Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №447/2823/22 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/2823/22 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/973/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 29 грудня 2023 року, –

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 29 грудня 2023 року.

Скаргу мотивувала тим, що постановою державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області від 29 грудня 2023 року закрито виконавче провадження №66886806, чим порушено її право як спадкоємця стягувача на стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 356578.02 грн за рішенням суду.

Зазначала, що відсутні підстави для закриття виконавчого провадження, оскільки рішення суду повністю не виконано.

З наведених підстав просила:

-поновити строк на оскарження постанови державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області від 29 грудня 2023 року про закриття виконавчого провадження №66886806;

-зобов`язати Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області відновити виконавче провадження №66886806.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року поновлено строк на подання постанови Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області про закриття виконавчого провадження № 66886806 від 29 грудня 2023 року

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 29 грудня 2023 року виконавчого провадження № 66886806 – відмовлено.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що 05 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий листа № 447/2497/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів в розмірі 12000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 321951.60 грн., який пред`явлено до виконання.

Закривши виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа, державний виконавець порушив її право на стягнення з боржника заборгованості на підставі рішення суду.

Вважає, що виконавче провадження закрито передчасно, оскільки державним виконавцем не вжито передбачених законом заходів на виконання рішення суду.

Помилкове зазначення виконавчого провадження № 66886806 замість виконавчого провадження № 60040674, не є підставою для відмови у скарзі, оскільки суд не надав їй можливості уточнити вимоги скарги, порушивши принцип змагальності.

Постанови від 29 грудня 2023 року про закриття виконавчих проваджень № 66886806 та № 60040674 не відповідають вимогам закону, оскільки одне з цих двох виконавчих проваджень відкрито з порушенням принципу територіальної підсудності.

Крім того, вона як стягувачка своєчасно не повідомлена про закриття виконавчих проваджень, що порушує її право на оскарження вищезазначених постанов державного виконавця, а також на виконання судового рішення.

В судовому засіданні не досліджувалися матеріали виконавчого провадження, оскільки державний виконавець з`явився без матеріалів виконавчого провадження, а судом такі не витребувано.

Просить ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

27 серпня 2026 року ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання державний виконавець Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, а саме судової повістки-повідомлення, до їх електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с. 86-89).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, а також те, що неявка належним чином повідомленого учасника справи в судове засідання суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, у справі достатньо матеріалів для ухвалення рішення по суті спору, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи за відсутності заінтересованих осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження № 66886806 не перебувало на виконанні у Миколаївському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області, тому відсутні підстави для задоволення скарги на дії державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області в межах цього виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно частини четвертої статті 10 ЦПК України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1,2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що на виконанні в Миколаївському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 60040674 з виконання виконавчого листа № 447/2497/16-ц , виданого 05 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 12000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 31 жовтня 2017 року становить 321951.60 грн, стягувачем за яким є ОСОБА_1 .

Постановою в.о. начальника Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 грудня 2023 року виконавче провадження № 60040674 з примусового виконання виконавчого листа № 447/2497/16-ц, виданого 05 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області, закінчено.

Разом з тим, 11 грудня 2025 року Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 447/2823/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 194 865.00 грн (сума боргу), 132259.04 (інфляційне збільшення), 29453,98 грн (сума трьохпроцентної заборгованості), загальна сума 356578.02 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. від 23 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження № 80326780 з виконання виконавчого листа № 447/2823/22, виданого 11 грудня 2025 року Миколаївським районним судом Львівської області.

Крім того, 07 вересня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 380/7757/21 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_3 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан О.О. відкрито виконавче провадження № 66886806 з виконання виконавчого листа № 380/7757/21, виданого 07 вересня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_3 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан О.О. від 27 грудня 2022 року в межах виконавчого провадження № 66886806 виконавчий документ № 380/7757/21, виданого 07 вересня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом, повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідь на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2026 року про витребування матеріалів виконавчого провадження № 66886806, Львівське міжрегіональне управління юстиції повідомило суд апеляційної інстанції про те, що виконавчий документ №380/7757/21, виданий 07 вересня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом, повторно до виконання не пред`являвся, а згідно з актом знищення від 27 лютого 2026 року матеріали виконавчого провадження №66886806 знищено у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 просила зобов`язати Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області відновити виконавче провадження №66886806.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження №66886806 перебувало на виконанні у виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), а не у Миколаївському відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області.

Заявляючи вищезазначені вимоги скарги, ОСОБА_1 розпорядилася своїми правами на власний розсуд.

В той же час, скаржник не зверталася до суду першої інстанції із заявами про зміну вимог скарги.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суди зобов`язані розглядати справу виключно в межах заявлених вимог скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги скарги, поданої ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 29 грудня 2023 року, зводяться до зобов`язання Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області відновити виконавче проведення № 66886806.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказала, що вона помилково заявила вимогу про відновлення виконавчого провадження № 66886806, а фактично її права порушуються постановою в.о. начальника Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № 60040674, у зв`язку з чим просила скасувати цю постанову.

Однак, такі вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції, тому відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України не можуть бути прийняті до розгляду судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що виконавче провадження № 66886806 на виконанні у Миколаївському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області не перебувало, Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області не наділений повноваженнями щодо відновлення виконавчого провадження № 66886806, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав можливості скаржнику уточнити вимоги скарги є необґрунтованими, оскільки зміна заявлених вимог є правом скаржника, реалізація якого залежить виключно від його волевиявлення, однак таким правом ОСОБА_1 не скористалася.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.