Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №535/817/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/817/26

Провадження № 2/535/554/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09 вересня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

з участю секретаря судового засідання Васильченко В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/776/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження: 08205, Київська область, м.Ірпінь вул.Садова, буд.31/33, ЄДРПОУ: 43311346) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

28.07.2026 до Котелевського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 , у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 28624,72 грн. та судові витрати, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитів, сплати відсотків у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 29.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 44).

Відповідача ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву від 10.08.2026 в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості, крім того, зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною і неспівмірною зі складністю справи на наданими адвокатом послугами (а.с.50-57).

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.59).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справ.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд вирішив можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у справі доказів.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно вимогам ст.ст.223, 280-281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував представник позивача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.01.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи – 39861924) та ОСОБА_2 укладено Договір про надання коштів у кредит №6822145, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 13 950,00 грн. строком на 365 днів ( з 20.01.2026 по 19.01.2027 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2 406,38 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 697,50 грн. за кожен день понадстрокового користування (а.с.12-19).

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 843174, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.19).

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ – отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 843174 - 20.01.2026 03:54:07, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Кредитодавця), проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №6822145 від 20.01.2026 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 13 950,00 за посередництвом АТ «ЮНЕКС БАНК» (ЄДРПОУ – 20023569) в рамках договору про організацію переказу коштів на картки отримувачів №3 від 21.03.2024 р., так як переказ коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий, що підтверджується Довідкою АТ «ЮНЕКС БАНК» про успішне проведення платіжної операції №037574787424 про переказ коштів в розмірі 13 950,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 . (а.с.37)

Зазначений вище документ за операціями з використанням електронних платіжних засобів має статус первинного документа та може бути використаний під час урегулювання спірних питань (п. 159 розділу VIII Постанови НБУ № 164 від 29.07.2022р).

Згідно листа №20/05/26-49689 від 20.05.2026 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції № 037574787424 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору кредиту №6822145 (а.с.21 зворот).

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Враховуючи, що кредит видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів». (оскільки Кредитодавцем здійснено перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача за посередництвом платіжної установи, так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий). Відповідно до пункту 159 розділу VIII зазначеної вище Постанови НБУ № 164 від 29.07.2022р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №6822145 від 20.01.2026 р. та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають – 5202,62 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 28 624,72 грн. (розрахунок заборгованості – додається), зокрема:

13 950,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

8 746,65 грн. – сума заборгованості за процентами;

1 045,57 грн. – сума заборгованості за комісією;

4 882,50 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою;

0 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань – не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором – ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту №6822145 на підставі договору факторингу.

В подальшому, Кредитодавцем/Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором кредиту, зокрема: ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи – 43311346) уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6822145 від 20.01.2026 р. (а.с.22-27).

Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді – є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №5 від 20.05.2026 року – Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 28 624,72 грн. з яких 13 950,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 746,65 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 045,57 грн. - сума заборгованості за комісією, 4 882,50 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування .

За положеннями статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Частина 1 ст.509 ЦК України зазначає, що «зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №6822145від 20.01.2026 виконані, але відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав.

Станом на дату закінчення строку кредитування заборгованість по кредитному договору №6822145від 20.01.2026 склала: 28624,72 грн., з яких: - 13950,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 8746,65 грн. – сума заборгованості за процентами; - 1045,57 грн. – сума заборгованості за комісією; - 4882,50 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 0 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №755/11648/15-ц, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договорів в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно із частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як вбачається з матеріалів справи, комісія за надання кредиту за кредитним договором №6822145від 20.01.2026 була визначена ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» при видачі кредиту у розмірі 1045,57 грн. (а.с.13).

Суд, ухвалюючи рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача як належний та допустимий доказ.

Зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення одноразової комісії пов`язаної із наданням кредиту в розмірі 1045,57 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені/неустойки у розмірі 4882,50 грн.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У преамбулі Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту.

Згідно з п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення прострочення звільняється від обов?язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов?язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, тому 30-й день після набрання чинності припадає на 23.01.2024.

Таким чином, дія зазначеної норми поширюється на договори про споживчий кредит, укладені по 23.01.2024 р. Відповідно, на договори про споживчий кредит, укладенні з 24.01.2024, не поширюється норма щодо звільнення споживачів від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір був укладений після 23.01.2024 р., а саме: 20.01.2026 року, а відтак норма щодо звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами не поширюється.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені/неустойки, у розмірі 4882,50 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Згідно з частиною першою статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналізуючи положення ч.1 ст.638, ст.1054, ст.1048, 1049 ЦК України та інші норми цивільного закону можна зробити висновок, що істотними (основними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші (додаткові) умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг тощо.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (Закон №1734- VІІІ) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний надати споживачу інформацію щодо умов кредитування для прийняття споживачем усвідомленого рішення. Така інформація серед іншого має містити порядок повернення кредиту та сплати процентів, власних комісій та інших платежів (за наявності) згідно Графіку платежів, а також попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов`язання за договором.

Згідно з ч.3 ст. 12 Закону №1734- VІІІ забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними (ч.5 ст. 12).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №363/1834/17 від 13.07.2022 сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст.3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (п. 6 ч. 1 вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

У частині 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім цього, як зазначено вище, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023, набрав чинності 24.12.2023) забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що умовами договору сторони визначили процентну ставку за користування кредитними коштами. Оскільки відповідачем допущена заборгованість за вище згаданим кредитом, то з нього підлягають стягненню і проценти за кредитним договором №6822145від 20.01.2026 р. в розмірі 8746,65грн.

Згідно з приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних допустимих доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованостей за вище вказаним кредитним договором.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договорам підлягають задоволенню, а саме: в розмірі 28624,72 грн., з яких: - 13950,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; - 8746,65 грн. – сума заборгованості за процентами; - 1045,57 грн. – сума заборгованості за комісією; - 4882,50 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 0 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, позивач додав копію договору про надання правової допомоги №11-05/26ФП від 11.05.2026 року, витяг з Акту №1-ФП від 05.06.2026, Акт приймання -передачі справ на надання правничої допомоги, ордер серії АХ №1363629, (а.с.28 зворот-35).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Так, відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому було зазначено, що сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною і неспівмірною зі складністю справи на наданими адвокатом послугами.

Враховуючи вище викладене, даючи оцінку зазначеним вище аргументам, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної представником позивача роботи, представник позивача вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу або ж суттєво зменшити її розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією, яка міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони/відповідача щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, врахувавши обгрунтоване клопотання відповідача, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 247, 264, 280-286 ЦПК України, ст. ст. 512, 516, 526, 527, 611, 626, 634, 1046 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку – 334851) суму заборгованості за Договором кредиту №6822145 в розмірі 28 624,72 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять чотирі гривні 72 копійки), з яких:

- 13 950,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 8 746,65 грн. – сума заборгованості за процентами;

- 1 045,57 грн. – сума заборгованості за комісією;

- 4 882,50 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою;

- 0 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку – 334851)судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» щодо стягнення витрат на правничу допомогу -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку – 334851)витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

В іншій частині- відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження: 08205, Київська область, м.Ірпінь вул.Садова, буд.31/33, ЄДРПОУ: 43311346) ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя: Г.М. Гуляєва