Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 08 вересня 2026 р.
Справа: №460/910/26
Суддя: Курилець Андрій Романович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/910/26 пров. № А/857/18532/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 460/910/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобовязання вчиненя певних дій,-
суддя в 1-й інстанції Комшелюк Т.О.,
час ухвалення рішення 23 лютого 2026 року,
місце ухвалення рішення м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення 23 лютого 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобовязання вчиненя певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що здійснює постійний догляд за своєю тіткою, в зв`язку із чим звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, відповідач не врахував всі документи, подані позивачем та безпідставно відмовив у наданні відстрочки. Вважає, що відповідач діяв протиправно, всупереч діючому законодавству.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.
ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Родинні зв`язки позивача з рідною тіткою ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвами про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , долученими позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААГ № 285995 від 18.03.2024, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 б групи з 28.02.2024 довічно за загальним захворюванням, непрацездатна.
Згідно з висновком № 1980 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.12.2025, виданий КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР, ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
Відповідно до заключення ЛКК № 942 від 11.12.2025, виданого КНП «Костопільський ЦПМД» КМР, рідна сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , 1949р.н., яка є матір`ю позивача, за станом здоров`я не може здійснювати догляд за особою з інвалідністю 1б групи.
Батько позивача - ОСОБА_5 , 1949р.н., є пенсіонером.
Відповідно до Акту № 257 від 19.12.2025 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, який складений відповідною комісією Костопільської міської ради на підставі Порядку (в редакції Постанови КМУ від 16.08.2024 року № 930), встановлено факт догляду ОСОБА_1 своєї рідної тітки - ОСОБА_2 .
Позивач, 22.12.2025 через Управління «Центр надання адміністративних послуг» Костопільської міської ради, подав заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підтверджуючими документами згідно переліку, що підтверджується описом вхідного пакету документів № 20251222-249134 від 22.12.2025 року.
Заява була подана позивачем згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням позивачем постійного стороннього догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення з інвалідністю I-II групи, а саме зі рідною тіткою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю I групи довічно за загальним захворюванням.
23.12.2025 Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто вищевказану заяву, та протоколом № 338, ухвалено рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав ненадання інформації про дітей тітки та племінниць.
Позивач, не погодившись з вказаними діями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, оголошено загальну мобілізацію, які діють й на час розгляду справи у суді.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3543-ХІІ), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, п.14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що право на відстрочку мають члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.
У п. 56, 57, 58 Порядку № 560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону № 3543-XII.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Додаток 5 до Порядку № 560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону № 3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.
Документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.14 ч.1 вказаного Закону є: для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи:
- документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки);
- один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи:
- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;
- документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п. 60 Порядку № 560).
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
Тобто, для надання відстрочки на підставі п.14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 слід подати документи, що визначені у додатку 5 до Порядку № 560.
З матеріалів справи вбачається, що у якості правової підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначив п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є племінником ОСОБА_2 , яка згідно довідки МСЕК від 18.03.2024 серії 12ААГ № 285995, є особою з інвалідністю 1б групи. Потребує постійного догляду.
Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.01.2004.
Рідна сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ), 1949р.н., яка є матір`ю позивача, відповідно до заключення ЛКК № 942 від 11.12.2025, виданого КНП «Костопільський ЦПМД» КМР, за станом здоров`я не може здійснювати догляд за особою з інвалідністю 1б групи.
Батько позивача - ОСОБА_5 , 1949р.н., є пенсіонером.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів наявності/відсутності у ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідність 1б групи та потребує постійного догляду, інших членів сім`ї другого (третього) ступеня спорідненості (інформація про дітей ОСОБА_2 та інформації про племінників), які можуть здійснювати за такою особою догляд, або самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної комісії лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Такої інформації та підтверджуючих доказів не було долучено позивачем і до заяви про надання відстрочки від мобілізації на особливий період.
Отже позивач не надав всіх документів (інформації, доказів), які визначені додатком 5 до Порядку № 560 та надають право на відстрочку відповідно до п.14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а його рішення про відсутність права на відстрочку, прийняте з урахування всіх обставин справи, та відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є правомірним.
Позовні вимоги зобов`язального характеру є похідними від первинної вимоги. Позаяк остання задоволенню не підлягає, то і вимога зобов`язального характеру теж задоволенню не належить.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 460/910/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua