Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №756/5797/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5797/26

Провадження № 2/756/6140/26

УКРАЇНА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (далі - ТОВ « Партнер Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено кредитним договір №53/852114088. Відповідно до умов укладеного договору, ТОВ « Партнер Фінанс » надало позичальнику кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 365 днів з комісією за видачу кредиту в розмірі 1120,00 грн та процентами за договором в розмірі 2,00% від суми кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи передбачені договором платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу № 01.02-91/23, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за Договором № 53/852114088 від 05.02.2022. ТОВ «СВЕА ФІНАНС» посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, а тому має заборгованість на загальну суму 33200,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 28080,00 грн - заборгованість за процентами, 1120,00 грн - заборгованість за комісією. З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №53/852114088 від 05.02.2022 у розмірі 33200,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, про стягнення заборгованості. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. При цьому, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі позивача, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судової повістки. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 05.02.2022 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 53/852114088.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки, передбачені цим договором, зокрема графіком платежів. Сума кредиту становить 4000,00 грн та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супровідних послуг третіх осіб.

Згідно із п. 1.4. Договору, строк, на який надається кредит, становить 365 днів. Комісія за видачу кредиту складає 28,00 процентів від суми кредиту, що становить 1120,00 грн і підлягає сплаті у строк, передбачений Графіком платежів (п. 1.5 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 730% річних, тобто 2% від суми кредиту (залишку суми кредиту) за кожен день користування кредитом в межах строку, передбаченого п. 1.4 та п. 2.2 договору у порядку, розмірі та строки, встановлені в Графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28080,00 грн. Нарахування процентів на суму кредиту починається з 15-го дня користування кредитом.

Відповідно до п. 3.1 договору, кредитодавець надає кредит шляхом передачі готівкових коштів позичальнику в день укладення договору.

У розділі 9 договору, сторони погодили Графік платежів, за яким позичальник зобов`язується здійснювати платежі кредитодавцю, згідно з яким: сума кредиту за договором становить 4000,00 грн, проценти за користування кредитом становить 28080,00 грн, комісія за надання кредиту становить 1120,00 грн, загальна вартість кредиту - 33200, 00 грн.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 01.02-91/23, у відповідності до умов якого ТОВ «Партнер Фінанс» відступає ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуває права вимоги від «Партнер Фінанс» та сплачує «Партнер Фінанс» за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023, ТОВ « РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 53/852114088 від 05.02.2022 в сумі 33200,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28080,00 грн - сума заборгованості по процентам; 1120,00 грн - сума заборгованості за комісією.

Відповідно до копії рішення СВЕА ЕКОНОМІ КІПРІ ЛІМІТЕД (єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») від 25.03.2024 №1, змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю « РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №53/852114088 від 05.02.2022, загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 28.12.2023 становить 33200,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн. - заборгованість за сумою позики, 28080,00 грн. - заборгованість за процентами, 1120,00 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Згідно із Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за вищезазначеним договором, право вимоги за якими перейшло до нового кредитора.

З наданих доказів вбачається, що під час укладення вищевказаного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору. Отже, укладений договір є обов`язковим до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за вищевказаним договором, проте не виконував взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, кошти в повному обсязі не повернув. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за договором у встановлений строк не була погашена (доказів погашення заборгованості суду не надано).

Також, суду надані належні відповідні документи на підтвердження переходу права вимоги до відповідача, як боржника, за зазначеним вище договором. Таким чином позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника, а доказів визнання недійсним чи розірвання вказаного вище договору факторингу, як і доказів того, що їх дійсність оскаржується у судовому порядку, стороною відповідача суду не надано.

Оскільки відповідач у порушення умов договору, а також статтей 509, 526, 1054 ЦК України свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, то у нього утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором).

З огляду на вищевикладене, а також те, що згідно з розрахунком заборгованості за вищезазначеним договором, яку відповідач мав повернути кредитору, але, як встановлено, такого повернення не здійснив, суд приходить до висновку, що заборгованість за зазначеним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 33200,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) заборгованість на загальну суму 33200 (тридцять три тисячі двісті) гривень 00 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 03.08.2026.

Відомості про сторони:

1. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8);

2. Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя М. М. Ткач