Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №541/2734/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2734/26

Номер провадження 2/541/2027/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

07 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

при секретарі Гуриної В.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Свій позов мотивував тим, що 04.05.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5511111, відповідно до якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 17 000,00 грн, строк кредиту – 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів, тип процентної ставки – фіксована; стандартна процентна ставка – 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування. 26.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-2/26, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №5511111 від 04.05.2025 року становить: заборгованість за сумою кредиту - 16999,99 грн; заборгованість по відсотках - 38273,13 грн; пеня, штраф - 0,00 грн; комісія - 8500,00 грн. Загальна заборгованість - 63773,12 грн.

З огляду на викладене Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Представник позивача у поданому позові прохав проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.07.2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 81).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень частини першої ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 04.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладений договір про надання фінансового кредиту № 5511111 з наступними умовами тіло кредиту 17 000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95% в день.

Також відповідачем підписано в електронній формі паспорт споживчого кредиту, інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, графік платежів, що становить додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.05.2025 року № 5511111, в яких зазначені умови надання кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало умови вищенаведеного договору, перерахувавши на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 17 000,00 гривень, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення» від 29.01.2026 року за вихідним № 1-2901.

Пунктом 5.1.3. вищезазначеного кредитного договору передбачено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.

26.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-2/26, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

На виконання договору факторингу від 26.01.2026 № 01.02-2/26, ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти у розмірі 2261184,38 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 26.01.2026 року № 10287.

Отже, судом встановлено, що 04.05.2025 року між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5511111 і відповідач отримав кредит в розмірі 17 000,00 грн.

Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування, сплати відсотків за користування кредитом.

Однак, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 63 773,12 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 16999,99 грн; заборгованість по відсотках - 38273,13 грн; пеня, штраф - 0,00 грн; комісія - 8500,00 грн.

Суд зазначає, що однією з позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 8 500,00 грн.

Водночас, дослідивши надані позивачем докази, зокрема реєстр боржників до договору факторингу № 01.02-2/26 від 26.01.2026, умови кредитного договору та розрахунок заборгованості, суд встановив, що сума у розмірі 8 500,00 грн не є заборгованістю за комісією, як зазначено у відповідній позовній вимозі, а є нарахованою сумою заборгованості за пенею/штрафом, що відповідає положенням пунктів 6.3, 6.4 Договору, якими передбачено нарахування штрафу за невиконання та/або неналежне виконання Клієнтом грошових зобов`язань та віднесення такого платежу до штрафних санкцій.

Таким чином, заявляючи до стягнення 8 500,00 грн як заборгованість за комісією, позивач фактично просить стягнути суму, яка відповідно до наданих ним же доказів має іншу правову природу та віднесена до заборгованості за пенею/штрафом.

Враховуючи, що зазначена сума за своєю правовою природою є штрафною санкцією за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд при вирішенні питання щодо можливості її стягнення має надати оцінку відповідній вимозі з урахуванням положень чинного законодавства, що регулюють відповідальність за прострочення виконання кредитних зобов`язань.

Відтак, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача пені,штрафу в розмірі 8500,00 грн задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором, не виконав, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 55 273,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 307,50 грн (86,67%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89 258, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 , МФО 300528), заборгованість за кредитним договором від 04.05.2025 року №5511111 в розмірі 55 273 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят три) гривні 12 копійок, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 16999,99 грн; заборгованість по відсотках - 38273,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 , МФО 300528), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 307 (дві тисячі триста сім) гривень 50 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський