Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/16640/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16640/25 пров. № А/857/13535/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року в справі № 380/16640/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Потабенко В.А.,

час ухвалення рішення – 03 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 - військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.09.2022 року.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 4 448,01 грн. щомісяця за період з 01.03.2018 року по 12.09.2022 року включно, а також провести виплату індексації-різниці грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.09.2022.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 в розмірі 4 448,01 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 по 12.09.2022 включно, а також провести виплату індексації-різниці грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розмір грошового забезпечення позивача в березні 2018 року порівнюючи лютим 2018 року збільшився на 5038,04 грн. Вказує скаржник, що індексація грошового забезпечення за березень 2018 року склала б 4463,15 грн; різниця в розмірах щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий в документах «особиста картка грошового забезпечення» пояснюється тією обставиною, що в архівній відомості відображена виплата щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була фактично здійснена в лютому 2018 року за січень 2018 року. В розрахунку ж відображена інформація щодо того, на який розмір щомісячної додаткової грошової винагороди набув право ОСОБА_2 за час проходження служби в лютому 2018 року. Нормативне обґрунтування такого порядку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбачене пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347), який містить такі положення: «винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби».

Отже сума індексації була меншою ніж розмір підвищення грошового доходу. Відтак, в березні 2018 року індексація грошового забезпечення на підставі абзацу 1 п. 5 Інструкції 1078 не нараховується.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Матеріали апеляційного провадження надіслані судом до зареєстрованого електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 28.05.2015 по 12.09.2022 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 .

Наказом голови Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 17.06.2025 №1158-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України та відповідно, знято з усіх видів забезпечення.

07.07.2025 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.09.2022 із застосуванням базового місяця березень 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації з врахуванням абз. абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та здійснення її виплати, з урахуванням виплачених сум.

21.07.2025 відповідачем надано відповідь за вих. №09/А-216/314, в якій зазначив, що порушень під час нарахування індексації грошового забезпечення допущено не було, підстав для перерахунку індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2022 року з врахуванням абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078 відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо нездійснення виплати індексації грошового забезпечення, яка повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також Закон № 2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі також - Закон № 1282-XII).

Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо "фіксованої" суми індексації, що є спірним у справі, яка розглядається, необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанов № 1013, № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі № 160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі № 260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі № 240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі № 160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі № 420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі № 200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі № 420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі № 420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі № 160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі № 360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі № 560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі № 420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі № 360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі № 160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах № 160/11742/22, № 420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі № 280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі № 360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі № 280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах № 440/1497/22, № 580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі № 380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі № 280/5666/22 та багато інших.

Отже колегія суддів зауважує, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З обсягу встановлених обставин справи вбачається, що відповідач не нараховували та не виплачували позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 12.09.2022 (в межах заявлених вимог).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що для правильного визначення розміру підвищення доходу позивача (А) слід враховувати грошове забезпечення, нараховане йому відповідачем за лютий і березень 2018 року, яке може бути фактично виплачено в березні й квітні 2018 року відповідно, тобто в поточному місяці за попередній.

На переконання колегії суддів визначальним в спірному питанні є не місяць фактичного отримання доходу, наприклад у випадку затримки з виплати грошового забезпечення, а за який місяць такий дохід нараховано. Більше того, нараховано саме на нормативному рівні (згідно постанов Уряду).

Колегія апеляційного суду зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення та досліджуючи розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суд першої інстанції встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 12730,74 грн., а у березні 2018 року - 12745,88 грн.

Однак судова колегія не може погодитися з таким висновком.

З огляду на приписи частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" й пункту 2 статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо об`єктів індексації та складу грошового забезпечення, суд вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивача має враховуватися під час обчислення розміру підвищення його доходу.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в постанові від 08 листопада 2024 року в справі № 200/16532/21.

Судова колегія нагадує, що щомісячна додаткова грошова винагорода установлена Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889, а саме: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Водночас пунктом 2 Постанови №889 визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Однак Постанова КМУ №889 втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704.

Тут варто наголосити: Постанова № 889 (застосовна до позивача, який проходив службу саме в структурі Державної прикордонної служби) втратила чинність 01.03.2018 і саме з цієї дати зупинено виплату окремих видів грошового забезпечення (у тому числі і щомісячної додаткової грошової винагороди).

Схожим чином висловився Верховний Суд в постанові від 18 квітня 2025 року в справі №500/1736/22.

Також колегія суддів вказує, що відповідно до пункту 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73 (чинного в період нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення до скасування наказом від 25.09.2018р. № 789, оскільки останній проходив службу в структурі Держприкордонслужби) щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася у 2018 році за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Колегія суддів звертає увагу на такі особливості виплати: в лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за січень 2018 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення за січень 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08 лютого 2018 року № 101-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України в лютому-грудні 2018 року»), а у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за лютий 2018 року у розмірі 1% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12 березня 2018 року № 204-ОС «Про грошове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України в березні 2018 року»).

Нормативне обґрунтування такого порядку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, як вже було вказано, передбачене пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347), який містить такі положення: «винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби».

Колегія суддів наголошує, що саме таким чином відображено відомості про грошове забезпечення позивача в особистих картках.

Як встановлено з особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік, яка наявна в матеріалах справи, грошове забезпечення ОСОБА_1 становить (усі складові мають постійних характер):

- у лютому 2018 року: посадовий оклад 1125 грн, оклад за військове звання 130 грн., надбавка за вислугу років 376,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 815,75 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) 168,75 грн, надбавка за класність 61,88 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя 168,75 грн, надбавка військовослужбовцям, які провадять оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність 337,50 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 80,78 грн (фактично виплачена в березні 2018), премія 4893,75 грн, а всього 8158,66 грн

- у березні 2018 року: посадовий оклад 5640 грн, оклад за військове звання 1410 грн., надбавка за вислугу років 2820 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) 846 грн, надбавка за класність 394,80 грн, премія 1748,40 грн., а всього 12859,20 грн.

Фактично позивачу в березні 2018 року саме за лютий 2018 року останній раз виплатили щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, однак 01.03.2018 припинено нарахування цього виду грошового забезпечення на нормативному рівні.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив наявну в матеріалах справи особисту картку грошового забезпечення ОСОБА_1 та зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу виплачувалася у 2018 році за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць, при цьому в лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за січень 2018 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення за січень 2018 року, а у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за лютий 2018 року у розмірі 1% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року.

Судова колегія наголошує, що щомісячна додаткова грошова винагорода не могла нараховуватися позивачу в березні 2018 року, оскільки не передбачена Постановою №704 та фактично скасована такою, а відтак і не може включатися до розрахунку доходу в березні 2018 року.

Доречно зауважити, що оскільки виплачена у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода за лютий 2018 року у розмірі 1% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року становить 80,78 грн (що достеменно зазначено в особистій картці грошового забезпечення ОСОБА_1 ), то власне грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року (окрім самої ЩДГВ) і становить 8078 грн (8077,88 * 1% та округлено за математичним правилом до сотої частини з 80,7788), а з її [ЩДГВ] урахуванням – 8158,66 грн (8077,88+80,7788 округлено за математичним правилом), що цілком відповідає тій сумі місячного грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, яку розрахував апеляційний суд вище.

Колегія суддів враховує, що у постанові Верховний Суд від 23 грудня 2025 року у справі №420/35557/23, відсутній правовий висновок, певні узагальнення щодо виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби ЩДГВ у лютому-березні 2018 року, а вказана на помилковість висновків суду попередньої інстанції щодо оцінки конкретної Архівної відомості № 18 за 2018 рік позивача в приведеній справі.

Колегія суддів в справі, що розглядається, ретельно дослідила особисту картку грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік та чітко відрізнила відображення в такій нарахування та виплату складових грошового забезпечення та встановила суму грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року. З такої однозначно вбачається зміна розмірів посадового окладу та окладу за військове звання відповідно до Постанови КМУ №704, а також інших складових грошового забезпечення.

Отже, грошове забезпечення позивача, з урахуванням його постійних складових, нарахованих за березень 2018 року (порівняно із лютим 2018 року) збільшилось на 4700,54 грн (12859,20 - 8158,66).

Актуальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762,00 гривні.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року поріг індексації становив 253,30 %.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції на підставі здійснених розрахунків стверджує, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30 % = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 4700,54 грн, що перевищує суму можливої індексації в 4463,15 грн, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач немає права на отримання щомісячної індексації різниці.

Такий підхід до правозастосування підтриманий Верховним Судом в постанові від 02 липня 2024 року в справі № 420/15789/23.

Відтак висновок суду першої інстанції про можливість нарахування ОСОБА_1 індексації-різниці є хибним. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Також суд першої інстанції не врахував, що до 17.12.2020 позивач проходив службу за посадою «Старший офіцер (старший оперуповноважений) сектору боротьби з контрабандою відділу боротьби з транскордонною злочинністю управління оперативно- розшукової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 » з посадовим окладом 5640 грн, однак з 17.12.2020 позивача призначено на посаду «Начальник сектору боротьби з контрабандою відділу боротьби з транскордонною злочинністю управління оперативно-розшукової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 » з посадовим окладом 6060 грн.

Зазначене підтверджується витягом з послужного списку про проходження військової служби та особистими картками грошового забезпечення та заробітної плати.

Верховний Суд в постанові від 07 липня 2026 року в справі № 200/8295/24 погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що застосування положень абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем за тією самою посадою, адже… відсутні підстави для нарахування індексації-різниці, обчислену [за однією посадою], до грошового забезпечення за іншою посадою.

Щодо доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, то колегія суддів вважає їх неприйнятними з огляду на те, що наказом голови Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 17.06.2025 №1158-ОС позивача виключено зі списків особового складу, а з цим позовом останній звернувся 13.08.2025, тобто в будь-якому разі, в межах тримісячного строку, який встановлений ст. 233 КЗпП України.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року в справі № 380/16640/25 скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.