положеннями частини третьої статті 36 КПК України визначено, що участь прокурора в суді є обов`язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За вимогами частин першої та другої статті 324 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов`язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду.

Водночас, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності. У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що однією з обов`язкових вимог для порушення питання про відповідальність прокурора є неповажність причин його неприбуття в судове засідання.

Відповідно до вимог ст. 138 КПК України до поважних причин неприбуття на виклик відноситься: обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров?я у зв?язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім?ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об?єктивно унеможливлюють з?явлення особи на виклик.

У позовній заяві позивач стверджує, що прибував для участі у судових засіданнях у призначені судом дату, час та місце, однак судові засідання вчасно не розпочинались, тому останній відбував виконувати свої посадові обов`язки.

Проте, згідно наявних матеріалів справи, до Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшли повідомлення щодо призначених судових засідань у кримінальному провадженні №12019110140001415 на 07 грудня 2020 року о 14 год. 00 хв. та на 01 березня 2021 року о 14 год. 30 хв.

Як вбачається зі змісту журналу судового засідання від 07.12.2020, звукозапис почався о 14 год. 20 хв. 01 сек. Зі змісту журналу судового засідання від 01.03.2021, звукозапис почався о 14 год. 47 хв. 55 сек.

Тобто, дати та місце судових засідань, судом змінені не були. При цьому, фактичне відкриття судових засідань почалось пізніше на 20 хв. та 47 хв. відповідно.

Суд критично сприймає доводи позивача про необхідність повідомлення про інший час проведення судових засідань, оскільки такі відбулись у межах призначеного дня, однак із затримкою.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу, що журнали судових засідань від 07.12.2020 та 01.03.2021 фіксують факт того, що прокурор у судові засідання не з`явився, та про причини неявки не повідомив, хоча, з його словами, був присутній у будівлі суду 07.12.2020 та 01.03.2021 о 14:00 та 14:30 відповідно. Матеріали справи також не містять жодних процесуальних заяв чи клопотань від позивача в означені дати.

Водночас надані документи жодним чином не підтверджують, що прокурор ОСОБА_1 прибув у засідання 07.12.2020 о 14:00 та 01.03.2021 о 14:30.

Отже, у ході дисциплінарного провадження не здобуто будь-яких даних про те, що прокурор ОСОБА_1 з?явився у судові засідання у час їх призначення 07.12.2020 та 01.03.2021, крім пояснень самого позивача.

Таким чином, прокурор ОСОБА_1, приймаючи участь у судовому провадженні, реалізуючи свої повноваження, повинен виконувати завдання кримінального провадження, дотримуватись таких загальних засад судочинства як законність та розумність строків та обов?язкової участі прокурору у суді, як це передбачено ст. 22 Закону України "Про прокуратуру" та п. 2,4 розділу V Порядку у кримінальному провадженні, проте самоусунувся від виконання повноважень прокурора.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, при цьому, відповідачами було доведено правовірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.