Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/9509/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9509/24 пров. № А/857/34919/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, прийняте суддею Братичак У.В. у місті Львові у справі за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови,-

встановив:

ФОП ОСОБА_1 (надалі – ФОП, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті (надалі – Укртрансбезпека, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017030 від 25 жовтня 2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 відмовлено в позові.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що для всіх транспортних засобів, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у органах Україні обов`язковим є наявність протоколу перевірки їх технічного стану. Наявність Міжнародного сертифікату технічного огляду є необхідною умовою при виконанні міжнародних автоперевезень до країн, що є учасниками Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента України від 28.02.2006 №159/2006.

Міжнародний сертифікат технічного огляду не замінює національний протокол, який у всіх випадках є обов`язковим і лише він у межах України підтверджує проходження обов`язкового технічного огляду транспортного засобу.

Суд критично оцінив доводи позивача про те, що вона не є перевізником, а відтак не є суб`єктом відповідальності з огляду на положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, відповідно до вказаної норми у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається, зокрема, автомобільний перевізник.

Зазначення позивача в графі «автомобільний перевізник» товарно-транспортної накладної №Р8722 від 19.09.2023, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу у спірних правовідносинах, спростовує доводи позивача про те, що вона не є перевізником, а тому і суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що основною підставою для скасування оскаржуваної постанови є той факт, що ФОП в даному випадку не є вантажним перевізником та суб`єктом господарювання, який в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» є відповідальною особою.

В товарно – транспортній накладній є графа, де вказується як перевізника/експедитора. Дані, які вказані в ТТН не є безумовною підставою для притягнення до відповідальності саме особу, яка там вказана.

Звертає увагу, що в жодних нормативно – правових документах не вказано, що притягується до відповідальності той суб`єкт господарювання, який вказаний в ТТН.

Вважає, що нею подано всі документи, які підтверджують факт того, що 19.09.2023 при виконанні внутрішніх перевезень вантажу відповідальний інший суб`єкт господарювання, однак, судом не взято до уваги підтверджуючі документи, а в основу рішення покладено лише припущення.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

Відповідач подав відзив, де зазначає, що пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Згідно наданої під час перевірки 19.09.2023 ТТН № Р8722 від 19.09.2023, автомобільним перевізником було вказано ФОП ОСОБА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 , замовником, вантажоовідправником – ТОВ «ОБІО», код ЄДРПОУ 32828660, вантажоодержувачем-ТОВ «БЛОК ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 34827056.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1 з 03.06.2004 зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата запису: 17.10.2006, номер запису: 24150170000019633), види діяльності: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

19.09.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №НР000077 від 15.09.2023 проводилася рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У ході проведення вказаної перевірки 19.09.2023 на автомобільній дорозі Н-22, 127 км у Волинській області посадовими особами Укртрансбезпеки було перевірено транспортний засіб MAN, номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричіпом SCHMITZ номерний знак НОМЕР_3 на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами проведеної перевірки складено Акт серії АР № 001755 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.09.2023.

У Акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення внутрішніх перевезень вантажу (плити теплоізоляційні) згідно ТТН №Р8722 від 19.09.2023 та на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу на тягач MAN, номерний знак НОМЕР_2 , та напівпричіп SCHMITZ номерний знак НОМЕР_3 , чим порушено ст. 35 Закону України «Про дорожній рух». Відповідальність за дане порушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій з Актом ознайомлений під підпис, надав пояснення, що при перевірці транспортного засобу не було українського протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, проте були присутні сертифікати європейського зразка.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 017030 від 25.10.2023 за порушення абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Цією постановою стягнуто з ФОП ОСОБА_1 , як перевізника адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до абзацу третього 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення автомобільних перевізників до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, а саме: перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, колегія суддів зазначає таке.

З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2025 у справі №120/4525/23 констатував, що положення статті 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах, зокрема, від 22 лютого 2023 у справі № 240/22448/20, від 12 жовтня 2023 у справі №280/3520/22 та від 07 грудня 2023 у справі № 620/18215/21.

Ураховуючи наведене, необхідним є встановлення того факту, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже позивачка посилається на те, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.

В даному випадку носієм доказової інформації щодо встановлених обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до визначених вище правил і процедур.

Своєю чергою, акт перевірки - це один з доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Цей документ є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, та наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Окрім того, перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) №Р8722 від 19.09.2023, в якій зазначено, що автомобільним перевізником СПД - ФОП Тулінова 2327102343.

Вказані документи, які є носієм доказової інформації (доказової бази), та в яких встановлено, що перевізником у даному випадку є саме позивач - ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 у справі №600/1407/22-а, від 06 липня 2023 у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 у справі №640/39442/21, від 12 жовтня 2023 у справі №120/554/23.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки єдиною мотивацією апеляційної скарги є те, що ФОП ОСОБА_1 не є вантажним перевізником, відтак, неможе бути суб`єктом, на якого накладено адміністративно-господарський штраф , то апеляційний суд не надає оцінки судовому рішенню з приводу інших підстав для відмови у позові.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 380/9509/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш