Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №528/1058/26 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 528/1058/26

Провадження № 2/528/952/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Вітківського М.О.,

при секретарі - Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Гребінка без проведення технічної фіксації в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Чумарний А.І. звернувсь до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: «А-1,а,а1» - житлового будинку (загальною площею – 42,1 кв. м, житловою площею - 21,7 кв. м), «Б» - сараю, «В» - літньої кухні, «в» - прибудови, «Г» - сараю, «г» - прибудови, «Е» - вбиральні, «Є» - літнього душу, «Ж» -сараю, «З» - сараю, «№1» - колодязю, «№2» - огорожі, «№3» - огорожі, «№4» - огорожі.

Позов обґрунтовано наступним, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба по лінії матері ОСОБА_3 . На час смерті мала у власності житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: «А-1,а,а1» - житлового будинку (загальною площею – 42,1 кв. м, житловою площею - 21,7 кв. м), «Б» - сараю, «В» - літньої кухні, «в» - прибудови, «Г» - сараю, «г» - прибудови, «Е» - вбиральні, «Є» - літнього душу, «Ж» -сараю, «З» - сараю, «№1» - колодязю, «№2» - огорожі, «№3» - огорожі, «№4» - огорожі.

За час свого життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого вищевказаний спадковий будинок заповіла своєму онуку – позивачу ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 фактично вступив в управління спадковим майном, тому вважається таким, що прийняв спадщину після її смерті. Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є дочка спадкодавця ОСОБА_2 , яка усувається від спадкування, оскільки спадкоємство за законом замінено заповітом.

Зазначає, що з метою переоформлення спадщини, позивач як спадкоємець за заповітом після смерті своєї баби по лінії матері, звернувся до Лубенської державної нотаріальної контори. Втім, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний будинок нотаріусом було відмовлено, у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Внаслідок таких обставини що склалися, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, позивач вимушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.08.2026 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче засідання на 03.09.2026 о 11-45 год. Витребувано з Лубенської державної нотаріальної контори (37502, м. Лубни, Полтавська область, пл. Вокзальна, 7) копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). (а.с.28-30).

13.08.2026 року на виконання ухвали суду від 05.08.2026 року із Лубенської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). (а.с.35-44).

03.09.2026 року позивач у підготовче засідання не з`явився, він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, натомість через канцелярію суду подав заяву в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просять розгляд справи провести без участі позивача, і задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач у підготовче засідання не з`явилася, вона належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, натомість через канцелярію суду подала заяву в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила задовольнити позов та розгляд справи проводити без її участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України в підготовчому засіданні суд ухвалює судове рішення у разі визнання позову в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним онуком ОСОБА_3 про, що свідчить копія свідоцтва про народження матері позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 ; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00015623800; копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 . (а.с.7-13).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Гребінка, Гребінківського району, Полтавської області померла баба позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , що видане повторно Гребінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №192 від 01.11.1996. (а.с.12).

29.02.1992 року баба позивача ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла своєму онуку ОСОБА_1 житловий будинок садибного типу з допоміжними побудовами, розташований за адресою в АДРЕСА_1 , заповіт посвідчено державним нотаріусом Гребінківської ДНК Науменко В.М. та зареєстрований в реєстрі за №421. (а.с.13,3 зворот).

Житловий будинок за адресою в АДРЕСА_1 належить померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 15.04.1987 року за реєстровим №433 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.04.1978 року за реєстровим №435. (а.с.15,16).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно довідки Виконавчого комітету Гребінківської міської ради про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні-будинку, осіб від 21.11.2017 року №5241, на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на час смерті за даною адресою з нею були зареєстровані: дочка – ОСОБА_2 , онук – ОСОБА_1 . (а.с.14).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем станом на 25.06.2026 року проведено технічну інвентаризацію житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, та проведено незалежну оцінку вказаного об`єкту нерухомого майна. Ринкова вартість об`єкту оцінки становить 119 087 грн. (а.с.17-19, 21,22).

За змістом інформаційної довідки ФОП « ОСОБА_5 » №1862 від 25.06.2026, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 , та складається з: «А-1,а,а1» - житлового будинку (загальною площею – 42,1 кв. м, житловою площею - 21,7 кв. м), «Б» - сараю, «В» - літньої кухні, «в» - прибудови, «Г» - сараю, «г» - прибудови, «Е» - вбиральні, «Є» - літнього душу, «Ж» -сараю, «З» - сараю, «№1» - колодязю, «№2» - огорожі, «№3» - огорожі, «№4» - огорожі. (а.с.20).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 25.06.2026 №1271, станом на 31.12.2012 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в КП «Лубенське МБТІ» зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 15.04.1987 року за реєстровим №433 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.04.1978 року за реєстровим №435. (а.с.20 зворот).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.07.2026 №963, що видана державним нотаріусом Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К., у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_1 , відмовлено. Причина відмови: спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не пред`явив оригінали документів на спадкове майно, яке б підтверджувало право власності, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . (а.с.23,23 зворот).

13.08.2026 року на виконання ухвали суду від 05.08.2026 року із Лубенської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). (а.с.35-44).

Із матеріалів спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вбачається, що 29.02.1992 року ОСОБА_3 складено заповіт, яким вона заповіла своєму онуку ОСОБА_1 житловий будинок садибного типу з допоміжними побудовами, розташований за адресою в АДРЕСА_1 , заповіт посвідчено державним нотаріусом Гребінківської ДНК Науменко В.М. та зареєстрований в реєстрі за №421.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1235 Цивільного кодексу України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд враховує, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Під час розгляду справи судом встановлено, що власником житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 , була баба позивача ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії виданою державним нотаріусом Лубенської державної нотаріальної контори Ганною Іщенко від 01.07.2026 року №963.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приймаючи до уваги їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та беручи до уваги ту обставину, що позивач позбавлений можливості у досудовому порядку вирішити заявлене питання, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , у порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: «А-1,а,а1» - житлового будинку (загальною площею – 42,1 кв. м, житловою площею - 21,7 кв. м), «Б» - сараю, «В» - літньої кухні, «в» - прибудови, «Г» - сараю, «г» - прибудови, «Е» - вбиральні, «Є» - літнього душу, «Ж» -сараю, «З» - сараю, «№1» - колодязю, «№2» - огорожі, «№3» - огорожі, «№4» - огорожі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 13.09.2026 року.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , (зареєстрований/проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя М. О. Вітківський