Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №363/3316/26 — Вишгородський районний суд Київської області

03.09.2026 Справа № 363/3316/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву АТ «ОТП БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 16.02.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2040175260. За змістом укладеного кредитного договору АТ «ОТП БАНК» зобов`язалося надати у розпорядження ОСОБА_1 кредитні кошти у визначеному договором порядку та спосіб, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за їх використання та виконати інші обов`язки.

АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання за кредитними договорами виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконала, внаслідок чого за кредитним договором № 2040175260 утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 089 грн. 78 коп.

З урахуванням вищевикладеного, АТ «ОТП БАНК» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 26.06.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Разом з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача жодних заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. Разом з тим подала до суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі та зазначила, що позовні вимоги визнає в повному розмірі, не заперечувала проти стягнення з неї кредитної заборгованості в розмірі 20 089 грн. 78 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що у кредитному договорі № 2040175260 та всіх похідних від нього документах позичальником зазначено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , хоча до матеріалів позову долучено копію пасторту громадянина України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Також у позовній заяві відповідачем зазначено ОСОБА_2 з тим самим РНОКПП НОМЕР_1 .

Разом з тим, при поданні до суду заяви про визнання позовних вимог відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , надала копію паспорта громадянина України, зі змісту якого вбачається, що правильним написанням її прізвища є « ОСОБА_3 ».

Оцінивши зазначені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що була допущена описка у кредитному договорі, похідних від нього документах та позовній заяві. Розбіжність у написанні прізвища « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_3 » не свідчить про те, що відповідні документи стосуються різних осіб.

Зокрема, в усіх зазначених документах збігається реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1 , який є унікальним ідентифікатором фізичної особи. Крім того, відповідач особисто надала до суду документ, що посвідчує її особу, та саме її особу зазначено як відповідача у цій справі.

Таким чином, з огляду на збіг РНОКПП, ім`я та по батькові особи, а також з урахуванням наданого відповідачем документа, що посвідчує особу, у суду не виникає сумнівів щодо того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є однією і тією ж фізичною особою, а розбіжність у написанні прізвища є технічною помилкою, яка не впливає на ідентифікацію особи відповідача.

Судом встановлено, що 16.02.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2040175260. Кредитний договір укладено в письмовій формі шляхом його особистого підписання представником банку та ОСОБА_1 .

Зі змісту кредитного договору № 2040175260 від 16.02.2024 року вбачається, що АТ «ОТП БАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 889 грн. 00 коп. для придбання товару у ТОВ Комфі Трейд, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти не пізніше 16.11.2024 року, сплатити проценти за користування кредитом, а також щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 3% від суми кредиту.

У свою чергу, з кредитного договору № 2040175260 від 16.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 попередньо ознайомившись з усіма умовами та правилами надання банківських послуг, висловила бажання на відкриття поточного рахунку та отримання електронного платіжного засобу з встановленням на ньому відновлювальної кредитної лінії (кредитного ліміту). Тим самим ОСОБА_1 приєдналася до публічного договору надання банківських послуг в АТ «ОТП БАНК». Вказана частина кредитного договору, крім волевиявлення ОСОБА_1 на встановлення кредитного ліміту, містить також відомості про процентну ставку, що буде застосовуватися для нарахування процентів за використання кредитного ліміту. Тобто, положення договору щодо встановлення кредитного ліміту містять всі істотні умови кредитування.

Крім того, 16.02.2024 року ОСОБА_1 ознайомилася та особисто підписала графік платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору № 2040175260 від 16.02.2024 року, та паспорт споживчого кредиту. Вказані документи містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитних послуг, які надаються ОСОБА_1 , зокрема, відомості щодо загальної вартості кредиту та кредитної лінії, щодо загальних витрат за кредитом та кредитною лінією, щодо процентної ставки за використання кредиту та кредитної лінії, а також розрахунок щомісячного платежу та його складових, які мають сплачуватися на погашення кредиту та кредитної лінії. Таким чином, ОСОБА_1 отримала всю необхідну інформацію щодо змісту кредитного зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що 16.02.2024 року на підставі укладеного договору № 2040175260 від 16.02.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання, за змістом якого АТ «ОТП БАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит для придбання товару у визначеного продавця, відкрити поточний рахунок з наступною видачею електронного платіжного засобу та встановленням на нього кредитного ліміту у погодженому розмірі, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит у визначений в договорі строк, сплатити проценти за його використання, щомісячну комісію за його управління, а також здійснити передоплату продавцю. Крім того, ОСОБА_1 у разі використання кредитного ліміту зобов`язалася повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти за їх використання.

З рахунку-фактури № СФКIY-0004850057 від 16.02.2024 року та квитанції від 16.02.2024 року судом встановлено, що АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання з надання кредиту визначеному у договорі для придбання ОСОБА_1 товару у продавця ТОВ Комфі Трейд виконало у повному обсязі, перерахувавши на користь продавця погоджену суму кредиту, внаслідок чого ОСОБА_1 здійснила придбання та приймання товару.

З довідки від 03.03.2026 судом встановлено, що для виконання зобов`язань кредитного договору № 2040175260 від 16.02.2024 року АТ «ОТП БАНК» відкрито на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_2 , на якому 16.02.2020 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 8000 грн. 00 коп. У подальшому розмір кредитного ліміту неодноразово було збільшено до 40 000 грн. 00 коп., а 07.11.2025 року розмір кредитного ліміту було зменшено до 25 300 грн. 00 коп.

Зі звіту-рахунку за період з 17.02.2024 року по 20.04.2026 року, що за своїм змістом являє собою виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , судом підтверджено, що АТ «ОТП БАНК», встановивши на картковому рахунку ОСОБА_1 кредитний ліміт, надало ОСОБА_1 вільну можливість використання кредитних коштів для особистих потреб, а ОСОБА_1 здійснила використання цих кредитних коштів.

Таким чином, судом підтверджено, що АТ «ОТП БАНК» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 2040175260 від 16.02.2024 року з надання кредиту, відкриття карткового рахунку та встановлення на ньому кредитного ліміту з можливістю його використання. Погоджений розмір кредиту був перерахований АТ «ОТП БАНК» на користь продавця в рахунок придбання ОСОБА_1 відповідного товару. У свою чергу, ОСОБА_1 отримала реальну можливість використання коштів кредитного ліміту та здійснив їх використання для задоволення особистих потреб.

У свою чергу, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2040175260 від 16.02.2024 року, довідки про наявність заборгованості від 20.04.2026 року судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 089 грн. 78 коп., з яких: 14 969 грн. 58 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 5 120 грн. 20 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі № 2040175260 від 16.02.2024 року, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Враховуючи погоджені сторонами умови кредитування у кредитному договорі № 2040175260 від 16.02.2024 року, суд вважає наданий стороною позивача розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором правильним та обґрунтованим, коли відповідачка ОСОБА_1 в повній мірі визнала позовні вимоги АТ «ОТП БАНК».

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору № 2040175260 з ОСОБА_1 , доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 20 089 грн. 78 коп., з яких: 14 969 грн. 58 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 5 120 грн. 20 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов АТ «ОТП БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «ОТП БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166) суму заборгованості за кредитним договором № 2040175260 від 16.02.2024 року у загальному розмірі 20 089 (двадцять тисяч вісімдесят дев`ять) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок, з яких: 14 969 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок – заборгованість за тілом кредиту, 5 120 (п`ять тисяч сто двадцять) гривень 20 (двадцять) копійок – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «ОТП БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.09.2026 року.

Позивач:

АТ «ОТП БАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166)

Відповідач:

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас