Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №356/437/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/417/26

Справа № 356/437/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Лялик Р.М.

З участю секретарів Настич Н.А., Одинокої К.Ю.

Представника позивачки Гонтар Г.Д.

розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Березанської міської ради Київської області про визначення частки в спадковому майні та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Березанського міського суду Київської області з позовною заявою до Березанської міської ради Київської області про визначення частки в спадковому майні та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 , про що 23.02.2025 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис за № 209 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,2 кв.м.

За життя покійна на випадок своєї смерті зробила письмове розпорядження, яким все своє майно, окрім належного їй домоволодіння та земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходилися по АДРЕСА_2 , де б воно не було і з чого б не складалось і взагалі все те, що належало б їй на день смерті заповіла своїй доньці - ОСОБА_4 .

Позивачка, донька покійної, як спадкоємець по заповіту та спадкоємець першої черги за законом, у визначений законом строк звернулась до Березанської міської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа № 07/2025.

Однак, після ознайомлення з наданими нею документами у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно їй було відмовлено на підставі відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно та рекомендовано звернутись до суду.

Так, відповідно до розпорядження органу приватизації № 60/2000 квартира АДРЕСА_1 , в якій позивачка та її покійна мати проживали, була передана їм у приватну спільну сумісну власність, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 03.08.2000 року.

Відповідно до вимог Закону того часу їхнє право власності на дану квартиру було зареєстроване Переяслав-Хмельницьким МБТІ 09.10.2000 року в книзі № 6 реєстровий № 1516, що підтверджується відповідним записом у свідоцтві права власності та довідці № 0326000 від 04.03.2026 року. Однак, оригінали даних документів на даний час втрачені, а отже отримати документальне підтвердження свого права власності на успадковане нерухоме майно, яке в силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України, належить позивачці із часу відкриття спадщини інакше, як за рішенням суду неможливо.

Зважаючи на викладене, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить позивачці та її покійній мамі на праві спільної сумісної власності, то за відсутності домовленості між ними щодо розміру часток їхні частки є рівними і становлять по 1/2 вказаної нерухомості.

Оскільки позивачка є спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом, у визначений законом термін прийняла спадщину шляхом подачі заяви у нотаріальну контору, то в силу вимог ст. ст. 1262, 1268 ЦК України вона має право на визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала її покійній мамі ОСОБА_3 .

Відповідно до звіту про оцінку майна від 21.01.2026 року ринкова вартість квартири складає 1 200 900 гривень, відповідно вартість належної їй частини становить 600 450 гривень.

Відтак, позивачка просить суд визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності становить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , визнати за нею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на майно у спадок, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 після смерті її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Гонтар Г.Д. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Березанської міської ради Броварського району Київської області в судове засідання не з"явився, про дату, час та місіце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання про слухання справи без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин дійшов таких висновків.

Так, за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Право особи на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

У відповідності до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України зазначає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Ярославської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області (актовий запис № 26) ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , батьками якої записано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 9).

Згідно з витягом з Сімейної книги від 10.07.2006 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ) було укладено шлюб (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22.02.2025 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 209 (а.с.4).

Як вбачається із заповіту від 29.04.2009 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належне їй домоволодіння та земельну ділянку площею 0,15 га, що знаходяться по АДРЕСА_2 заповіла своєму сину ОСОБА_8 , 1963 року народження, а все інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїй дочці ОСОБА_4 , 1978 року народження (а.с. 5).

Згідно довідки № 0326001 від 04.03.2026 року Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 12).

Звертаючись до суду позивачка подала копію свідоцтва про право власності на житло від 03.08.200 року (а.с. 13), з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

А тому, позивачка з урахуванням викладеного, з метою підтвердження свого права власності не позбавлена права звернення до відповідного органу приватизації з метою отримання правовстановлюючого документа

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до Березанської міської ради Київської області про визначення частки в спадковому майні та визнання права власності на спадкове майно є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати за сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 11-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 16, 1218, 1226, 1269, 1270 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Березанської міської ради Київської області про визначення частки в спадковому майні та визнання права власності на спадкове майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2026 року.

Суддя Р. М. Лялик