Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №127/24372/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24372/26

Провадження № 3/127/4872/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 07.09.2024 призначений на посаду начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

У червні 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 було досліджене питання щодо належного розгляду адміністративних справ щодо порушників військово обліку, які притягувались до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП).

26.06.2025 з метою визначення якості виконання службових обов`язків у частині належного розгляду справ про порушення військового обліку, встановлення причин та умов, що сприяли порушенню строків відпрацювання адміністративних справ та встановлення ступеня вини посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 виданий наказ № 555 «Про призначення службового розслідування щодо належного виконання обов`язків посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 у частині належного розгляду в розумні строки адміністративних справ щодо порушників військового обліку, які притягувались до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КпАП».

Для проведення службового розслідування до складу комісії, зокрема, включений начальник групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 .

Строк проведення службового розслідування встановлений до 07.07.2025.

26.06.2025 на нараді посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначений наказ був доведений до відому, зокрема, ОСОБА_1 .

Однак, у період з 26.06.2025 по 07.07.2025 та пізніше про проведення службового розслідування ОСОБА_1 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , не доповів та службове розслідування не було проведене взагалі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що про наявність такого наказу він обізнаний не був, про його існування дізнався від працівників військової прокуратури. Зауважив, що 26.06.2025 нарада, на яку наявне посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, проведена не була, відповідно, до його відому не міг бути доведений зазначений вище наказ.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції частини другої статті 172-15 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 самоусунувся від виконання належним чином обов`язків військової служби у період з 26.06.2025 по 07.07.2025 не провів службове розслідування на підставі наказу № 555 від 26.06.2025.

На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення надані письмові пояснення ОСОБА_2 (далі – Пояснення), копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), постанова про закриття кримінального провадження (далі – Постанова), витяг з наказу № 555 від 26.06.2026 про призначення службового розслідування (далі – Наказ 555), довідка з місця несення служби на ім`я ОСОБА_1 (далі – Довідка), витяг з обов`язків начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – Обов`язки), службова характеристика на ім`я ОСОБА_1 (далі – Характеристика), витяг з наказу № 370 від 07.09.2024 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – Наказ № 370).

Оцінюючи доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника в частині відсутності доказів доведення до відому ОСОБА_1 наказу № 555, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Наданий суду Наказ 555 не містить відмітки про те, що особи, які включені до складу комісії, зокрема, ОСОБА_1 був обізнаний про видачу такого наказу. Тому доводи захисника у цій частині суд вважає слушними. При цьому захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснив посилання на те, що Пояснення спростовані приписами Інструкції з діловодства у Збройних Силах України (далі – ЗС), затвердженої наказом головнокомандувача № 40 від 31.01.2024.

Оцінюючи доводи захисника у цій частині, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Розділом 2.8 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом головнокомандувача ЗС № 40 від 31.01.2024 була затверджена (далі – Інструкція) регламентоване питання складання деяких видів документа.

Зі змісту абзацу пункту 2.8.1.9 Інструкції випливає, що під час ознайомлення з наказом зазначеними в ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному аркуші проставляються їх підписи із зазначенням військового звання, власного ім`я, прізвища дати ознайомлення.

Як суд зазначив вище, наданий суд Наказ 555 не містить відміток про ознайомлення, зокрема, ОСОБА_1 зі змістом цього наказу. Отже, суд вважає слушними зауваження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині того, що Пояснення були спростовані Наказом 555. Інші докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надані.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов`язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов`язку для правозастосовного органу довести вину суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.

Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття „вина“ і обов`язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб`єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджений факт вчинення ОСОБА_1 діяння, яке зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме тому суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 184, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: