Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №453/661/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/661/26

№ провадження 3/453/289/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Курницька В.Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Дмитрович Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, -

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 , роз`яснені)

в с т а н о в и в:

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 620820 від 21 березня 2026 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме те, що він 21 березня 2026 року о 20 годині 44 хвилин в с-щі. Славсько по вул. Грушевського, 6 Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, в медичному закладі водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водію повідомлено про подальшу заборону керування транспортним засобом. Дана подія зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського 136.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у пред`явленому йому правопорушенні не визнав, вказав, що не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, спитав працівників ГОР, чи після проходження такого огляду його доставлять назад до автомобіля на що почув, що працівники поліції втрачають багато часу. Окрім цього, вказав що працівники поліції не мали причини для зупинки транспортного засобу під його керуванням. Просить провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Допитана 03 червня 2026 року у якості свідка ОСОБА_2 , яка в той день перебувала в автомобілі, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, підтвердила слова ОСОБА_1 .

Захисником ОСОБА_1 – адвокатом Дмитрович Н.В. 01 вересня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» сформовано клопотання про закриття провадження у справі, в якому захисник, зокрема, зазначила, що 21 березня 2026 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мазда 626. О 20:00 год виїхав із села Волосянка в напрямку в м. Стрий Львівської області. Почував себе добре, алкогольні напої, наркотичні засоби, лікарські препарати не вживав. Рухався зі швидкістю 50-60 км/год. Керуючи автомобілем, побачив, що назустріч рухався поліцейський автомобіль , який різко розвернувся в напрямку руху за ОСОБА_1 і розпочав рух за ним. На вимогу поліцейського водій зупинився о 20:45 год. До автомобіля підійшли троє поліцейських . На запитання про причину зупинки спочатку повідомили, що водій перевищив допустиму швидкість в населеному пункті, але доказів надати не могли, а згодом вказали про пошкодження автомобіля , які фактично відсутні. Працівники поліції поводили себе агресивно, не дозволяли вийти з автомобіля, щоб перевірити наявність пошкоджень. Звинуватили у крадіжці акумулятора, який знаходився у багажнику. Внаслідок словесної перепалки між водієм та поліцейськими, останні звинуватили у перебуванні водія в стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження освідування на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння та запитав чи доставлять його назад до автомобіля. Один з працівників поліції сказав , що вони втрачають багато часу, а тому інший із поліцейських почав складати протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст 130 КУпАП. ОСОБА_1 тричі наголошував, що не відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, що підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріалів справи. Не погодившись із протиправними діями працівників поліції ГОР Стрийського РУП, ОСОБА_1 здійснив телефонне звернення на номер «102» Головного управління національної поліції у Львівській області, із скаргою неправомірних дій окремих поліцейських. При цьому, поліцейські, які здійснили зупинку автомобіля ОСОБА_1 , поводили себе зухвало, сміялись. Дії працівників поліції ГОР Стрийського РУП не були послідовними , що відображено на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. О 21:05:15 год ОСОБА_1 погодився їхати до Стрийської лікарні для освідування на стан сп`яніння. О 21:06 двічі вказав , що їде до лікарні на огляд. В той час один з поліцейських сказав, «Я не встигаю». Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння чи перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складено о 21:00 год, як зазначено у направленні, а по факту на відеозаписі з бодікамери таке було складено о 21:18 год. О 21:25:34 поліцейський оголосив, що на ОСОБА_1 винесено протокол ч.1 ст.130 КУпАП , про що відображеного на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. О 21:28:41 поліцейський назвав ознаки, які можуть свідчити про можливість перебування в стані сп`яніння. О 21:32:39 год. ОСОБА_1 вказав, що готовий проїхати на огляд до лікарні.

На підставі викладеного вище вважають складений протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом по справі, просять закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшла такого висновку.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов`язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В силу ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Про це ж йдеться і у п. п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, водію ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме те, що він 21 березня 2026 року о 20 годині 44 хвилин в с-щі. Славсько по вул. Грушевського, 6 Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, в медичному закладі водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду надано відеозапис, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом марки «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вбачається і його відмова від проходження огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, однак, суддею встановлено і те, що вже за кілька хвилин, коли йому оголосили про складання протоколу щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій ОСОБА_1 уже виявив бажання пройти такий огляд, проте працівники поліції слова ОСОБА_1 проігнорували.

Крім того, матеріали справи не містять належних документів та доказів факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліції» давали право працівникам поліції здійснити зупинку транспортного засобу під його керуванням, а посилання на видиму технічну несправність, а саме: пошкодження заднього бампера, не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, як такі, що спростовуються відеозаписом, долученим до протоколу. Крім того, суперечності, які містяться на відеозаписі, а саме щодо причини зупинки, а також неможливість в момент руху назустріч, бачити пошкодження заднього бампера, навіть якби таке і було, серед іншого свідчать про недотримання працівниками поліції вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліції».

З метою належного розгляду справи суддею викликались працівники поліції для допиту в якості свідків, однак останні в судове засідання не з`явились. Витребувані суддею докази Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області також не подано.

Крім того, судді надано копію Висновку Відокремленого підрозділу «Лікарня інтенсивного лікування КНП Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська міська об`єднана лікарня» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 20 грудня 2026 року. До вказаного медичного закладу напередодні ОСОБА_1 було доставлено інспектором СРПП ОСОБА_4 також для встановлення перебування у стані наркотичного сп`яніння. Згідно з вказаним висновокм, ознак сп`яніння не виявлено, ОСОБА_1 «Тверезий». Як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_1 , саме безпідставність підозр про перебування у стані наркотичного сп`яніння з боку працівників поліції два дні поспіль, вимога пройти медичний огляд у лікарні, яка знаходиться більш ніж за 50 км від місця зупинки, а також зухвалість поведінки працівників поліції викликала у нього агресивну реакцію, про яку він шкодує.

З огляду на вищезазначене, суддя наголошує, що працівник поліції не може свавільно звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані наркотичного сп`яніння і таким чином надмірно втручатися в її особисте життя, вимагаючи поїхати до найближчого лікувального закладу. Лише за наявності об`єктивних ознак, передбачених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,, поліцейський спочатку має запропонувати особі пройти медичний огляд на стан сп`яніння (втому числі наркотичного) за допомогою технічних засобів, і лише потім визначатися щодо необхідності огляду лікарем.

Додатково суддя вважає за необхідне звернути увагу на поведінку працівників поліції, які, як вбачається з доданого до протоколу відеозапису, в порушення положень п. 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179, поводились упереджено, агресивно та зухвало, що закономірно викликає у будь-якої особи негативну реакцію в бік конкретних працівників та не сприяє зміцненню авторитету та довіри громадян до поліції загалом.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.

В силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 , у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є кримінальним. Відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява № 39598/03, п. 65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява №16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у справі відсутні належні докази, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 . Враховуючи, що докази мають бути беззаперечними, належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі слід закрити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 401 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 247, 280, 283-284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Я. Курницька