Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №128/2841/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2841/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж половина прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 25.09.2018 у справі №135/835/18 з відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після розірвання шлюбу дитина постійно проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Всі питання щодо виховання, навчання, лікування, розвитку і забезпечення дитини вирішуються нею самостійно. З часу ухвалення рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини минуло вісім років. За цей час дитина подорослішала, суттєво збільшилися витрати на її утримання. Відтак, того розміру аліментів, що стягуються з відповідача на утримання дитини не вистачає для її належного утримання. Крім того, матеріальний стан відповідача покращився, він проходить військову службу в ЗСУ, де отримує стабільне грошове забезпечення.

На підставі викладеного просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка та її представник – адвокат Рудич Л.О. клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подавали.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідачем та його представником – адвокатом Зіменко О.В. не подано.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Рудич Л.О. в судове засідання не з`явилися, представником позивачки подано до суду заяву, в якій вона просила розгляд справи провести у її відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Зіменко О.В. в судове засідання не з`явилися, представником відповідача подано до суду заяву, в якій вона просила розгляд справи провести у їх із відповідачем відсутність, ухвалити рішення на підставі наявних матеріалів, при ухвалення рішення покладаються на розсуд суду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 21.07.2026 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, докази, оцінивши їх в сукупності, судом установлені такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони у справі є батьками дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копій витягів з реєстру Вороновицької селищної ради №2023/002718452 від 03.04.2023 та №2023/00271484 від 03.04.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03.04.2023 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 25.09.2018 (справа №135/835/18) стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.07.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення суду Ладижинським районним судом Вінницької області 26.05.2022 було видано виконавчий лист.

Рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 23.11.2018 (справа №135/1320/18) було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

З копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.11.2023 та копії посвідчення офіцера НОМЕР_3 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до копії довідки №59 від 08.05.2026 ОСОБА_1 з 01.01.2025 працює в ТОВ «Глостерн-КН» на посаді адміністратора дитячої кімнати та її заробітна плата за період з січня 2025 по квітень 2026 року склала 267381,18 грн. (нараховано) і 205883,50 грн. (виплачено).

З наданих позивачкою ОСОБА_1 копій медичних висновків щодо обстеження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копій квитанцій про придбання ліків, продуктів харчування, освітніх послуг, здійснюється позивачкою ОСОБА_1 ..

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Наведене вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, а й низка інших норм, які стосуються обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року №6-143цс13.

За змістом ст. 182 ЦПК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б доводили погіршення стану його стану здоров`я чи зміни матеріального або сімейного стану на сьогоднішній день з часу ухвалення судового рішення – 25.09.2018.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою доведено належними засобами доказування наявність обставин, які є підставою для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її користь.

Виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, той розмір аліментів, що визначений рішенням суду від 25.09.2018, не сприяє гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини та за відсутності його заперечень з цього приводу, має можливість нести витрати на дитину у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу).

Суд також звертає увагу на те, що аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача є помірною сумою, незавищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини, на користь якої вони стягуються, а також не будуть створювати відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру та не позбавлять позивача та дитину, належного матеріального забезпечення. Також суд звертає увагу на те, що відповідач офіційно працевлаштований, має стабільний високий дохід.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Суд, вирішуючи питання судових витрат зі сплати судового збору керується приписами ст. 141 ЦПК України та враховує, що оскільки позивачка при подачі позову звільнена від сплати судового збору, судові витрати, компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 141, 180-184, 192 СК України, ст. ст.76-81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Ладижинського районного суду Вінницької області від 25.09.2018 у справі №135/835/18.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ладижинського районного суду Вінницької області від 25.09.2018 у справі №135/835/18, припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Л.П. Шевчук