Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №295/7812/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7812/26

Категорія 69

2/295/4278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.05.2026 звернулася до суду із позовом, в якому просить ухвалити рішення щодо стягнення з відповідача на її користь, щомісячно, аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та додаткових витрат на утримання останньої в сумі 650,00 грн, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час спільного проживання без реєстрації шлюбу у неї з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 , з якою вона проживає окремо. Відповідач, який є здоровою та працездатною особою, ухиляється від покладеного на нього обов`язку з утримання своєї дитини належним чином та не несе додаткові витрати, що викликані особливими обставинами, зокрема, відвідування дитиною занять з танців.

Ухвалою суду від 11.05.2026 у справі відкрито провадження з розглядом її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 18).

03.06.2026 відповідач подав до суду відзив, в якому не заперечує щодо щомісячної сплати аліментів на утримання дочки в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та просить відмовити в частині стягнення з нього додаткових витрат.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що по мірі своїх фінансових можливостей стабільно надає матеріальну допомогу своїй доньці та приймає участь в її виховані. На його утриманні також перебуває молодша донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, просить врахувати його матеріальне становище і стан здоров`я, наявність витрат на лікування та медичне обслуговування, що підтверджується доданими до відзиву письмовими доказами.

Відповідач також зазначає, що вимоги про стягнення з нього додаткових витрат на утримання дочки є необґрунтованими і такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. Позивачем не доведена наявність особливих обставин і фактичного понесення таких витрат, їх розмір.

З урахуванням викладеного та відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.11.2006 між сторонами було розірвано зареєстрований шлюб (а. с. 5).

16.07.2012 сторони стали батьками ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а. с. 6).

Зі змісту копій паспорта та витягу з Реєстру територіальної громади вбачається, що позивач разом з неповнолітньою дочкою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, 11).

Згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру № 2721481 від 11.05.2026 зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 17).

За характеристикою, наданою Ліцеєм № 34 м. Житомира, ОСОБА_7 навчається в ліцеї з першого класу і в позаурочний час захоплюється танцями, її мама створила всі необхідні умови для навчання. Батько з питань навчання та виховання дочки до ліцею не звертався, не спілкується з її вчителями, з класним керівником зв`язку не має, батьківські збори не відвідує (а. с. 12).

Зі змісту копії довідки ФОП ОСОБА_8 від 29.04.2026 вбачається, що ОСОБА_4 з вересня 2024 року відвідує заняття в танцювальній студії « ІНФОРМАЦІЯ_3 », вартість яких складає 1300,00 грн на місяць (а. с. 13).

Згідно з копіями платіжних інструкцій відповідач у період з листопада 2025 року по травень 2026 року щомісяця перераховував на банківський рахунок позивача по 1500,00 грн, призначення платежу – аліменти (а. с. 32-38).

Судом встановлено, що відповідач також має малолітню дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої з 01.06.2020 щомісяця сплачує аліменти в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), що підтверджується копіями свідоцтва про народження, судового наказу від 10.06.2020 в справі № 295/6399/20, роздруківки результату пошуку виконавчого провадження в АСВП та інформації з Єдиного реєстру боржників (а. с. 39-42).

Як вбачається з копій консультаційних висновків спеціалістів, ОСОБА_2 у 1990 році переніс оперативне лікування (пересадка правого сечоводу), а також має хронічне захворювання нирок і в крові його виявлено підвищений рівень холестерину та сечової кислоти (а. с. 44, 45).

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР № 789ХІІ від 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦПК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 183 СК передбачено, що суд визначає розмір аліментів на неповнолітню дитину з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, а саме: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо стягнення аліментів на користь позивача для утримання неповнолітньої дочки, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 та нарівні з її матір`ю зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Позивач посилається на те, що домовленість між батьками щодо виконання цього обов`язку відсутня, відповідач зазначені доводи не спростував, що є підставою для задоволення вимоги позивача про стягнення аліментів.

Суд не бере до уваги аргументи відповідача, що він стабільно надає матеріальну допомогу дочці, оскільки це не звільняє його від обов`язку домовитись з позивачем, в якому порядку сторони братимуть участь у матеріальному забезпеченні дитини. Перерахування коштів безпосередньо на карту позивача у період з листопада 2025 року по травень 2026 року, не змінює ту обставину, що батьки забезпечують дитину всім необхідним, беруть участь у раціональному розподілі витрат на різні потреби дитини.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у певній мірі бере участь в утриманні дочки, проте домовленість між сторонами з цього приводу відсутня. Судом не встановлено, що відповідач регулярно на постійній основі за домовленістю з позивачем, з якою дівчинка проживає, бере участь у фінансових витратах для забезпечення щоденних побутових потреб дитини таких як - харчування, сезонне забезпечення одягом, шкільним приладдям, лікарськими препаратами, розвиток здібностей тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить при визначенні розміру аліментів встановити його, в тому чисті з урахуванням його матеріального становища як особи, яка має ряд захворювань, несе витрати на своє лікування та має на утриманні ще одну неповноліттю дитину.

У частинах 1, 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Проте, всупереч наведеним нормам процесуального закону відповідач не надав суду докази для підтвердження тих обставин, на які він посилається у відзиві на позовну заяву, зокрема, відповідач не надав докази на підтвердження свого заробітку та витрат, які він несе, в тому числі і на лікування, а відтак суд позбавлений процесуальної можливості надати оцінку таким доказам.

Відповідно до ст. 181 СК України правом заявити вимогу про стягнення аліментів у частці від заробітку відповідача чи в твердій грошовій сумі наділена саме позивач( дитина проживає з матір`ю).

При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України. Ввраховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, враховуючи стан його здоров`я відповідача, відсутність відомостей про його незначні доходи, з метою забезпечення прав неповнолітньої дитини на належне утримання, враховуючи перебування на утриманні відповідача іншої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд присуджує аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до повноліття дитини.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач не довів на підставі належних та допустимих доказів, які долучені до матеріалів справи, неможливість сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо стягнення додаткових витратах на дитину

Згідно зі ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19 зазначив, що визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею.

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо.

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, чеками, рахунками).

У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується ст. 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

З аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);

- лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.10.2019 у справі № 917/2101/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення додаткових витрат, які були понесені на розвиток здібностей доньки до танців, є безпідставними, оскільки відвідування студії "Академія танцю" не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, саме по собі відвідування занять не створює безумовних підстав для покладення на відповідача обов"язку щодо участі в додаткових витратах. Позивачем не доведено наявність особливих здібностей дитини, необхідність саме таких занять для її розвитку, як і не доведено періоду на який укладено договір на відвідування таких занять.

Отже, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність особливих обставин, які зумовили б потребу для стягнення додаткових витрат на утримання дитини відповідно до положень ст. 185 СК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога про стянення з відповідача додаткових витрат до задоволення не підлягає.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн, оскільки при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні вимоги про стягнення додаткових витрат відмовити

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 09.09.2026.

Суддя Л.М. Чішман