Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №278/3817/24 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3817/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С. розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Житомирської міської ради та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Черняхівської селищної ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Житомирського районного суду Житомирської області в порядку цивільного судочинства надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши його на виховання та проживання разом із батьком ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.06.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, за час шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 . Рішенням суду від 08.02.2024 року шлюб між сторонами було розірвано. На даний час між сторонами існує спір, щодо місця проживання дитини.

Позивач вважає, що в інтересах дитини проживати саме з ним, оскільки може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Таким, чином проживання дитини разом із батьком відповідає його інтересам. Позивач має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22.07.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 20).

29.08.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що остання заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що твердження позивача про його готовність не чинити перешкод у спілкуванні дитини з матір`ю не відповідають дійсності. Зокрема, посилалась на випадок, який мав місце 10.07.2024 року, коли вона прибула до будинку, де на той час проживав син разом із батьком, однак двері будинку були зачинені. За її твердженнями, після звернення до служби у справах дітей їй вдалось побачитись із сином лише під наглядом родича батька дитини. Відповідач вказувала, що такі обставини свідчать про створення позивачем перешкод у її спілкуванні з дитиною та формування у дитини негативного ставлення до матері. Також відповідач поставила під сумнів доводи позивача щодо наявності у нього постійного місця роботи та достатнього доходу для матеріального забезпечення дитини. Посилалась на надані позивачем документи, зокрема, ПП «Мобілтранс», з яких, на її думку, не вбачається, що позивач на момент розгляду справи має постійне місце роботи та стабільний дохід. У відзиві відповідач посилалась на положення статтей 160, 161 СК України, відповідно до яких при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховуються, зокрема, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші істотні обставини. Крім того, відповідач зазначила, що відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини батьки вирішують спільно, а розірвання шлюбу та проживання батьків окремо не звільняє їх від виконання батьківських обов`язків щодо дитини (а.с. 25-40).

Представником відповідача адвокатом Бобчиком І.М. 09.09.2024 подано зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітнього сина. У зустрічній позовній заяві відповідач за первісним позовом - ОСОБА_5 просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із матір`ю. На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 08.02.2024 року, а від шлюбу сторони мають малолітнього сина. У зустрічній позовній заяві позивач посилалася на положення статей 160, 161 СК України, Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства», наголошуючи на необхідності першочергового врахування при вирішенні спору найкращих інтересів дитини. Зазначала, що при визначенні місця проживання дитини суд має враховувати сталі соціальні зв`язки дитини, місце її навчання, психологічний стан, ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, можливість створення кожним із них належних умов для виховання та розвитку дитини, а також інші обставини, які мають істотне значення. Також у зустрічній позовній заяві наведено посилання на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо необхідності виходити саме з найкращих інтересів дитини та недопустимості формального підходу при вирішенні спорів про визначення її місця проживання. На підтвердження своїх доводів позивач за зустрічним позовом посилалася, зокрема, на акт обстеження умов проживання від 18 червня 2024 року, відомості про нараховані доходи за 2023 рік та І квартал 2024 року, довідку про проходження служби, службову характеристику за місцем служби, витяг про відсутність судимості, довідку про те, що не перебуває на обліку в наркологічному кабінеті, а також довідку про сплату кредиту. Посилаючись на зазначені докази, позивач за зустрічним позовом зазначала про наявність у неї можливості забезпечити дитині належні житлові умови, матеріальне забезпечення та умови для її гармонійного розвитку (а.с. 41-61).

Ухвалою суду від 08.04.2025 року залучено Службу у справах дітей Черняхівської селищної ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с. 93).

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що він не забороняв відповідачці спілкуватися з дитиною та не заперечує проти їхнього спілкування. Зазначив, що на даний час дитина сама не бажає зустрічатися з матір`ю. При цьому пояснив, що протягом приблизно двох місяців після розірвання шлюбу він щовечора привозив дитину до матері відповідачки, залишався чекати та сподівався на відновлення сімейних відносин. За його словами, коли дитина була меншою, він не перешкоджав її спілкуванню з матір`ю, зокрема, відповідав на телефонні дзвінки та забезпечував можливість такого спілкування. Позивач також зазначив, що він не налаштовує дитину проти матері та ніхто з його боку не висловлює щодо неї негативних відгуків. Пояснив, що мав місце випадок, коли відповідачка о 21 годині не повернулася додому, у зв`язку з чим він зателефонував їй, однак у телефонній розмові вона повідомила, щоб він більше їй не телефонував, оскільки вона вимкне телефон. Крім того, позивач пояснив, що згодом відповідачка повідомила його про те, що зібрала свої речі та що дитина вже перебуває у його матері. Після того, як він приїхав за дитиною та забрав її речі, він повідомив дитині про те, що мати залишила сім`ю.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним - адвокат Янчук М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі. Зазначив, що його довіритель не заперечує проти спілкування дитини з матір`ю та навпаки зацікавлений у тому, щоб дитина підтримувала з нею спілкування. Вважає, що можливість та необхідність спілкування дитини з матір`ю існує в інтересах обох сторін, однак, на його думку, відсутність належного спілкування між матір`ю та дитиною зумовлена тим, що сама відповідачка не проявляє достатнього інтересу для підтримання таких відносин. Представник позивача наголосив, що його довіритель не чинить перешкод відповідачці у спілкуванні з дитиною та не має заперечень щодо такого спілкування, проте вважає, що з огляду на обставини справи проживання дитини саме з батьком відповідатиме його найкращим інтересам. Зазначив, що перешкод для зустрічей відповідачки з дитиною, у тому числі у навчальному закладі, позивач не чинив. При цьому, зі слів відповідачки, спроби поспілкуватися з дитиною відбулись лише тричі. Також представник позивача зазначив, що під час з`ясування думки дитини останній висловив бажання проживати разом із батьком. На думку представника позивача, батьком створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

Відповідачка за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала у повному обсязі, позовні вимоги зустрічного позову підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі. Пояснила, що не заперечує проти спілкування дитини з батьком, однак вважає, що саме позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. Пояснила, що позивач забирав дитину та не надавав їй можливості з нею бачитися. Зокрема, коли вона була вагітна другою дитиною, приїхала до місця проживання позивача з метою побачитися із сином, однак двері будинку були зачинені. Через деякий час позивач вийшов, при цьому, зі слів відповідачки, перебував у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку із зазначеними обставинами вона звернулася до працівників поліції, яким повідомила про те, що позивач не надає їй можливості побачитися з дитиною, а також розповіла про ситуацію своєму теперішньому чоловікові. Відповідачка також пояснила, що після того, як вона повідомила позивачу про намір припинити спільне проживання та почала збирати свої речі, він приїжджав до місця її роботи та, зі слів відповідачки, поширював щодо неї недостовірну інформацію. Крім того, відповідачка зазначила, що під час спілкування із працівниками служби у справах дітей на запитання щодо причин негативного ставлення дитини до неї позивач, зі слів відповідачки, пояснив, що був дуже злий. Вважає, що позивач налаштовує дитину проти неї та створює перешкоди у їхньому спілкуванні. Відповідачка повідомила, що нещодавно приїжджала до дитини, однак, за її словами, позивач порадив сину не брати солодощі, які вона привезла. Також зазначила, що раніше неодноразово приїжджала за місцем проживання дитини, однак приблизно у трьох випадках двері будинку були зачинені. Зазначала, що зверталася до служби у справах дітей із проханням сприяти її зустрічам із дитиною, однак одного разу двері їй відкрив брат позивача, який, зі слів відповідачки, повідомив, що не дозволить їй спілкуватися з дитиною. Також відповідачка пояснила, що позивач не відповідає на її телефонні дзвінки, а під час її спроб безпосередньо зателефонувати дитині, з боку батька здійснюється контроль за такими телефонними розмовами, у зв`язку з чим дитина не відповідає на її дзвінки. Відповідачка також зазначила, що, проїжджаючи повз будинок, де проживає дитина, вона спостерігала, як діти, які гралися на вулиці, розбігалися, а її син також тікав. Щодо відвідування дитини у школі пояснила, що не робила цього, оскільки на той час у дитини були канікули. Крім того, відповідачка зазначила, що після встановлення органом опіки та піклування графіка її спілкування з дитиною позивач лише один раз передав їй дитину для зустрічі, після чого, за її словами, на телефонні дзвінки не відповідав. У зв`язку з цим вважає, що позивач фактично перешкоджає її спілкуванню із сином. Відповідачка наголосила, що бажає щоб дитина проживала разом із нею та вважає, що саме такий спосіб визначення місця проживання відповідатиме інтересам дитини.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Бобчик І.М. у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував у повному обсязі, підтримав та просив задовольнити позовні вимоги зустрічного позову. Пояснив, що саме через дії батька, таке ставлення дитини до матері, тому вважає що краще для інтересів дитини визначити місце проживання разом із матір`ю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Органу опіки та піклування Житомирської міської ради у судове засідання не з`явився; про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служби у справах дітей Черняхівської селищної ради надійшла заява про розгляд справи у його відсутність (а.с. 126).

Під час з`ясування думки дитини ОСОБА_6 повідомив, що проживає у Черняхові та навчається у другому класі ліцею, до цього відвідував дитячий садок у місті Черняхів. Зазначив, що востаннє бачив матір на своє день народження, наразі йому виповнилося вісім років. Пояснив, що мати приїжджала до нього, однак, на його думку, такі приїзди відбувалися нечасто. Пригадав випадок, коли разом із батьком вони їхали автомобілем, а мати перебувала у своєму автомобілі, однак вони не зустрілися, після чого вони поїхали до магазину «АТБ», а мати зателефонувала їм. Дитина повідомила, що мати телефонувала лише двічі та телефонувала батькові. На її дзвінки він не відповідав, оскільки, за його поясненнями, не чув телефонного дзвінка, а телефон у той час перебував у автомобілі. При цьому зазначив, що самостійно передзвонювати матері бажання не мав. На запитання щодо бажання спілкуватися з матір`ю дитина спочатку відповіла, що не хоче з нею спілкуватися, оскільки, за його словами, «мама мене кинула», про що їй повідомив батько, коли забирав його. Також дитина розповіла, що під час спільного проживання батьків мати ходила на роботу та перевіряла телефон батька, а коли дитина робила щось не так, мати, за її словами, постійно на нього кричала. При цьому зазначив, що батько на нього не кричить. На запитання матері дитина відповіла, що не хотів з нею спілкуватися, оскільки вважає, що мати його покинула. Щодо місця проживання дитина висловив бажання проживати разом із батьком, оскільки мама його покинула, бо так каже тато.

Під час з`ясування думки дитини судом також враховано його емоційний стан та поведінку під час надання відповідей на поставлені запитання. Дитина була емоційно схвильована та виявляла ознаки значного занепокоєння під час розповіді про обставини, взаємовідносин із батьками, зокрема, під час висловлювань щодо матері. Його емоційний стан змінювався залежно від змісту поставлених запитань, а під час відповідей щодо матері та причин небажання з нею спілкуватися дитина виявляла помітне емоційне напруження.

Разом із тим суд звернув увагу на особливості формулювання дитиною окремих відповідей, зокрема, на те, що, пояснюючи причини небажання спілкуватися та проживати із матір`ю, дитина посилалася на слова батька - а саме на те, що мати його «кинула».

Зазначені обставини у сукупності з поведінкою та емоційним станом дитини під час його опитування, викликали у суду обґрунтовані сумніви щодо того, що висловлена ним позиція щодо проживання та спілкування з матір`ю є повністю самостійною, сталою та сформованою без впливу дорослих. При цьому суд не робить категоричного висновку щодо наявності психологічного впливу на дитину з боку батька, оскільки встановлення таких обставин потребує спеціальних знань, однак враховує зазначені особливості поведінки дитини та характер його пояснень при оцінці його думки у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та позивача, відповідача, з`ясувавши думку дитини, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2016 року. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ». Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 08.02.2024 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 5, зворот 6-9).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. зворот 5).

Згідно довідки від 21.12.2023 року про заробітну плату вбачається, що ОСОБА_1 був працівником на ПП «Мобілтранс» та отримував заробітню плату (а.с. 10).

Із характеристики виданої директором ПП «Мобілтранс» від 12.01.2024 року, директор підприємства вказав, що позивач працював на посаді водія з 01.08.2023 року по 09.01.2024 року, за час роботи на підприємстві проявив себе як відповідальний працівник, присутні такі якості як пунктуальність, ввічливість, працелюбність. (а.с. 11).

Згідно довідки виданої ОСОБА_1 , вбачається, що він працює у ПП «Автотранском» з 11.01.2024 року, на даний момент займає посаду водій-експедитор, дохід за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 року склав у сумі 453821,59 грн (а.с. 89).

З акту обстеження умов проживання від 18.06.2024 року, відповідно до заяви ОСОБА_3 на виконання наказу служби у справах дітей Оліївськоїї сільської ради здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_3 та встановлено наступне. У будинку умови проживання задовільні, у наявності усі необхідні меблі та побутова техніка, є окрема кімната із сучасним ремонтом, функціональними меблями; житловий будинок всередині естетично оформлений кімнатними рослинами; у дворі розташоване місце для відпочинку дітей з пісочницею та гойдалкою, прибудинкова територія доглянута (а.с. 47).

З повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що ОСОБА_3 станом на 04.07.2024 року до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває (а.с. 48).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу від 10.07.2024 за 2023 рік ОСОБА_3 нараховано 81604,00 грн (а.с. 50-51).

Із довідки виданої ОСОБА_3 вбачається, що вона дійсно проходить службу у відділі поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції з 01.11.2023 року (а.с. 52).

Згідно довідки від 10.07.2024 року виданої АТ «ОТП Банк» вбачається, що ОСОБА_3 сплатила кредит у сумі 22542,20 грн (а.с. 53).

З довідки від 27.06.2024 року виданої КНП «Черняхівського територіального медичного об`єднання» вбачається, що ОСОБА_3 на обліку в наркологічному кабінеті КНП «Черняхівське ТМО» не знаходиться (а.с. 54).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Черняхівської селищної ради від 29.05.2025 року № 67 працівниками служби у справах дітей було обстежено умови проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , в ході обстеження з`ясовано, що умови проживання добрі, для виховання та розвитку дитини батько створив належні умови, вважає за доцільне визначити малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 108-111).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або у сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 161 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У постанові від 08 вересня 2025 року у справі №758/9901/21 (провадження № 14-327цс18) Верховний Суд виснував, що під час оцінки та визначення найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Проаналізувавши у сукупності наявні докази у цій цивільній справі, пояснення учасників судових засідань, суд приходить до висновку, що сторонами за місцем їх проживання створені рівні належні умови для проживання, розвитку і виховання малолітнього сина ОСОБА_4 .

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком. При цьому суд враховує думку дитини, яка під час її опитування висловила бажання проживати разом із батьком.

Однак при цьому суд звертає увагу, що дитина фактично перебуває у ситуації конфлікту між батьками, у зв`язку з чим її ставлення до кожного з них може формуватися не лише під впливом власного досвіду спілкування з батьками, а й під впливом ставлення одного з батьків до іншогоі це також відчутно помітно з манери спілкування (ставлення) батька із матір`ю під час судових засідань. Зміст пояснень дитини, її емоційна реакція та поведінка під час з`ясування її думки дають суду підстави дійти висновку про наявність ознак впливу з боку батька на формування ставлення дитини до матері.

Суд при цьому не стверджує, що висловлена дитиною думка є виключно результатом такого впливу, однак вважає, що за встановлених у справі обставин немає достатніх підстав вважати її цілком самостійною, вільною від впливу дорослих та остаточно сформованою позицією щодо визначення місця проживання.

Враховуючи окреслене вище, а також принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, її право бути вислуханою та сторонній вплив на думку дитини; вік дитини, що потребує більшого догляду саме з боку матері та можливість самостійного висловлення думки (без стороннього впливу); місце роботи батька, яке передбачає часті тривалі відрядження, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини разом із батьком, у зв`язку з чим у цій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги зустрічного позову про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, суд зважає на таке.

Аналіз вище зазначених норм СК України та ЦК України про визначення місця проживання дитини свідчить про те, що місцем проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Суд також враховує, що протягом часу, коли дитина проживала окремо від неї, мати не втрачала інтересу до спілкування з дитиною та підтримання з нею особистих стосунків. З матеріалів справи вбачається, що мати вживала заходів для підтримання контакту з дитиною, цікавилася її життям, станом здоров`я, навчанням та повсякденними потребами, а також прагнула зберегти емоційний зв`язок із дитиною.

Дитина тривалий час проживає з батьком, має відповідні соціальні контакти за місце проживання батька, виявляє більшу прихильність до батька, постійно проводить час з батьком, однак очевидно потребує і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на його розвиток.

Оцінюючи висловлену дитиною думку щодо бажання проживати разом із батьком, суд виходить із того, що така думка підлягає врахуванню, однак з огляду на вік дитини, її емоційний стан та конкретні обставини справи не може бути визначальною сама по собі.

Під час з`ясування думки дитини судом було безпосередньо сприйнято її поведінку та емоційний стан. Дитина була емоційно нестабільною; помітно, часом дуже сильно хвилювалася; емоційно реагувала на запитання щодо батьків та обставин його проживання. З його поведінки було видно, що обговорення зазначених обставин є для нього психологічно складним та викликає значне емоційне напруження.

При цьому суд звертає увагу, що дитина фактично перебуває у ситуації конфлікту між батьками, у зв`язку з чим її ставлення до кожного з них може формуватися не лише під впливом власного досвіду спілкування з батьками, а й під впливом ставлення одного з батьків до іншого. Зміст пояснень дитини, її емоційна реакція та поведінка під час з`ясування її думки дають суду підстави дійти висновку про наявність ознак впливу з боку батька на формування ставлення дитини до матері.

Суд при цьому не стверджує, що висловлена дитиною думка є виключно результатом такого впливу, однак вважає, що за встановлених у справі обставин немає достатніх підстав вважати її цілком самостійною, вільною від впливу дорослих та остаточно сформованою позицією щодо визначення місця проживання.

Особливої уваги суд надає тому, що дитина під час з`ясування її думки фактично опинилася перед необхідністю висловлювати свою прихильність до одного з батьків, що саме по собі створює для неї значне психологічне навантаження. В інтересах дитини є забезпечення можливості підтримувати належні та стабільні відносини з обома батьками, без формування у неї негативного ставлення до одного з них.

За таких обставин суд, враховуючи вік дитини, її емоційний стан під час з`ясування думки, характер її пояснень, фактичні обставини взаємовідносин із кожним із батьків, а також встановлені судом ознаки впливу батька на формування позиції дитини, не вважає висловлене дитиною бажання проживати з батьком достатньою та самостійною підставою для визначення її місця проживання саме з ним.

Верховний Суд підкреслює необхідність усвідомлення батьками потреби у вирішенні конфлікту в інтересах дитини, налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту кожного з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, а також недопустимість створення з боку батька будь-яких обмежень контактів дитини із матір`ю.

Отже, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення з ним місця проживання дитини слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити, визначивши з нею місце проживання малолітньої дитини без вказівки на конкретне місце проживання за певною адресою.

Заразом суд акцентує увагу сторін на тому, що відмова у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дитини не позбавляє батька дитини батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, незалежно від того, з ким дитина фактично буде проживати.

ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн, ОСОБА_3 сплатила судовий збір у сумі 986,96 грн.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом слід стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору відповідно до ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою у сумі 986,96 грн. Витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за первісним позовом, відшкодуванню не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити позивачу за первісним позовом - батьку дитини ОСОБА_1 про необхідність припинення формування негативної думки дитини щодо його матері - ОСОБА_3 , яка постійно нав`язується дитині через їх особистий конфлікт як бувшого подружжя, оскільки для психічного здоров`я дитини такі його дії мають вкарай негативні наслідки.

Керуючись статтями 3, 10, 141, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, нормами Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яаі не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Черняхівської селищної ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 968,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 09.09.2026 року.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору:

Служба у справах дітей Черняхівської селищної ради, адреса місцезнаходження: Житомирський район, Житомирська область, с. Черняхів, вул. Рад Майдан, буд. 1, ЄДРПОУ: 43950255.

Служба у справах дітей Житомирської міської ради, адреса місцезнаходження: м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, буд. 4/2, ЄДРПОУ: 13576954.

Суддя О. М. Дубовік