Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №158/3749/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3749/26

Провадження № 2-а/0158/104/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – Воробея П.О.

представника відповідача – Юхимчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в режимі відеоконференції, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення від 25.08.2026 року, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Воробей П.О. в інтересах громадянки російської федерації ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДМС України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення від 25.08.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.08.2026 року заступником начальника Корольовського відділу у м. Житомир УДМС в Житомирській області прийнято рішення №1810100100000989 про примусове видворення з України громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що підставо підставою для прийняття слугувало те, що позивач перебуває на території України з порушенням вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживає на території України без документів на право проживання та які б надавали їй право перетину державного кордону.

Зазначає, що позивач прибула на територію України у 2018 році та була ідентифіковано паспортом громадянки рф, який в подальшому знищила. Вказане рішення вважає протиправним, оскільки в ході її видворення останній загрожує порушення її права на свободу, життя та здоров`я.

З врахуванням наведеного просив суд визнати протиправним та скасувати рішення №1810100100000989 від 25.08.2026 року про примусове видворення громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.09.2026 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за окремою категорією термінових справ.

07.09.2026 року від представника відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання заперечила щодо задоволення позовних вимог та зазначила що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідний орган діяв на підставі Конституції та законів України в межах та у спосіб, що визначенні законодавством України.

Заслухавши пояснення сторін по справі, кожного зокрема, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин..

При цьому відповідно до ч. 1 цієї ж статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 25.08.2026 року заступником начальника Корольовського відділу у м. Житомир УДМС в Житомирській області прийнято рішення №1810100100000989 про примусове видворення з України громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З вищезазначеного рішення вбачається, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на території України з порушенням вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживає на території України без документів на право проживання та на підставі яких неможливо ідентифікувати її особу, та які б надавали останній право перетину державного кордону.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.08.2026 року затримано громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 (шість) місяці.

Відповідно до наданих документів до територіального підрозділу встановлено, що ОСОБА_1 не має паспорта громадянина російської федерації, оскільки спалила його. Разом з тим, відповідачка надала наявні у неї копії документів: свідоцтво про народження згідно із відомостями якого вона є уродженкою московської області, рф, свідоцтва про неповну середню освіту, диплому. Вказані відомості стали підставою для оформлення довідки про особу.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI. Даний Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за №806/21119, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства здійснюють в межах своєї компетенції територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого відповідними Указами Президента України, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією зі сторони російської федерації.

Наведені позивачем обставини щодо її перебування на території України не є законною підставою для перебування на території України та не мають значення для правильного вирішення даного спору, а тому суд оцінює їх критично, оскільки за час перебування на території України з 2018 року та станом на час звернення до суду з даним позовом позивач до підрозділів ДМС України щодо легалізації свого перебування на території України не звертався, відомості про звернення у справі відсутні.

Крім цього, варто наголосити, що факт проживання позивача протягом тривалого періоду часу на території України, жодним чином не дає підстав для недотримання позивачем вимог чинного законодавства України в сфері міграції, що також вбачається із правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 522/14416/18, від 23.01.2020 року у справі 343/2242/16, від 10.10.2019 року у справі № 340/2910/18 та від 12.08.2020 року у справі № 755/14023/17.

Статтею 8 КАС України закріплено принцип верховенства права та зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, практика якого є обов`язковою для застосування судами при вирішенні спорів у відповідності до вимог Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, станом на дату винесення оскаржуваного рішення (25.08.2026 року) жодних правових підстав для перебування позивача в Україні не існувало, остання на вказану дату знаходилася на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Зі змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Подібний висновок про застосування норм права викладено у Постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 754/2198/17.

Оскільки позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, остання без відповідних дозвільних документів проживала на території України після закінчення встановленого терміну її перебування, а також враховуючи відсутність обмежень і заборон на примусове видворення позивача, передбачених положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд приходить до висновку, що рішення №1810100100000989 від 25.08.2026 року про примусове видворення громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правомірним та прийняте згідно вимог чинного законодавства. У відповідача були достатні правові підстави для прийняття спірного рішення від 25.08.2026 року про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.

Передбачені ст. ст. 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обставини, які перешкоджають примусовому видворенню ОСОБА_1 з території України, не встановлені.

Доказів поширення на відповідача дії приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 288, 293 КАС України, суд, на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»,-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення від 25.08.2026 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – громадянка рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 .

Представник позивача – адвокат Воробей Петро Олексійович, адреса: м. Луцьк, вул. Конякіна, 14А/11, Волинської області.

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, адреса: м. Житомир, вул. Чуднівська, 105, Житомирської області, код ЄДРПОУ: 37808497.

Представник відповідача – Юхимчук Олена Миколаївна, адреса: м. Житомир, вул. Чуднівська, 105, Житомирської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 09.09.2026 року.