Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №500/3574/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №500/3574/26

Суддя: Гуляк Василь Васильович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/3574/26 пров. № А/857/34529/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року з питань забезпечення позову (суддя – Грицюк Р.П., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Тернопіль, дата складання повної ухвали – 08.06.2026),

в адміністративній справі №500/3574/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №66 від 07.03.2026 в частині призову за мобілізацією та направлення для проходження служби позивача; 2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №78 від 19.03.2026 про зарахування до списків особового складу та призначення на посаду позивача; 3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 і ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі т.в.о. начальника майора Павла ЖОВТОНОГИ та начальника групи персоналу майора ІНФОРМАЦІЯ_7 вчинити дії щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме: скасувати записи у військовому квитку позивача, виключити позивача зі списків особового складу та негайно звільнити його з військової служби у зв`язку з незаконним призовом.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, у якій просив: 1) зупинити дію наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №66 від 07.03.2026 та №78 від 19.03.2026 про призов позивача на військову службу - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; 2) заборонити ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , органам військової служби правопорядку вчиняти дії щодо примусового переміщення, затримання, доставлення або направлення позивача до військових частин - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, ухваленою з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, внаслідок умисного недослідження та викривлення судом фактичних обставин справи, а тому вона підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що сукупність наданих позивачем доказів доводить очевидну протиправність дій РТЦК, які надали суду завідомо неправдиву довідку про те, що позивач нібито «служив у Дубно станом на 16 та 19 березня», з метою прикрити факт незаконного утримання людини в казармі та видати фіктивний кадровий Наказ №78 від 19.03.2026 заднім числом. Суд першої інстанції повністю проігнорувавши письмові докази, які були долучені у вигляді клопотання про долучення письмових доказів та додаткове обгрунтування заяви про забезпечення позову. Суд умисно не звернув уваги на очевидні, задокументовані ознаки службового підроблення військово-облікових документів Позивача. Вказує апелянт, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальну, безпосередню та невідворотну загрозу життю позивача. Посадові особи мобілізаційного відділу РТЦК чинять психологічний тиск та погрожують примусово відправити позивача «на нуль» одразу в день виписки з лікарні, попри те, що Голова ГВЛК №4 офіційно зупинив процедуру ВЛК. Апелянт просить дослідити нові докази, які підтверджують об`єктивні обставини критичного стану здоров`я позивача, що виключає можливість виконання ним обов`язків військової служби та доводить наявність реальної загрози його життю.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України).

Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості та доказовості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №66 від 07.03.2026 в частині призову за мобілізацією та направлення для проходження служби позивача, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №78 від 19.03.2026 про зарахування до списків особового складу та призначення на посаду позивача. Також позивач просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 і ІНФОРМАЦІЯ_6 скасувати записи у військовому квитку позивача, виключити позивача зі списків особового складу та негайно звільнити його з військової служби у зв`язку з незаконним призовом.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачами вказаних вище Наказів, які стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі Накази є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Сам собою факт вчинення суб`єктом владних повноважень діянь, ухвалення рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі діяння/рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Задоволення заяви позивача з підстав наявності ознак протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути кваліфіковано як фактичне ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України). Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.

Судом першої інстанції вірно враховано, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

При цьому, питання щодо стану здоров`я позивача та щодо можливості/неможливості виконання ним обов`язків військової служби, виходять за межі предмету дослідження у справі відносно застосування заходів забезпечення позову.

Також слід врахувати, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, зокрема, на момент подання та розгляду заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд зазначає, що такі види забезпечення позову як заборона ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , органам військової служби правопорядку вчиняти дії щодо примусового переміщення, затримання, доставлення або направлення позивача до військових частин, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі, не являється необхідним заходом для забезпечення реального виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, а може бути кваліфіковано як втручання у службову діяльність посадових осіб Збройних Сил України щодо здійснення та забезпечення процесу проходження особами військової служби в умовах воєнного стану.

Необхідно також зазначити, що суд, який постановляє ухвалу щодо вжиття (невжиття) відповідного заходу забезпечення позову, не може одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта (дії чи бездіяльності), а рішення суду стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта (дії чи бездіяльності).

Ураховуючи вище викладене, вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, викладені аргументи не є переконливими в розумінні приписів статті 150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягає.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального і процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо питання про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №500/3574/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір

Оригінал: reyestr.court.gov.ua