Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №158/3018/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3018/26

Провадження № 2/0158/1313/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Корецької В.В.

за участю секретаря Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа – ТОВ «Стар Файненс Груп» про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 28.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено кредитний договір №68115-08/2025. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 9500.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) (надалі - комісія, комісія за видачу кредиту) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.” Відповідно до п. 1.4. договору, комісія за видачу кредиту становить 950.00грн (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

25.02.2026, між первинним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», було укладено Договір відступлення прав вимоги (цесії) №25022026, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором №68115-08/2025 від 28.08.2025 перейшло до нового кредитора – відповідача по справі.

Зазначає, що встановлення у кредитному договорі №68115-08/2025 від 28.08.2025 комісійної винагороди як «плати за надання кредиту» у розмірі 950 грн, визначеної у відсотковому співвідношенні до суми виданого кредиту, фактично передбачає оплату позичальником виконання кредитодавцем свого основного договірного обов`язку щодо надання кредитних коштів, що вочевидь не може вважатися справедливим та розумним. При цьому, зміст Договору не містить, які саме додаткові чи супутні послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду, зокрема, на розмір кредиту та процентів, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного Договору є несправедливими.

Вважає, що оскільки, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом, а надання кредиту є обов`язок кредитора за договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною або супутною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником на користь кредитора, за відсутності реальних витрат останнім суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

На підставі вищевикладеного, просить позов задовольнити, визнати недійсною з моменту укладення договору умову пунктів 1.4, 3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору № 68115-08/2025 від 28.08.2025 року, в частині щодо комісії за видачу кредиту та застосувати наслідки недійсності частини правочину шляхом зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зарахувати сплачену ОСОБА_1 комісію за видачу кредиту у розмірі 950 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 68115-08/2025 від 28.08.2025 року та здійснити відповідний перерахунок заборгованості.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач по справі в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача по справі – до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та представник третьої особи – ТОВ «Стар Файненс Груп», будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду даної цивільної справи, в судове засідання не з`явились. Відзиву на позовну заяву та письмових пояснень з приводу даного цивільного спору до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 28.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено кредитний договір №68115-08/2025. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 9500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 28.08.2025. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 25.12.2025 (п. 1.2 договору). За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 950.00грн ( що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту (п. 1.4 договору). Денна процентна ставка складає (11210.00/9500.00)/120*100%= 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору (п. 1.4.1 договору). Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5167 - 80xx - xxxx – 4642 (п. 1.6 договору). Вказаний кредитний договір підписаний позивачкою по справі ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (електронний підпис) - Y957, який було надіслано їй на мобільний номер телефону.

Факт укладення кредитного договору №68115-08/2025 від 28.08.2025 та отримання грошових коштів в сумі 9500,00 грн не заперечується позивачем по справі.

Разом з тим, підписуючи кредитний договір, позивач по справі погодилась на отримання кредитних коштів, сплату відсотків та інших складових за користування ними.

25.02.2026, між первинним кредитором та відповідачем по даній цивільній справі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», було укладено Договір відступлення прав вимоги (цесії) №25022026, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором №68115-08/2025 від 28.08.2025 перейшло до нового кредитора – відповідача по справі.

Позивач, звертаючись до суду із даною позовною заявою щодо визнання недійсними умов кредитного договору просить визнати пункти 1.4, 3.1, 3.2, 3.3, в частині щодо комісії за видачу кредиту нікчемними та застосувати наслідки недійсності частини правочину шляхом зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зарахувати сплачену ОСОБА_1 комісію за видачу кредиту у розмірі 950 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 68115-08/2025 від 28.08.2025 року та здійснити відповідний перерахунок заборгованості.

Водночас, сторони договору передбачили сплату позичальником одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 950.00грн ( що складає 10.00% від суми кредиту).

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості фінансової устранови як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії (в т.ч. і в судовому порядку).

Викладене також відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.

Окрім того, позивачем у справі у якості відповідача зазначено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», третьою особою – ТОВ «Стар Файненс Груп».

Суд звертає увагу на те, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Тобто, у справах про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі сторони такого правочину. Незалучення сторони договору як співвідповідача за наявності обов`язкової процесуальної співучасті - самостійна підстава для відмови в позові. Визначення складу відповідачів є правом позивача, однак перевірка їх належності - обов`язком суду.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у справі № 917/1173/22 у постанові від 16.10.2025

З врахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 51, 81, 89, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» про захист прав споживачів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача – ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, 30В.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька