Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №541/3271/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3271/26

Номер провадження3/541/747/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Дністрян О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 1 групи, РНОКПП не встановлено,

у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №998070 від 30.07.2026, 30 липня 2026 року о 16 год 00 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 умисно висловлював погрози та словесні образи в сторону своєї дружини ОСОБА_1 , що проживає разом із ним, чим завдав шкоду психічному здоров`ю, та чим вчинив домашнє насильство у психологічній формі. Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол, кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час та місце розгляд справи, не з`явився, проте звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, просив справу відносно нього закрити, посилаючись на відсутність факту даного правопорушення, зазначив, що між ним та дружиною виникло непорозуміння.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з`явилася. Надала суду заяву в якій просила справу щодо ОСОБА_1 провадження у справі закрити. Зазначила, що інцидент стався у зв`язку з непорозумінням.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне порушення, оцінивши докази по справі відповідно до ст. 252 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Тому сама собою сварка між членами родини не формує домашнє насильство та утворює склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли така сварка спрямована на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Надаючи оцінку доказам, долучених до матеріалів справи, посадовою особою, уповноваженою на складення протоколу, суд вважає, що вони є недостатніми для встановлення вини у діях ОСОБА_1 .. Висновок посадової особи про вчинення адміністративного правопорушення ґрунтується лише на основі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №998070 від 30.07.2026, копії рапорту поп.чергового Миргородського районного відділення поліції ГУНП в Полтавській області Данилейченка В.О. від 30.07.2026, форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.07.2026, письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_1 від 30.07.2026. Інших належних та допустимих доказів, що засвідчили б факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення суду не надано.

Суд, зазначає, що вказані вище докази не є достатніми для підтвердження події та винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У даному випадку, у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №998070 від 30 липня 2026 року, зазначено, що 30 липня 2026 року о 16 год 00 хв. за адресою: в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 умисно висловлював погрози та словесні образи в сторону своєї дружини ОСОБА_1 , що проживає разом із ним, та чим вчинив домашнє насильство в психологічній формі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

У даному випадку сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру.

Матеріали справи не містять пояснень свідків та жодних інших відомостей, які б підтверджували факт вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства.

Більше того, потерпіла ОСОБА_1 надала заяву, в якій заперечувала факт вчинення відносно неї правопорушення, зазначив про наявність між ними непорозуміння. Просила закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи обставини зазначені в заяві потерпілої, суд приходить до висновку про те, що між сторонами стався побутовий конфлікт, в ході якого обидва виражались на адресу один одного нецензурною лайкою та мали схожу поведінку, тому стверджувати, що потерпілій було заподіяно шкоду фізичному або психічному здоров`ю неможливо.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 284, 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим апеляційної скарги до органу, який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду О. М. Дністрян