Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №160/390/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 160/390/26

провадження № К/990/35451/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Юркова Е.О. від 12 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербака А.А. від 01 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Вступ

Спір у цій справі виник у зв`язку з визначенням розміру пенсії позивача після проведення її перерахунку з 01 січня 2026 року. Позивач вважав, що відповідач протиправно обмежив розмір належної йому пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у зв`язку з чим просив здійснити перерахунок пенсії та виплачувати її без такого обмеження.

Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача та визнали протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії. Водночас, встановлюючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції зазначив, що розмір пенсії позивача максимальним розміром не обмежувався, а фактично було обмежено суму збільшення пенсії внаслідок її індексації з урахуванням верхньої межі у розмірі 1500,00 грн.

Отже, у цій справі належить з`ясувати, чи правильно суди визначили характер спірних правовідносин та чи відповідають їхні висновки встановленим у справі обставинам. При цьому визначальним є питання, чи могло бути підставою для визнання дій відповідача протиправними обмеження максимального розміру пенсії, якщо судами встановлено, що фактично обмеження стосувалося лише суми її підвищення, нарахованого за результатами індексації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок ОСОБА_1 з дня останнього перерахунку пенсії, а саме з 01 січня 2026 року, шляхом здійснення виплати безпідставно недоплаченої пенсії, що обмежувалася у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в подальшому, виплачувати ОСОБА_1 пенсію у повному розмірі без обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження з 01 січня 2026 року максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня останнього перерахунку, а саме з 01 січня 2026 року, розмір якої встановлено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір пенсії позивача як особи, яка працювала на підземних роботах (зокрема, не менш як 15 років для чоловіків), за Списком № 1, в силу приписів Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не може бути меншим ніж 80 % середньої заробітної плати шахтаря, та не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на таке, обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним розміром на підставі статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 31 серпня 2010 року.

6. Сума пенсії по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» складає 28617,67 грн, (35772,09 грн х 80 %.) замість цієї суми позивач отримує 24361,06 грн, що порушує його права.

7. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин, неправильно застосували норми матеріального права.

9. Скаржник вказує на те, що спірні правовідносини у цій справі пов`язані саме з обмеженням максимального розміру пенсії позивача (десяти прожитковими мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Відповідно до позовних вимог питання індексації/обмеження індексації пенсії взагалі не було предметом позову. В межах цієї справи позивач не оскаржував правомірність обмеження індексації пенсії проведено відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2024 році», від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2025 році».

10. Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення в постанові від 01 липня 2026 року у справі 160/390/26, взагалі не розглядала правомірність застосування частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стосовно обмеження розміру пенсії десяти прожитковими мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а розглядала правомірність дій Головного управління під час проведення індексації пенсії у 2023-2025 роках відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2024 році», від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2025 році», вийшовши за межі позовних вимог, та не врахувало доводів апеляційної скарги.

11. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Звертаючись до суду, позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2026 року, шляхом здійснення виплати безпідставно недоплаченої пенсії, що обмежувалася у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та в подальшому, виплачувати пенсію у повному розмірі без обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

13. Зі змісту позовної заяви, позивач пов`язував порушення свого права саме з обмеженням розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

14. Отже, предметом спору, визначеним самим позивачем, було питання правомірності застосування до загального розміру його пенсії обмеження максимальним розміром.

15. Натомість суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин та, як наслідок, надав неналежну правову оцінку заявленим позовним вимогам.

16. Суд першої інстанції, встановлюючи обставини справи, дійшов висновку, що «розмір пенсії позивача не обмежений максимальним розміром, а існує обмеження індексації з урахуванням верхньої межі (1500,00 грн)». Отже, суд фактично правильно встановив характер застосованого відповідачем обмеження: воно стосувалося не загального розміру пенсії позивача, а розміру її підвищення, нарахованого внаслідок індексації.

17. Обмеження максимальним розміром загального розміру пенсії та обмеження розміру пенсійного підвищення, нарахованого за результатами її індексації, є самостійними правовими механізмами, що відрізняються за змістом, підставами застосування та правовими наслідками і передбачають застосування різних норм матеріального права.

18. За таких обставин, установивши, що після проведення перерахунку пенсії позивача її загальний розмір не був обмежений десятьма прожитковими мінімумами, суди не мали підстав для висновку про протиправність дій відповідача у зв`язку з обмеженням максимального розміру пенсії. Встановлені у справі обставини не підтверджують, що відповідач визначив позивачу пенсію до виплати у розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів. Отже, висновок судів про застосування до позивача обмеження максимального розміру пенсії не відповідає фактичним обставинам справи.

19. Водночас зі встановлених судами обставин убачається, що фактично спір виник з приводу визначення розміру збільшення пенсії, нарахованого за результатами її індексації. Тобто відповідач не обмежував загальний розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, а застосував обмеження до суми її підвищення внаслідок індексації. Таке обмеження за своїм змістом не є обмеженням максимального розміру пенсії.

20. Відтак, визнаючи дії відповідача протиправними з мотивів обмеження пенсії максимальним розміром, суди надали правову оцінку обставині, яка, за встановленими ними ж даними, у спірних правовідносинах відсутня. При цьому суди не визначили належним чином характер спірних правовідносин та не надали відповідної правової оцінки саме питанню правомірності застосування до суми індексаційного підвищення верхньої межі у розмірі 1500,00 грн.

21. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання дій відповідача протиправними у зв`язку з обмеженням максимального розміру пенсії не відповідають установленим у справі фактичним обставинам, оскільки фактично застосоване до позивача обмеження стосувалося не загального розміру пенсії, а розміру її підвищення внаслідок індексації.

22. Отже, суд першої інстанції неправильно визначив предмет та характер спірних правовідносин, оскільки ототожнив обмеження максимального розміру пенсії з обмеженням розміру її індексації. Така помилка є істотною, оскільки саме від правильного визначення характеру спірних правовідносин залежить вибір норм матеріального права, які підлягають застосуванню, належний спосіб захисту порушеного права та, зрештою, законність і обґрунтованість судового рішення.

23. Зазначена помилка не є формальною чи такою, що не впливає на правильність вирішення справи, оскільки правильне встановлення характеру спірних правовідносин є необхідною передумовою для визначення норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, та встановлення відповідності оскаржуваних дій відповідача вимогам законодавства.

24. При цьому суд не вправі виходити за межі фактичних та правових підстав заявленого позову і замість вирішення спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром фактично вирішувати інший спір - щодо правомірності застосування граничного розміру підвищення пенсії внаслідок індексації.

25. За таких обставин висновок суду про протиправність дій відповідача щодо обмеження з 01 січня 2026 року максимальним розміром пенсії позивача є таким, що не відповідає встановленим у справі обставинам, оскільки факту такого обмеження судом не встановлено.

26. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не надав належної оцінки зазначеним порушенням, допущеним судом першої інстанції, та не перевірив відповідність висновків суду фактичним обставинам справи і змісту заявлених позовних вимог.

27. Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції, встановивши відсутність обмеження загального розміру пенсії позивача максимальним розміром, фактично дійшов висновку про наявність інших правовідносин, пов`язаних із застосуванням граничного розміру підвищення пенсії внаслідок індексації у сумі 1500,00 грн. При цьому, у резолютивній частині рішення суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача саме щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, тобто вирішив питання, щодо якого встановлені судом обставини не свідчили про наявність порушення.

28. Таким чином, суд апеляційної інстанції не усунув суперечність між встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами, характером спірних правовідносин та висновками, викладеними в резолютивній частині рішення. Не було також надано оцінки тому, що предметом заявленого позову було право позивача на отримання пенсії у повному розмірі без обмеження її загального розміру десятьма прожитковими мінімумами, тоді як питання правомірності застосування граничного розміру підвищення пенсії внаслідок індексації у сумі 1500,00 грн позивачем не заявлялося.

29. За таких обставин суд апеляційної інстанції, не усунувши помилку суду першої інстанції у визначенні характеру спірних правовідносин та не встановивши обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, фактично залишив у силі судове рішення, висновки якого не відповідають установленим у справі обставинам та не підтверджуються матеріалами справи.

30. З огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, досліджувати докази та надавати їм первинну оцінку. Тому усунення допущених судами порушень не може бути здійснене судом касаційної інстанції.

31. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

32. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

35. Зважаючи на те, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і на це порушення вказує скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

36. Під час нового розгляду суду необхідно правильно визначити предмет і характер спірних правовідносин, розмежувати питання обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром та обмеження розміру індексаційного підвищення, встановити фактичні обставини проведення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2026 року і, залежно від установленого, вирішити питання щодо правомірності оскаржуваних дій відповідача та наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року скасувати.

Справу за позовом № 160/390/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

судді А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук