Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №938/537/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/537/26

Провадження № 33/4808/498/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Шигірт

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 04.04.2026 року о 00 год. 26 хв., в селищі Верховина по вул. Жаб`євська, керував транспортним засобом марки «NIVA», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Наполягає на недоведеності факту керування транспортним засобом та вказує, що ввечері 3 квітня 2026 року він припаркував свій автомобіль марки «NIVA» у дозволеному місці в селищі Верховина, після чого пішов відпочивати та вживати спиртні напої зі знайомими біля річки. За його словами, близько опівночі він повернувся до автомобіля виключно для того, щоб знайти зарядний пристрій для розрядженого телефону і зателефонувати дружині, аби вона забрала його додому. Після вживання алкогольних напоїв він автомобілем не керував, за кермо не сідав і двигун не заводив. В момент наближення працівників поліції автомобіль стояв нерухомо і не був заведений. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки суд визнав достатнім доказом керування лише той факт, що в автомобілі світили габаритні вогні, ключі знаходилися в замку запалювання, а вікно було приспущене. Апелянт підкреслює, що відсутність на відеозаписах моменту руху транспортного засобу за відсутності інших доказів повністю виключає склад інкримінованого правопорушення. Крім того, він зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з істотними порушеннями вимог ст.256 КУпАП, а суд під час розгляду справи порушив принцип презумпції невинуватості та стандарт доведення «поза розумним сумнівом».

Просить скасувати постанову суду та закрити провадження щодо нього у справі через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та його захисник були належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду.

Захисник Атаманюк Р.І. подав клопотання про розгляд справи у відсутність його та ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався наведених норм права та дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631426 від 04.04.2026 року (а.с.1); направленням на огляд в медичний заклад (а.с.2); актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння (а.с.3); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.5).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.5) зафіксовано зупинку працівниками патрульної поліції транспортного засобу марки NIVA, номерний знак НОМЕР_1 , у комендантську годину. З відеозапису вбачається, що під час наближення працівників поліції до автомобіля його фари світилися, після чого згасли, і з салону вийшов ОСОБА_1 . На пропозицію працівників поліції, ОСОБА_1 пред`явив документи на транспортний засіб і посвідчення водія. В процесі розмови ОСОБА_1 повідомив, що рухається додому. Працівники поліції зауважили, що від нього чутно запах алкоголю та наявне почервоніння обличчя, а тому запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, а у випадку незгоди із таким оглядом - пройти медичний огляд в найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на місці, однак в ході розмови з поліцейськими, остаточно відмовився проходити огляд на визначення факту вживання алкоголю у будь який із запропонованих способів. Йому були роз`яснені наслідки такої відмови, що не змінило його позиції. Після цього, поліцейськими було роз`яснено його права та повідомлено про складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, за порушення вимог п.2.5 ПДР. Також, після відмови отримати та ознайомитися з протоколом, було повідомлено, що копію протоколу буде надіслано ОСОБА_1 поштою.

Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами.

Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких, у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону. У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок: дослідив усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку.

Посилання апелянта на те, що після вживання алкогольних напоїв транспортним засобом він не керував, а автомобіль був припаркований, не рухався та не був заведений, є безпідставними та спростовуються відеозаписом події (а.с.5), згідно якого, при наближенні працівників поліції фари автомобіля ОСОБА_1 були увімкненими, після чого згасли, ОСОБА_1 вийшов із салону автомобіля та повідомив працівникам поліції, що рухається додому. При цьому він не заперечував проти факту керування транспортним засобом. За таких обставин наведена ним у апеляційній скарзі версія події спрямована на заперечення встановлених судом фактичних обставин, однак сама по собі не спростовує сукупності доказів, покладених в основу постанови суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність вимоги працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає, що з відеозапису вбачається наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, про які йому було повідомлено працівниками поліції, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. У зв`язку з цим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Незважаючи на це, ОСОБА_1 відмовився від його проходження в будь-який із запропонованих способів.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння була зафіксована безпосередньо на відеозаписі, а тому доводи апеляційної скарги про недоведеність цієї обставини є безпідставними.

Доводи апелянта про істотні порушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, також не знайшли свого підтвердження. Протокол містить всі відомості необхідні для встановлення обставин події, а викладені в ньому обставини узгоджуються з іншими доказами, насамперед із відеозаписом. При цьому ОСОБА_1 були роз`яснені його права та повідомлено про складення щодо нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. Його відмова від підписання та ознайомлення з протоколом не свідчить про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності та сама по собі не є підставою для визнання протоколу недопустимим доказом.

За таких обставин, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не було встановлено порушень з боку працівників поліції, які б призвели до визнання доказів недопустимими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт