Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/11255/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11255/25 пров. № А/857/41704/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів: Валюха В.М., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №380/11255/25 (головуючий суддя І інстанції Карп`як О.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», ст.8 Закону України підвищення престижності шахтарської праці».

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком обчисленої відповідно до абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків моєї заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з 28.04.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та з 23.01.2024 отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, відповідно до ст. ст. 27, 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 28.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Проте, в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що відповідно до частини 1 ст. 33 Закону № 1058 пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. На підставі положень частини 2 ст. 24 Закону № 1058 ОСОБА_1 до страхового стажу для обчислення розміру пенсії, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності зараховано 27 років 07 місяців 19 днів. Дата досягнення позивачем 60 років, дата з якої позивачу встановлено інвалідність 23.01.2024. В свою чергу, ст. 24 Закону № 1058 не передбачає додаткове зарахування до страхового стажу періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою ст. 26 цього Закону (60 років) для обчислення розміру пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Тому твердження про те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 56 років 06 місяців 28 днів не відповідає дійсності.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046350015310 від 06.05.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.04.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що управлінням розглядалося питання призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058. Згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 06.05.2025 про відмову стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію незалежно від віку на пільгових умовах і в пільгових розмірах становить меньше 25 років, а саме 16 років 02 місяці 27 днів станом на 28.04.2025.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги дане твердження і зобов`язано управління перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.04.2025 хоча дане питання не розглядалося. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до протоколу/розпорядження Пенсійного фонду України від 25.02.2025 загальний страховий стаж позивача складає 56 років 6 місяців 28 днів, в тому числі робота за списком №1 16 років 02 місяці 27 днів. Однак, дане твердження не є вірним, оскільки Закон №1058 розмежовує порядок обчислення стажу для призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Страховий стаж позивача при призначенні пенсії, обчислений по 31.01.2024, становить 16 років 11 місяців 09 днів, з них 16 років 02 місців 27 днів пільгового (підземного) стажу за списком №1 (в тому числі навчання за спеціальністю 3 роки 04 місяці 21 день). Стаж роботи, що дає право на обчислення пенсії в розмірі, передбаченому абз.3 частини 1 ст.28 Закону №1058 та ст.8 №345 становить 12 років 10 місяців 06 днів.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та з 23.01.2024 отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, відповідно до ст. ст. 27, 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута відповідачем і ним ухвалено рішення від 06.05.2025 № 046350015310 про відмову у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що у позивача не вистачає пільгового стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах (25 років), а пільговий стаж роботи підземно становить - 16 років 02 місяці 27 днів.

Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 25.02.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є отримувачем пенсії по інвалідності (ІІІ група).

Так вказаним протоколом визначено:

Страховий стаж (повний) – 56 років 6 місяців 28 днів;

Страховий стаж після 01.01.2024 – 16 років 11 місяців 09 днів;

Додаткові роки за списком 1 – 12 років 00 місяців 00 днів;

Додатковий стаж – 27 років 7 місяців 19 днів;

В тому числі: Роботи за списком №1 – 16 років 02 місяці 26 днів.

Згідно з довідкою РС-право від 28.06.2024 страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів складає – 16 років 11 місяців 9 днів (крім того, додаткові роки за списком 1 – 16 років)/а.с.14/

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. ст. 27 і 28 цього Закону.

Разом із цим абзацом 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до ст. 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з преамбулою Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI, який набрав чинності 16 вересня 2008 року (далі - Закон № 345-VI), цей Закон спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Відповідно до ст. 1 цього Закону його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно зі ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

За приписами ч. 3 ст. 10 Закону № 345-VI закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 4 ст. 10 Закону № 345-VI внесені зміни до низки законів, в тому числі частину 1 ст. 28 Закону № 1058-IV доповнено абз. 3 такого змісту:

Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», необхідність прийняття цього Закону була обумовлена тим, що у зв`язку з умовами, що склались в Україні, пов`язаними з падінням престижності шахтарської професії як в плані умов праці, так і в плані соціально-економічних стимулів виникла необхідність на законодавчому рівні закріпити соціальні гарантії, що стосуються забезпечення життєвого рівня шахтарських родин, гідної оплати праці та пенсійного забезпечення шахтарів, створенні мотивації у молодого покоління до одержання шахтарських професій.

Отже, метою прийняття запропонованого Закону було закріплення основних соціальних гарантій, що стосуються забезпечення життєвого рівня шахтарських родин та підвищення престижності шахтарської праці, що дасть змогу залучати до роботи у вугільній галузі необхідні кадри у працездатному віці. За для виконання цієї мети Законом передбачений ряд шляхів підвищення престижності шахтарської праці, відповідно до стажу роботи та роду занять шахтарів, серед яких встановлення мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років за списком № 1, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати.

Колегія суддів зауважує, що норма, закріплена в першому реченні ст. 8 Закону № 345-VI, а також у абз. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV, яка стосується визначення мінімального розміру пенсії шахтарів, не прив`язана до конкретного виду пенсії - на відміну від норми, закріпленої в другому реченні ст. 8 Закону № 345-VI, що стосується обчислення розміру такого виду пенсії, як пенсія за віком.

Суд наголошує, що ст. 8 Закону № 345 не встановлює окремий вид пенсії - нормами цієї статті держава встановила додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI.

Зазначений висновок наведений Верховним Судом в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а.

В постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 345/4616/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 345/4570/16-а, від 5 грудня 2019 року у справі № 345/4462/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 345/3954/16-а від 29 грудня 2021 року у справі № 345/2562/17 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що ст. 1 Закону № 345-VI слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Як встановлено судом, на день набуття права на пенсію по інвалідності, тобто станом на 23.01.2024, позивач набув спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 1 з повним робочим днем на підземних роботах більше 16 років (що знайшло своє відображення у рішенні відповідача від 06.05.2025, довідці РС-право, та протоколі від 25.02.2025)./а.с.13-15/

Відтак, з дати виникнення права на призначення пенсії по інвалідності, тобто з 28.04.2025, позивач, як особа, на яку поширюється дія Закону № 345-VI і яка відпрацювала повний робочий день на підземних роботах не меш як 15 років, мав право на додаткову соціальну гарантію у вигляді визначення мінімального розміру пенсії із застосуванням ст. 8 Закону № 345-VI та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV.

За цих обставин мінімальний розмір призначеної позивачу пенсії по інвалідності з 28.04.2025 мав становити 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як наслідок, відповідач під час прийняття рішення не мав правових підстав для визначення розміру пенсії позивача застосування норми ч. 1 ст. 33 Закону № 1058-IV та встановлення позивачу з 28.04.2025 пенсії по інвалідності в розмірі 50% пенсії за віком.

Колегія судді не приймає до уваги посилання апелянта, що позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 Закону №1058, оскільки позивач звернувся до Пенсійного фонду України заявою від 28.04.2025 в якій просив: провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з урахуванням абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу) визначеної відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"./а.с.12/

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення ефективного правосуддя та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном ефективне правосуддя, що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №380/11255/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. М. Валюх

Н. М. Судова-Хомюк