Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №278/2691/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/2691/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну виплату аліментів,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з останнього на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 46 160,06 грн.

У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомила, що сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3 . Згодом, шлюб, укладений між сторонами, розірваний відповідним рішенням суду й хлопчика залишено на виховання матері. Поміж іншого, суд також ухвалив рішення стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільного сина в розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Однак відповідач належним чином не виконує рішення суду в зв`язку із чим станом на день звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом борг ОСОБА_2 по сплаті аліментів сягнув 46 160,06 грн.

Ураховуючи зазначений перебіг подій, позивачка уважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, будучи належним чином та завчасно повідомленим про існування цього спору, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та будь-яким іншим чином свого ставлення щодо заявлених вимог не висловив.

Ураховуючи зазначений перебіг подій, суд уважає за необхідне здійснювати розгляд цієї справи у заочному порядку відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

20 липня 2013 року народився ОСОБА_4 батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 10).

14 січня 2014 року рішенням Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 278/5006/13-ц судом ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).

04 квітня 2016 року рішенням Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 278/309/16 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 08 вересня 2012 року Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено залишити проживати з матір`ю ОСОБА_5 (а.с. 9).

Відповідно до наданого Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні № 45300847 з примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 278/5006/13-ц від 14 січня 2014 року вбачається, що станом на 21 травня 2026 року за ОСОБА_2 у вказаному виконавчому провадженні обліковується заборгованість по сплаті аліментів в сумі 46 160,06 грн, яка почала утворюватися з жовтня 2013 року (а.с. 14-19).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно з ч. 1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч. 2 ст.196 СК України).

У п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Отже, боржник зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою ст.196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в цивільній справі № 661/905/19 виснувано, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитися як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тобто, тлумачення ст.196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Водночас, у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою ст.189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі №333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року в справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року в справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року в справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року в справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що відображена у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18, суд повинен здійснити перевірку розрахунку пені та відобразити у судовому рішенні його алгоритм.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Так у ході судового розгляду справи установлено, що неналежне виконання ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів призвело до появи заборгованості по сплаті аліментів, які стягуються із відповідача на утримання його сина ОСОБА_3 .

Разом із тим, перевіряючи розрахунок пені, проведений позивачкою, в межах заявлених нею строків судом установлено, що у цьому випадку період прострочених днів визначається з 01 жовтня 2013 року по 21 травня 2026 року та складає 4 615 днів.

Таким чином розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів в цій справі має виглядати наступним чином: за жовтень 2013 року – 11 632,56 грн (252,06 грн х 4 615 днів х 1%); за листопад 2013 року – 23 879,43 грн (520,93 грн х 4 584 днів х 1%); грудень 2013 року – 23 723,15 грн (520,93 грн х 4 554 днів х 1%).

Ураховуючи викладене вище, суд вказує на те, що пеня, яку слід нарахувати відповідачеві за несвоєчасну сплату аліментів, лише за період, який охоплює жовтень-грудень 2013 року в загальній сумі складає 59 235,14 грн, а тому, зважаючи на сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів – 46 160,06 грн, а також зважаючи на приписи ч. 1 ст. 196 СК України суд не вбачає необхідності здійснювати подальшу перевірку обрахунку суми такої пені та уважає обрахований позивачкою її розмір правильним.

Відтак, зважаючи на приписи ч. 1 ст.196 СК України суд уважає за необхідне задовольнити цей позов та стягнути з відповідача на користь заявниці пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі, який становить 100% від суми заборгованості по сплаті аліментів, а отже в сумі 46 160,06 грн.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір за подання позову про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_2 ) пеню за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 46 160 (сорок шість тисяч сто шістдесят) гривень 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 09 вересня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький