Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №140/9255/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9255/25 пров. № А/857/17791/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 140/9255/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Димарчук Т.М.,

час ухвалення рішення 16 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 16 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 яка діє як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_4 звернулися в судз позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 12 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 № 49/д про повернення на доопрацювання документів.

Зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої особи ОСОБА_4 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, надана відповідачу разом із заявами про виплату одноразової грошової допомоги, копія висновку ВЛК 2025-0325-0900 від 24.05.2025 не містить інформації про те, що травма ОСОБА_5 не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Акт службового розслідування та висновок військово-лікарської комісії, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва). Зважаючи на встановлений Порядком №975 обов`язок заявників щодо подання для призначення допомоги чітко визначеного переліку документів, форми яких передбачені відповідними актами законодавства, Міністерство оборони України не вправі було приймати рішення про призначення позивачам спірної допомоги в ситуації, коли вони не надав повного переліку документів, подання яких вимагається законодавством

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

Солдат ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 15.09.2023 та проходив військову службу у Збройних Силах України по посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Як слідує з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.01.2024 №10 «Про результати службового розслідування за фактом травмування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 », 25.12.2023 приблизно о 23 годині солдат ОСОБА_6 , водій 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння після святкування дня народження, вчинив неправомірні дії відносно солдата ОСОБА_5 , які виражалися у хаотичній стрільбі з закріпленої за солдатом ОСОБА_6 зброї, внаслідок чого солдат ОСОБА_5 отримав вогнепальні поранення та був евакуйований до лікарні у м. Запоріжжя (а.с.33).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.01.2024 № З-PC, солдата ОСОБА_5 , стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 із 30.12.2023 виключено зі списків особового складу Збройних сил України у зв`язку із загибеллю (смертю) (а.с. 35).

Причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 02.01.2024 №8833 є одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулуба з множинними переломами кісток скелета та ушкодженнями внутрішніх органів (а.с. 32).

З витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2205-0325-0900 від 25.03.2025 поранення солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - “Одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулуба з множинними переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів. Використання гвинтівки, дробовика, великокаліберної вогнепальної зброї з метою убивства чи нанесення ушкодження”, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.44).

ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 в інтересах доньки ОСОБА_4 17.04.2025 звернулись із заявами до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виплати їм одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_5 .

У рішенні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 04.07.2025 № 49/д вказано, що розглянувши подані документи для призначення одноразової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 батьку, матері та доньці померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_5 вказані документи повернуто на доопрацювання, оскільки відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2024 №10 у пункті тимчасового розташування 25.12.2023 солдат ОСОБА_6 перебуваючи з ознаками явного алкогольного сп`яніння завдав вогнепальне поранення ОСОБА_5 , в зв`язку із чим останнього було доставлено до лікарні у м. Запоріжжя. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікувальному закладі. В наданому на розгляд комплекті документів відсутні дані щодо перебування (не перебування) в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння ОСОБА_5 на час отримання вогнепального поранення (а.с.50).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачі звернулися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами статті 41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991(далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті16-3 Закону №2011-ХІІ).

На виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

В силу пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до пункту 10 Порядку №975, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган) такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про тс, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або 'не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

Пунктом 19 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Із системного аналізу положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, слідує, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

Відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, Комісія Міноборони у протоколі від 04.07.2025 за №49/д (п.12) зазначила, що в наданому на розгляд комплекті документів відсутні дані щодо перебування (не перебування) в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння ОСОБА_5 на час отримання вогнепального поранення. У зв`язку з цим повернула документи на доопрацювання з метою витребування необхідних даних від лікувального закладу, куди було первинно евакуйовано ОСОБА_5 про перебування (не перебування) в стані алкогольного, наркотичного сп`яніння (а.с.50).

Надаючи оцінку таким діям, суд зазначає наступне.

З вищенаведених нормативно-правових актів слідує, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця безпосередньо залежить від встановлення причинного зв`язку між фактом смерті та виконанням обов`язків військової служби. При цьому, висновок штатної військово-лікарської комісії (ВЛК) про причинний зв`язок, є підставою для призначення та виплати відповідної грошової допомоги.

Таким чином, висновок штатної ВЛК про причинний зв`язок смерті військовослужбовця є невід`ємною юридичною підставою для реалізації права членів сім`ї загиблого військовослужбовця на отримання гарантованої державою одноразової грошової допомоги. За відсутності такого висновку, компетентні органи не мають правових підстав для здійснення виплат.

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення № 402).

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - БАК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) БАК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛАК)) приймають постанови. Постанови БАК (ЛАК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово- лікарської комісії', протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії'.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 розділу ІІ Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «a» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Таким чином, процес встановлення причинного зв`язку захворювань, які призвели до смерті, пов`язаних з військовою службою, є чітко регламентованим, передбачає детальну перевірку документів, можливість подання додаткових доказів за ініціативою особи. Водночас ВЛК приймають рішення колегіально, керуючись приписами Положення № 402 і встановлення причинного зв`язку, зокрема поранень, як для діючих військовослужбовців, так і для звільнених може бути ухвалено лише у визначених формулюваннях, які охоплені цим Положенням.

Відтак, враховуючи вищезазначене, на переконання суду витяг з протоколу 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.03.2025 №2025-0325-0900 є належним документом, який підтверджує факт того, що поранення, яке призвело до смерті та причина смерті ОСОБА_5 , пов`язані з проходженням служби та не є наслідком: вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

З матеріалів справи слідує, що поранення військовослужбовцю ОСОБА_5 завдано іншою особою з метою убивства чи нанесення ушкодження та підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 02.01.2024 №8833, та обвинувальним актом відносно військово службовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.

Відомості, які зазначені у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011 -XII.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.03.2024 у справі № 120/13997/21-а.

Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності свого рішення не виконано, водночас повернуто документи на доопрацювання з метою витребування необхідних даних від лікувального закладу, куди первинно було евакуйовано ОСОБА_5 про перебування (не перебування) в стані алкогольного, наркотичного сп`яніння.

Водночас такі дії відповідача є необгрунтованими та безпідставними ще й з огляду на те, що згідно з листом ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 04.12.2024 №14609/74-2024 та пункту 13 висновку експерта комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ від 15.02.2024 № 061/272 (скерованих до Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 18.04.2025 вих. № 3166) слідує, що судово-токсикологічне дослідження крові та внутрішніх органів трупа ОСОБА_5 не проводилось, у зв`язку з тривалим перебуванням його в стаціонарі (3 ліжко-дні).

Крім того, у контексті вищевикладеного варто також зазначити, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Тобто, допомога не призначається, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час загибелі (смерті) (за умови, що ним не вчиняються дії, які призвели до загибелі (смерті)) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Подібна правова позиція також міститься у висновках Верховного суду, викладеними в постановах від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19.

З матеріалів справи слідує, що на основі поданих позивачами відповідачу документів можна чітко встановити причинно-наслідковий зв`язок, який проявляється в тому, що поранення військовослужбовцю ОСОБА_5 було завдано іншою особою з метою убивства чи нанесення ушкодження останньому і підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 02.01.2024 №8833 та обвинувальним актом відносно військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про зворотне.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення (дій), а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви позивачів про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На переконання суду, Комісія Міноборони, приймаючи оскаржуване рішення, діяла не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно та нерозсудливо, а тому позовні вимоги є підставні та такі, що підлягають до задоволення.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від від 16 лютого 2026 року у справі № 140/9255/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.