Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №371/1404/26 — Миронівський районний суд Київської області

"07" вересня 2026 р.

Єдиний унікальний № 371/1404/26

Номер провадження № 1-кп/371/247/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1404/26

Провадження № 1-кп/371/247/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111220000132, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Трактомирів Переяслав-Хмельницького району Київської області, має повну загальну середню освіту, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, одружений, раніше не судимий,

за частиною першою статті 357, частиною четвертою статті 185 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Встановлені обставини кримінального правопорушення

За встановленими обставинами кримінального правопорушення 05 травня 2026 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, прибираючи салон транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на подвір`ї за адресою: вулиця Дружби, 11, село Малий Букрин Обухівського району Київської області, обвинувачений ОСОБА_4 виявив банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 та аркуш із PIN-кодом, які 05 травня 2026 року приблизно о 07 годині 30 хвилин потерпіла ОСОБА_5 втратила через власну необережність під час поїздки вказаним маршрутним транспортним засобом за маршрутом «село Шандра - місто Миронівка».

У цей час, усвідомлюючи, що відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 статті 1, пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», частини четвертої статті 51 закону «Про банки та банківську діяльність», Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, та примітки до статті 358 КК України банківська картка є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видані повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, розуміючи імовірну наявність грошових коштів на рахунку банківської платіжної картки, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на привласнення зазначеної банківської картки з метою подальшого таємного викрадення грошових коштів, що належать ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, перебуваючи в тому ж місці та в той же час, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних корисливих потребах, а саме для викрадення грошових коштів, ОСОБА_4 привласнив банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , видану на ім`я ОСОБА_5 , яка є електронним платіжним документом та засобом доступу до банківського рахунку. Привласнивши зазначену банківську картку, ОСОБА_4 розпоряджався нею на власний розсуд.

Встановлено, що ОСОБА_4 достовірно знав, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено.

Використовуючи попередньо привласнений офіційний документ, у виді банківської картки AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 , 08 травня 2026 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу банкомату, розташованого за адресою: вулиця Перемоги, 6, місто Миронівка Обухівського району Київської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, пересвідчившись, що його дії залишаються не поміченими з боку сторонніх осіб, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, використовуючи зазначену банківську картку та попередньо отриманий від неї PIN-код, таємно викрав грошові кошти в загальній сумі 4000 гривень шляхом здійснення зняття готівки з вказаної банківської картки.

Після таємного викрадення чужого майна ОСОБА_4 місце злочину залишив, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, довівши таким чином свій злочинний умисел до кінця.

Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду, загальний розмір якої склав 4000 гривень 00 копійок.

Позиції учасників судового провадження

Фактичні обставини кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив, визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, на підтвердження встановлених в ході досудового розслідування обставин надав показання.

Прокурор відмовився від проголошення вступної промови, не заперечив встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Потерпіла в судовому засіданні також не заперечила встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Повне визнання обвинуваченим вини, не заперечення фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікації своїх дій, стали передумовами здійснення розгляду провадження в порядку частини третьої статті 349 КПК України.

Роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення статті 349 КПК України, з`ясувавши їх думку про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, та здійснив судовий розгляд кримінального провадження із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд з`ясував правильне розуміння учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального правопорушення в апеляційному порядку.

З показань обвинуваченого слідує наступне.

Він працює водієм маршрутки, керує транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter». 05 травня 2026 року він працював на маршруті «село Грушів - місто Миронівка». Того дня о 15 годині 30 хвилин на вказаному автомобілі він приїхав до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . О 17 годині 00 хвилин він пішов прибирати салон автомобіля.

Під час прибирання під сидінням середнього ряду, ближче до заду, він знайшов невеликий пакет розміром до 10 см. У пакеті лежала банківська картка АТ «Ощадбанк» та папірець, на якому записано PIN-код до картки. На картці був лише її номер, прізвища та імені власника зазначено не було. Спочатку він поклав знайдене в автомобілі, чекав, що хтось до нього звернеться, щоб повернути картку. До нього ніхто не звернувся, щоб забрати картку, тому він 08 травня 2026 року у банкоматі, розташованому поруч з магазином «Копійочка», перевіривши баланс на карті, зняв доступну до зняття суму грошових коштів в розмірі 4000 гривень.

В подальшому банківську картку, папірець з PIN-кодом та грошові кошти поклав до пакета, який повісив вдома на вішалку. Вказані речі так висіли місяць, після чого приблизно через місяць, до нього прийшли працівники поліції. Він добровільно видав їм банківську картку, папірець із записаним PIN-кодом та грошові кошти в сумі 4000 гривень.

Розуміє, що вчинив не правильно, визнав, що мав корисливий мотив, проте кошти витрачати не поспішав, остерігався, що його викриють. У вчиненому щиро кається, стверджує, що спричинену потерпілій шкоду відшкодував.

Допит обвинуваченого здійснено відповідно до правил статті 351 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона після смерті матері та тітки, за якими вона доглядала, залишилася проживати у АДРЕСА_2 . Обвинуваченого знає як водія маршрутки, особисто з ним не знайома.

05 травня 2026 року вона поїхала до міста Миронівка Обухівського району Київської області, щоб відвідати лікаря стоматолога. Із собою взяла документи, грошові кошти та банківські картки. Все це вона поклала до целофанового пакета та в сумку. Коли вона перебувала в місті Миронівка Обухівського району Київської області у неї погіршилося самопочуття, тому вона вирішила до стоматолога не їхати. Перебуваючи на автостанції, вона побачила, що під`їхала маршрутка, якою можна поїхати додому. За кермом маршрутки перебував обвинувачений ОСОБА_4 .

Вона зайшла до салону маршрутки, там нікого більше не було, лише водій. Вона відчула спрагу, тому вирішила вийти, щоб купити води. Сумки залишила в салоні маршрутки та пішла до найближчого продуктового магазину. Пакетик з документами лежав у сумці, яку вона залишила на сидінні. Замок у сумці не закривався. Вона була в магазині приблизно десь 5-7 хвилин, потім повернулася до маршрутки.

Коли приїхала додому, хотіла витягти із сумочки ліки та помітила, що сумочка із документами відсутня. Вона подумала, що згубила документи та гроші на вокзалі, можливо хтось украв. Підозри щодо водія маршрутки в неї не виникало, оскільки вона тривалий час сама пропрацювала у сфері пасажирських перевезень. Оскільки в неї зник паспорт, то її син наполіг на тому, щоб вона написала заяву до поліції про втрату документів, вона написала таку заяву. Потім вона тривалий час займалася відновленням документів. Щоб відновити всі документи їй довелося їздити до міста Києва. Поїздок було багато, на дорогу вона витратила велику кількість коштів.

01 червня 2026 року вона отримала повідомлення від банку, за змістом якого вона мала заплатити обов`язковий платіж по кредиту. Вона злякалася, думала, що на її ім`я взяли кредит. Коли слідчий показав їй фото особи, яка зняла у банкоматі гроші з її банківської картки АТ «Ощадбанк», вона впізнала водія маршрутки.

На цей час обвинуваченим відшкодовано їй спричинену матеріальну та моральну шкоду, тому претензій до нього вона не має, на суворому покаранні не наполягає.

Кваліфікація дій обвинуваченого

Допит обвинуваченого ОСОБА_4 здійснено відповідно до правил статті 351 КПК України.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, тому суд вважає викладені фактичні обставини кримінального правопорушення достовірними.

З показань обвинуваченого суд дійшов висновку про визнання ним всіх обставин, які встановлені досудовим розслідуванням, підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені статтею 91 КПК України.

З огляду на наведене, пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження.

Діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 мали місце, ці діяння полягають у привласненні офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів, що кваліфікується судом як проступок, передбачений частиною першою статті 357 КК України, та таємному викраденні грошових коштів потерпілої ОСОБА_5 , вчиненому в умовах воєнного стану, що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

Обвинувачений є винними у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та підлягає покаранню за вчинене.

Мотиви призначення покарання

Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які, у відповідності до статей 36 - 43 КК України, виключають кримінальну протиправність діяння обвинуваченого, а також підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених статтями 44 - 49 КК України.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусових засобів виховного чи медичного характеру, та обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності.

Судом досліджено письмові докази, що характеризують обвинуваченого.

За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується посередньо, скарг на його поведінку не надходило, поведінка в громадських місцях і вдома задовільна. Обвинувачений має статус ветерана війни, учасника бойових дій, є пенсіонером, працює водієм на маршрутному автобусі, одружений, проживає разом із дружиною ОСОБА_8 , алкоголем не зловживає, компроментуючими фактами старостинський округ не володіє.

Такі фактичні обставини підтверджуються даними характеристики № 14/04-02-02-44 та довідки №14/04-02-02-84, виданих 05 червня 2026 року Грушівським старостинським округом Ржищівської міської територіальної громади.

Ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до досудової доповіді Обухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області від 31 серпня 2026 року та Витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення органом пробації ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства оцінено як середні.

Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства свідчить про можливість виправлення особи без ізоляції для суспільства.

Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби), у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним, крім обов`язків, передбачених частиною першою статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною третьою статті 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховується, що він вчинив кримінальні правопорушення у виді проступку та тяжкого злочину, до вчинення кримінальних правопорушень дотримувався правомірної поведінки, є особою, яка має добру репутацію.

Обвинувачений визнав свою провину у вчиненні правопорушення, правдиво повідомив про обставини, що мали місце, його щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки, відшкодував спричинену потерпілій шкоду.

На підставі частини першої статті 66 КК України, суд вважає можливим визнати щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень та відшкодування спричиненої шкоди обставинами, що пом`якшують покарання за скоєне.

Обставиною, передбаченою частиною першою статті 67 КК України, що обтяжує покарання, є вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

ОСОБА_4 як особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у виді проступку, передбаченого частиною першою статті 357 КК України, необхідно призначити покарання у виді обмеження волі.

За вчинення кримінального правопорушення у виді злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, того факту, що спричинена потерпілій шкода відшкодована, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією частини четвертої статті 185 КК України, за якою йому пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до правил частини першої статті 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень, суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За вказаними правилами, покарання обвинуваченому необхідно призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Характер вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 діянь, дані про особу вказаного обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, до вчинення інкримінованого злочину дотримувався правомірної поведінки, має добру характеристику за місцем проживання, обставини, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та в сукупності утворюють підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до статті 75 КК України.

На підставі статті 76 КК України, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки для контролю за його поведінкою в період іспитового строку.

Звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням можливе лише в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку, з покладанням на нього відповідних обов’язків, з урахуванням пропозицій органу пробації.

Мотиви суду щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження

Відповідно до пунктів 12-14 частини першої статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Застосовані ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 03 червня 2026 року заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, що долучено до кримінального провадження як речові докази, підлягають скасуванню.

Питання про розподіл процесуальних витрат суд вирішує на підставі статті 124 КПК України.

Згідно правил вказаної статті, вартість проведеної у кримінальному провадженні судової технічної експертизи документів № СЕ-19/111-26/30917-ДД від 10 червня 2026 року в сумі 4813,60 гривень, що документально підтверджена довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, підлягає відшкодуванню обвинуваченим.

Долю речових доказів суд вирішує, керуючись правилами статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статей 100, 124, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального првопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 357 КК України, і призначити покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі частини першої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі пунктів 1, 2 частини першої, пункту 2 частини третьої статті 76 КК України, в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 00 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 03 червня 2026 року.

Керуючись правилами статті 100 КПК України, після набрання вироком чинності вирішити долю речових доказів та повернути власнику ОСОБА_5 :

Банківську картку № НОМЕР_3 АТ «Ощадбанк» та аркуш паперу з написами «Ощадбанк, картка киян., 4322», які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області;

Чотири грошові купюри номіналом 1000 гривень: серії ЄР7442360, серії АС4816696, серії БК6539982 та серії ЗТ7617557, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до частини шостої статті 376 КПК України, копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1