Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №703/3450/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3450/26

2/703/2355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА- НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ІННОВА-НОВА» через систему «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 30 листопада 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 6197931124 в електронній формі, шляхом підписання його сторонами одноразовим ідентифікатором.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. 3, 11, 12 Закону України Про електронну комерцію.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу позику у розмірі 5 000 грн. строком на 360 днів для споживчих потреб. Договором встановлено фіксовану процентну ставку: 1,00 % за кожен день користування кредитом, а починаючи зі 181-го дня — 0,87 % за кожен день користування кредитом.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 5 000 грн., що підтверджується квитанцією та довідкою про успішність здійснення переказу коштів через платіжний сервіс «EasyPay».

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач зазначив, що останній не повернув суму позики та не сплатив належні проценти. При цьому відповідач здійснив часткову сплату за договором у загальному розмірі 6 750 грн., яку позивач зарахував у рахунок погашення процентів, нарахованих до 25 листопада 2025 року.

Згідно з розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 25 830 грн., з яких 5 000 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 10 830 грн. — заборгованість за процентами та 10 000 грн. — неустойка за прострочення виконання зобов`язань.

Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення сум наданих кредитів та відсотків за користування ними і станом на день звернення із позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погасив, позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь борг за кредитом у повному обсязі, а також судові витрати в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2026 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідача встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

16 червня 2026 року від відповідача надійшла відповідь на відзив, узагальнені доводи в якому зводяться до того, що відповідач проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що отриманий кредит у розмірі 5 000,00 грн. нею фактично погашено. Зазначала, що за договором нею здійснено платежі на загальну суму 6 750,00 грн, а саме: 29.12.2024 — 1 500,00 грн, 31.12.2024 — 750,00 грн, 29.01.2025 — 1 500,00 грн, 03.03.2025 — 650,00 грн, 30.03.2025 — 1 350,00 грн та 1 000,00 грн. Вважає, що зазначена сума повністю покриває тіло кредиту у розмірі 5 000,00 грн. та проценти в розмірі 1 750,00 грн.

На підтвердження здійснення платежів посилалася на відповідні квитанції.

Також відповідач зазначала, що є багатодітною матір`ю, самостійно виховує трьох неповнолітніх дітей, перебуває у відпустці по догляду за двома молодшими дітьми та має єдиним джерелом доходу державну соціальну допомогу на дітей, яку витрачає на забезпечення їхніх потреб.

Відповідач вважає заявлену до стягнення суму 25 830,00 грн. безпідставною та неспівмірною, а нараховані проценти, неустойку та штрафні санкції — такими, що підлягають скасуванню. Посилалася на положення частини третьої статті 233 ЦК України та просила врахувати здійснені нею платежі й відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

18 червня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, узагальнені доводи в якому зводяться до того, що всі здійснені відповідачем платежі враховані у розрахунку заборгованості відповідно до передбаченої законом черговості їх зарахування, загальна сума яких становить 25 740,00 грн.

Посилання відповідача на своє скрутне матеріальне становище, позивач вважає таким, що не звільняє її від виконання грошового зобов`язання. Також позивач зазначив, що кредитний договір укладено відповідачем добровільно, факт його укладення нею не заперечується, а доказів протиправності дій третіх осіб при укладенні договору чи інших обставин, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 2024 року між ТОВ «Іннова Нова» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №6197931124.

Умовами договору передбачено, що його укладення здійснюється в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему Товариства з ідентифікацією Позичальника, зокрема шляхом використання коду, направленого на номер його мобільного телефону, а також із застосуванням системи BankID НБУ.

Відповідно до умов договору Товариство надало Позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 360 днів для споживчих потреб. Процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів та 0,87 % за кожен день починаючи зі 181-го дня до закінчення строку кредитування або дня фактичного повернення кредиту. Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 15 % від суми кредиту.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою визначена у розмірі 3195,29 % річних, загальна орієнтовна вартість кредиту — 22 580,00 грн., а загальні витрати за кредитом — 17 580,00 грн. Денна процентна ставка за розрахунком, наведеним у договорі, становить 0,98 %.

Кредит мав бути наданий у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку Позичальника № НОМЕР_1 , при цьому датою надання кредиту визначено 30.11.2024 або наступний календарний день.

Проценти за договором нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитом за методом «факт/факт». Встановлена договором процентна ставка є фіксованою, незмінною протягом строку його дії та не може бути збільшена Товариством в односторонньому порядку.

Відповідно до умов договору повернення кредиту, сплата процентів та комісії (за її наявності) здійснюються відповідно до графіка платежів. Договором передбачено можливість дострокового, у тому числі часткового, погашення кредиту з відповідним коригуванням графіка та нарахуванням процентів на фактичний залишок заборгованості.

У разі прострочення платежів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості, надавши позичальнику 30-денний строк для її погашення. При цьому усунення прострочення протягом зазначеного строку припиняє дію такої вимоги.

Договором визначено порядок та способи внесення платежів, момент їх зарахування, а також черговість погашення заборгованості. У разі недостатності платежу він спрямовується, зокрема, у першу чергу на погашення простроченої суми кредиту та процентів, у другу – на поточну суму кредиту та процентів, у третю – на неустойку та інші платежі.

Кредитний договір, графік платежів за Договором, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на фінансовий номер/електронну адресу відповідача, про що свідчить пункт 11 Договору.

З досліджених матеріалів вбачається, що перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5000,00 гривень, здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання Договору, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів, виданою ТОВ ФК «Контрактовий Дім».

Відповідно до інформації АТ КБ«ПриватБанк» надану на ухвалу суду 08.06.2026, на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було зарахування грошових коштів 30.11.2024 у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит, долученої позивачем до позовної заяви, заборгованість станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість відповідача перед позивачем складає 25830,00 грн., з яких: 5000,00 грн .- заборгованість за тілом кредиту, 10830,00 грн. - заборгованість за процентами та 10 000,00 грн. - неустойки.

Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості враховано сплачені відповідачем кошти в загальному розмірі 6 750,00 грн., на сплату яких відповідач також посилається у відзиві на позов та надані нею скріншоти квитанцій щодо сплати. При цьому відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості та не наведено обґрунтованих заперечень щодо правильності розрахунку, наданого позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За погодженнями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтями 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про доведеність позивачем факту укладення 30 листопада 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА» та ОСОБА_1 договору про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Іннова Нова» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, наддавши відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5000,00 грн., шляхом перерахування коштів на його на платіжну картку.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором, яким встановлено обов`язок позичальника повернути позику прострочив, тому позикодавець правомірно вимагає повернення позики та сплати процентів належних йому.

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, у повному обсязі, матеріали справи не містять.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині заборгованості за тілом кредиту – 5000,00 грн. та заборгованості за процентами –10830,00 грн.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, 24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. неустойки не підлягають задоволенню з підстав, визначених у п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №218 від 25 травня 2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог у сумі 1940,88 грн.

На підставі наведеного, ст. 3, 204, 207, 526, 625-627, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 4, 19, 76, 81, 133, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» загальну суму заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит у розмірі –15830,00 грн. та сплачений судовий збір у сумі 1940,88 грн., а всього 17 770 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 88 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», адреса: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, 04071, ЄДРПОУ 44127243; рахунок: НОМЕР_3 в АТ «Перший Український міжнародний Банк», код ЄДРПОУ банку 14282829; МФО 334851;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий: Ю. В. Крива