Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №140/75/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/75/25 пров. № А/857/20916/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра Юрійовича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, ухвалене суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №140/75/25 за адміністративним позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2025 року позивач - керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до відповідача - Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо не зміни угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га на угіддя самозалісених земель та зобов`язати вжити вичерпних заходів щодо зміни угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га на угіддя самозалісених земель.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенков Олександр Юрійович оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції про те, що прийняття Маневицькою селищною радою рішення від 01.08.2024 №48/65 є формою активної поведінки та виключає бездіяльність як пасивний прояв поведінки з приводу порушеного у поданні питання, оскільки подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства органом місцевого самоврядування розглянуто на пленарному засіданні з прийняття рішення, як це визначено ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Скаржник зазначає, що згідно із положеннями ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру. Отже, під час вирішення питання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної важливо встановити, чи сформована вона як об`єкт цивільних прав, оскільки від цього буде залежати процедура її віднесення до самозалісених земель. Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га сформована як об`єкт цивільних прав, код цільового призначення 16.00 – землі сільськогосподарського призначення, право комунальної власності зареєстровано 09.03.2021. Таким чином, для зміни складу угідь земельної ділянки органу місцевого самоврядування достатньо подати заяву кадастровому реєстратору для внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру. Відтак, маючи можливість вчинення необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення вищевказаної земельної ділянки до самозалісених Маневицька селищна рада свідомо уникає вирішення вказаного питання, допускаючи протиправну бездіяльність. Натомість, зміна угідь земель сільськогосподарського призначення на самозалісені землі не позбавляє орган місцевого самоврядування права комунальної власності на цю земельну ділянку. Разом з тим, наведене свідчить, що орган місцевого самоврядування формально підійшов до виконання передбачених чинним законодавством повноважень.

Однак у випадку відмови Маневицькою селищною радою у віднесенні до самозалісених, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 не йдеться про вибір ради на власний розсуд прийняти рішення про їх віднесення чи про відмову у віднесенні до самозалісених ділянок, оскільки згідно із ст. 57-1 Земельного кодексу України до самозалісених угідь орган місцевого самоврядування не може віднести лише землі державної та приватної власності, а також землі лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно доводів скаржника, наявність рішення органу місцевого самоврядування про віднесення земельних ділянок до привабливо-інвестиційних не є підставою для не внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо складу угідь та категорії земель. Актуальність порушеного питання є досить важливою, так як не зміна угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій росте ліс, якому 45 років, на угіддя самозалісеної земельної ділянки сприяє безгосподарському використанню лісових ресурсів, їх протиправному вирубуванню. Разом із цим, з метою захисту самозалісеної земельної ділянки, яка по факту, як в даному випадку, є землею сільськогосподарського призначення, власник (уповноважений орган) не вживає будь-яких заходів, в т. ч. щодо охорони, з метою захисту від вирубування лісових насаджень, які є самосівними та уже становлять єдину екологічну систему. Не внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру сприяє безгосподарському використанню земельної ділянки кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га, вчинення самовільних порубок тощо.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08 грудня 2020 року №16-ОТГ передано Маневицькій територіальній громаді Маневицього району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281,4735 га згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність (а.с.22). Відповідно до акта приймання-передачі у комунальну власність Маневицької територіальної громади передано, зокрема, земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га (а.с.22 зворот - 27).

На підставі рішення Маневицької селищної ради від 15 січня 2021 року №5/31 земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га прийнято у комунальну власність Маневицької територіальної громади (а.с.16-21).

Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства скерувало до Маневицьої селищної ради лист (клопотання) від 21 червня 2024 №02-083 щодо винесення рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 382,2958 га (в т.ч. земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га) до самозалісених (а.с.30-31). До вказано клопотання було долучено копію акта обстеження самозалісених земельних ділянок по Маневицькій селищній раді від 01 травня 2024 року (а.с.32-35). За змістом цього акта земельна ділянка з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 розташована поблизу села Комарове, безпосередньо примикає до земель лісового фонду філії «Колківське лісове господарство». Склад насаджень визначено за формулою 4Бп3Влч2Ос1Ос, вік деревостану 45 років; ділянка заліснена частково, самосів розміщений групами, перебуває у розладнаному стані (відмічено наявність самовільних рубок).

Рішенням Маневицької селищної ради (восьмого скликання) від 01 серпня 2024 року №48/65 відмовлено Північно-Західному міжрегіональному управлінні лісового та мисливського господарства у віднесенні земельної ділянки з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 до самозалісеної, так як рішенням Маневицьої селищної ради від 15 квітня 2021 року №8/53 вона включена до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право на оренди на які підлягають продажу на земельних торгах (а.с.44).

Протиправна бездіяльність відповідача щодо не зміни угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення на угіддя самозалісених земель зумовила звернення керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави до суду з цим позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції Українита частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, указом Президента України від 29.09.2022 № 675/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відтворення лісів України в особливий період» та, зокрема, визначено необхідність місцевим органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування забезпечити безумовне виконання завдань, визначених указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», яким визначено, у тому числі, необхідність проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України.

Рішенням Маневицької селищної ради від 01.08.2024 № 48/65 «Про розгляд клопотання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених» відмовлено Північно-Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні до самозалісених вказаних у клопотанні земельних ділянок, у зв`язку із тим, що відповідно до ч.5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства саме щодо оскарження бездіяльності відповідача, яка полягає у невжитті відповідачем належних заходів щодо зміни угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення на угіддя самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та територіальної громади, а також створює передумови незаконного використання спірної земельної ділянки.

Частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України (далі ЛК) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В розумінні частини дванадцятої статті 1 ЛК України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» № 228/2021 від 07.06.2021 (далі Указ), з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України велено:

1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем;

2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв`язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) ужити в установленому порядку заходів щодо:

- реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами;

- ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України;

- забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

- запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 (далі Закон № 2321-IX), набрав чинності 10.07.2022.

Цим Законом, зокрема, доповнено главу 11 ЗК статтею 57-1 такого змісту: «1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. 2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. 3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру. 4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою. 5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру».

Крім того, з метою реалізації вказаної норми частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбаченого, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

У результаті підготовки та подальшої реалізації земельної реформи територіальними органами Держгеокадастру України проводилися численні інвентаризації земель, які розташовані за межами населених пунктів. Як наслідок, у розумінні ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовано земельні ділянки, які передано за відповідними наказами та актами приймання - передавання до комунальної власності територіальних громад.

Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до Положення «Про Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», затвердженого наказом Держдісагенства України від 09.11.2022 № 1012, управління є територіальним органом Держлісагенства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагенства України на території Рівненської та Волинської області.

Таким чином, Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Реалізуючи вказані повноваження, Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства і звернулося до Маневицької селищної ради із клопотанням про віднесення земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га, до самозалісених.

Серед земельних ділянок, які зазначалися у переліку, що наданий Маневицькій селищній раді Північно-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства були і сформовані земельні ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі як про землі сільськогосподарського призначенні і на які органом місцевого самоврядування зареєстровано право комунальної власності.

Зокрема, вказане стосується земельної ділянки кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га.

Так, комісією в складі головного лісничого філії «Колківське лісове господарство» ДП «Ліси України», лісничих Куклинського, Розничівського лісництва проведено ідентифікацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності Маневицької селищної територіальної громади, які зайняті дерево-чагарниковою рослинністю та можуть бути віднесені до самозалісених. За результатами такої ідентифікації складено акт обстеження земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на території Маневицької селищної територіальної громади Камінь-Каширського району на предмет віднесення їх до самозалісених ділянок від 01 травня 2024 року, відповідно до якого земельна ділянка, розташована поблизу села Комарове, з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га безпосередньо примикає до земель лісового фонду філії «Колківське лісове господарство» та залісена частково (склад насадження 4Бп3Влч2Ос1Ос, вік 45 років, повнота 0,5, ділянка заліснена частково, самосів розміщений групами, перебуває у розладнаному стані, наявні самовільні рубки) (а.с.32-35).

Вказаний акт від 01 травня 2024 року разом із поданням Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21 червня 2024 року №02-823 щодо винесення рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 382,2958 га (в т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804) до самозалісених (а.с.30-31) скероване до Маневицької селищної ради.

Суд зауважує, що акт обстежень лісових насаджень по філії «Колківське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 28 серпня 2024 року (а.с.46 зворот - 50), за змістом якого земельна ділянка з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 заліснена різновіковим самосівом частково, склад насадження 4Влч3Бп2Сз1Ос, повнота - 0,5, не долучався до подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Підставою для звернення прокурора із цим позовом стала бездіяльність Маневицької селищної ради щодо невжиття заходів щодо віднесення угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 площею 3,804 га на угіддя самозалісеної ділянки.

За нормами статті 122 ЗК України Маневицька селищна рада є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема приймати рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених земель.

Вирішення питання віднесення земельних ділянок до самозалісених відноситься до компетенції ради, тому у будь-якому випадку таке подання мало бути винесене на розгляд та обговорення сільської ради на пленарному засіданні з прийняттям рішення - чи то позитивного про віднесення земельної ділянки до самозалісеної, чи то про відмову у віднесенні земельної ділянки до самозалісених із зазначенням конкретних причин, умов та обставин.

Частина перша статті 10 цього ЗаконуУкраїни від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статей 46, 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, розгляд та вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства приймається органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка площею 3,8040 га сформована як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 0723683000:03:002:0292, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (а.с.9-14).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах та, зокрема, у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24, зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні були бути вчинені, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

При цьому, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

З матеріалів справи слідує, що на розгляд сесії селищної ради внесено подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21 червня 2024 року №02-823 та прийнято рішення від 01 серпня 2024 року №48/65 (а.с.44) про відмову у віднесенні земельної ділянки з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 до самозалісеної з тих підстав, що наявне рішення Маневицької селищної ради від 15 квітня 2021 року №8/53, згідно з яким земельна ділянка включена до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах (а.с.77-81). Попередньо подання було предметом розгляду на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, екології, інвестицій, будівництва, архітектури, транспорту та інфраструктури, розвитку підприємництва та сільського господарства, що видно з витягу з протоколу від 01 серпня 2024 року №38 (а.с.73).

Отже, відповідач розглянув у встановленому порядку (на сесії ради) подання територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної та з урахуванням рекомендацій зазначеної вище постійної комісії ради, відмовив Північно-Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні до самозалісених земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 0723683000:03:002:0292 (пункт 1).

Результатом розгляду подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства є рішення від 01 серпня 2024 року №48/65.

Відтак, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, що прийняття Маневицькою селищною радою рішення від 01 серпня 2024 року №48/65 є формою активної поведінки та виключає бездіяльність як пасивний прояв поведінки з приводу вирішення порушеного у поданні питання.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуальногозакону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства Україниапеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №140/75/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді Н. М. Судова-Хомюк

Р. М. Шавель