Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №570/4888/24 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4888/24

номер провадження 1-кп/570/82/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024181180000554 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Оржів Рівненського району Рівненської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не працюючого, не одруженого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є раніше судимий:

- вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 26.04.2024 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22.11.2024 року відповідно до ч.2 ст.74 КК України виконувати вирок в частині покарання за ч.1 ст.361 КК України у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 26.06.2026 вироком Рівненського районного суду Рівненської області за ч.1 ст. 361, ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 (три) роки;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.1 ст.361 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 03 серпня 2024 року в період часу з 02 год. 53 хв. по 10 год. 32 хв., перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, що направлений на здійснення протиправних дій у сфері автоматизованих систем, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, використовуючи мобільний телефон марки «Xiaomi», який належить потерпілій ОСОБА_5 , несанкціоновано, тобто, без дозволу останньої, втрутився в роботу автоматизованої системи віддаленого доступу WEB - банкінгу «ПриватБанк», з прив`язкою до банківського картки № НОМЕР_1 , що належний останній та здійснив переказ грошових коштів наявних на рахунку потерпілої ОСОБА_5 у загальній сумі 28000 грн. на власний рахунок банківської картки ПрАТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , що відкрита на ім`я ОСОБА_4 .

Окрім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 03 серпня 2024 року, приблизно о 05:00 год., перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману використовуючи викрадений шляхом привласнення знайденого мобільний телефон марки «Xiaomi», котрий належить ОСОБА_5 , через мережу Інтернет, за допомогою наявного облікового запису в соціальній мережі «Telegram», видаючи себе за ОСОБА_5 , надіслав неправдиве повідомлення про те, що вона потребує фінансової допомоги, в якому зазначив банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», котра належить ОСОБА_5 для контакту ОСОБА_6 .

У подальшому, 03 серпня 2024 року, о 05 год. 37 хв., потерпіла ОСОБА_7 , на вищезазначену ОСОБА_8 банківську картку, з метою допомогти потерпілій ОСОБА_5 , здійснила транзакцію грошових коштів у сумі 4000 грн. з банківської картки № НОМЕР_3 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_7 .

Після заволодіння грошима, а саме: зарахування грошових коштів у сумі 4000 грн, на банківську картку № НОМЕР_2 , емітованої ПрАТ «ПУМБ», що відкрита на ім`я ОСОБА_4 , розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 , майнову шкоду у вищевказаному розмірі.

Також, 03 серпня 2024 року, приблизно о 05:00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману використовуючи викрадений шляхом привласнення знайденого мобільний телефон марки «Xiaomi», котрий належить потерпілій ОСОБА_5 через мережу Інтернет, за допомогою наявного облікового запису в соціальній мережі «Telegram», видаючи себе за потерпілу ОСОБА_5 , надіслав неправдиве повідомлення, в якому зазначив банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», котра належить потерпілій ОСОБА_5 , для контакту брат.

У подальшому, 03 серпня 2024 року, о 10 год. 04 хв., потерпілий ОСОБА_9 вважаючи, що перераховує гроші для ОСОБА_5 , тобто його сестри, на вищезазначену ОСОБА_4 банківську картку, з метою допомогти, здійснив переказ з банківської картки № НОМЕР_4 , що емітована АТ КБ «ПриватБанк» та належить ОСОБА_9 у сумі 10 000 грн.

Також, 03 серпня 2024 року, о 10 год. 30 хв. потерпілий ОСОБА_9 , вдруге перерахував грошові кошти для ОСОБА_5 , тобто його сестри, на вищезазначену ОСОБА_4 банківську картку тим самим здійснив переказ з банківської картки № НОМЕР_4 , що емітована АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_9 , у сумі 14 000 грн.

Після заволодіння грошима, а саме: зарахування грошових коштів у загальній сумі 24000 грн, на банківську картку № НОМЕР_2 , емітованої ПрАТ «ПУМБ», що відкрита на ім`я ОСОБА_4 останній, розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду у вищевказаному розмірі.

Потерпілі (кожен окремо) подали до суду заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі. В своїх заявах зазначили, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають Щодо призначення покарання поклалися на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Суду розповів, що 03 серпня 2024 року, в період часу з 02 год. 53 хв. по 10 год. 32 хв., перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, використовуючи мобільний телефон марки «Xiaomi», який належить потерпілій ОСОБА_5 , без її дозволу, за допомогою віддаленого доступу WEB - банкінгу «ПриватБанк», з прив`язкою до банківського картки № НОМЕР_1 , що належний останній здійснив переказ грошових коштів наявних на рахунку потерпілої ОСОБА_5 у загальній сумі 28000 грн. на власний рахунок банківської картки ПрАТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , що відкрита на його ім`я.

Розповів, що після цього 03 серпня 2024 року приблизно о 05:00 год., перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, використовуючи викрадений шляхом привласнення знайденого мобільний телефон марки «Xiaomi», котрий належить ОСОБА_5 , через мережу Інтернет, за допомогою наявного облікового запису в соціальній мережі «Telegram», видаючи себе за ОСОБА_5 , надіслав неправдиве повідомлення про те, що вона потребує фінансової допомоги, в якому зазначив банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», котра належить ОСОБА_5 для контакту ОСОБА_6 .

Також розповів, що 03 серпня 2024 року приблизно о 05:00 годині, він, перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману використовуючи викрадений шляхом привласнення знайденого мобільний телефон марки «Xiaomi», котрий належить потерпілій ОСОБА_5 через мережу Інтернет, за допомогою наявного облікового запису в соціальній мережі «Telegram», видаючи себе за потерпілу ОСОБА_5 , надіслав неправдиве повідомлення, в якому зазначив банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», котра належить потерпілій ОСОБА_5 , для контакту брат.

Потім 03 серпня 2024 року о 10 годині 04 хвилин потерпілий ОСОБА_9 , вважаючи, що перераховує гроші для ОСОБА_5 , тобто його сестри, на вищезазначену ОСОБА_4 банківську картку, з метою допомогти, здійснив переказ з банківської картки № НОМЕР_4 , що емітована АТ КБ «ПриватБанк» та належить ОСОБА_9 у сумі 10 000 грн.

Також, 03 серпня 2024 року о 10 годині 30 хвилин потерпілий ОСОБА_9 вдруге перерахував грошові кошти для ОСОБА_5 , тобто його сестри, на вищезазначену ОСОБА_4 банківську картку тим самим здійснив переказ з банківської картки № НОМЕР_4 , що емітована АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_9 , у сумі 14 000 грн.

Після заволодіння грошима, а саме: зарахування грошових коштів у загальній сумі 24000 грн, на банківську картку № НОМЕР_2 , емітованої ПрАТ «ПУМБ», що відкрита на його ім`я, розпорядився ними на власний розсуд.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи. та за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпілі (кожен окремо) також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, потерпілі правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Як пом`якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття. Обтяжуючі покарання обставини прокурором не заявлено, а судом в судовому засіданні не встановлено.

Також призначаючи покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги характеризуючі дані обвинуваченого, які було досліджено в судовому засіданні, а зокрема, що він характеризується позитивно, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України внаслідок бойових дій у 2025 році втратив частину нижньої кінцівки.

Остаточне покарання ОСОБА_4 суд призначає за сукупністю кримінальних правопорушень та вироків та застосовує положення ст.ст. 70, 71, 72 КК України.

Питання про судові витрати, що підтверджені документально, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, питання про долю речових доказів - на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 361 та ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст.361 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік;

- за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_4 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст.72 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 26.04.2024. Остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком на один рік один місяць.

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 26 червня 2026 року виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів - 5679 (п`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок.

Речові докази по справі - три оптичні диски залишити в матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон марки "Xiaomi" - повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1