Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/16415/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16415/24 пров. № А/857/2106/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, прийняте суддею Хомою О.П. у місті Львові у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі – відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2024 № UA209000/2024/700007/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2024/000257 від 23.02.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 позов задоволено.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що при витребуванні у декларанта додаткових документів Львівською митницею не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, а лише зазначено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до статті 53 Митного кодексу України і перераховано всі, передбачені цією статтею, документи.

Позивачем надано усі документи, які підтверджували вартість імпортованого ТЗ з урахуванням вартості його відновлювального ремонту, а тому викладені відповідачем в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів доводи про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

Водночас, визначена відповідачем митна вартість транспортного засобу у 13 050 євро є безпідставною, оскільки була визначена як базова ціна аналогічних автомобілів на ринку, без врахування вартості відновлювального ремонту, який мало бути проведено відносно даного ТЗ.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до п. 7.53.9 Методики передбачено, що підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах та в акті про проведення митного огляду. Разом з тим, даним пунктом передбачено, що якщо проводиться експертне дослідження пошкодженого КТЗ, наявність фотографій обов`язкова (експертиза). Але фото-фіксація зазначених пошкоджень (ремонтна калькуляція до висновку №1095_R від 21.02.2024) в висновку відсутня, оглядом не встановлено, та в супровідних документах не зазначено.

Звертає увагу, що позивач – ні до митного оформлення, ні до суду – не надано платіжне доручення про оплату за товар.

У свою чергу рахунок-фактура (інвойс) не є належним документом для підтвердження митної вартості товару.

Окрім того, в інвойсі від 02.02.2024 відсутнє посилання на ступінь пошкодження транспортного засобу, а стан авто зазначений загальним описом «як є», що унеможливлює визначити дійсний стан автомобіля станом на момент купівлі-продажу.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Стотикою Іриною (Продавець) та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 20.01.2024 марки BMW I3 REX, рік випуску 2016, вартість якого згідно з Інвойсом №02-2024 від 02.02.2024 становить 3 500 тисячі євро.

ОСОБА_1 подала до митного оформлення митну декларацію №24UA209180014416U6 у якій задекларував товар: «Легковий автомобіль, що був у використанні – 1 шт. Марка BMW; модель I3 REX Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 2016. Перша реєстрація 29.07.2016. Тип двигуна електричний, оснащений бензиновим двигуном внутрішнього згорання (об`ємом 647см3, потужність 25 кВт), який не з`єднаний з трансмісією і не бере участі у пересуванні».

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення позивач подала до митного органу разом із митною декларацією висновок експерта №1095/24 експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 21.02.2024, відповідно до якого вартість увезеного на митну територію України автомобіля BMW i3REX, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , (без врахування митних платежів, зборів та інших необхідних платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні), станом на момент проведення дослідження, становить – 285409,00 (двісті вісімдесят п`ять тисяч чотириста дев`ять гривень 00 коп.) або 6 870,00 EUR (шість тисяч вісімсот сімдесят EURO).

До висновку експерта №1095/24 від 21.02.2024 додано фототаблицю (10 фото) з відображенням пошкоджених деталей автомобіля, ремонтна калькуляція №1095_R програмного комплексу Audatex Audanet та цінову інформацію Інтернет ресурсу вторинного ринку автомобілів.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2024/000257 від 23.02.2024.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 23.02.2024 № UA209000/2024/700007/2.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вказано у спірному рішенні від 23.02.2024 № UA209000/2024/700007/2, відповідач за результатами опрацювання наданих декларантом документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, фактично сплаченої за транспортний засіб, на підставі такого:

«відповідно до поданої митної декларації від 23.02.2024 №UA209180/2024/014416, митна вартість задекларованого товару заявлено декларантом резервним 6-м методом визначення митної вартості на підставі висновку судового експерта від 21.02.2024 №1095/24. В зазначеному висновку експерта порушено вимоги наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 №142/5/2092, а саме розділ VII «визначення вартості КТЗ». Так, відповідно до п. 7.53.9 Методики передбачено, що підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах та в акті про проведення митного огляду. Разом з тим, даним пунктом передбачено, що якщо проводиться експертне дослідження (експертиза) пошкодженого КТЗ, наявність фотографій обов`язкова. Але фото-фіксація зазначених пошкоджень (ремонтна калькуляція до висновку №1095_R від 21.02.2024) в висновку відсутня, оглядом не встановлено, та в супровідних документах не зазначено.

Також у зазначеному експертному висновку в частині «Параметри стану оцінюваного КТЗ» експертом зазначено, що відповідно до протоколу діагностики від 21.12.2023 на досліджуваному автомобілі несправний двигун внутрішнього згорання - потребує капітального ремонту з заміною несправних запчастин, але до митного контролю підтвердження зазначених відомостей не надано».

З інвойсу №02-2024 від 02.02.2024 вбачається, що вартість автомобіля марки BMW I3 REX, рік випуску 2016, становить 3 500 тисячі євро.

Згідно до наявних в матеріалах справи калькуляцій ремонту легкового автомобіля у сервісному центрі БМВ для придбання необхідних запчастин та проведення відновлювальних робіт потрібно буде витратити 9 968,19 євро.

Оскільки середня вартість аналогічного легкового автомобіля без пошкоджень у Німеччині становила приблизно 13 000 – 14 000 євро, то власником легкового автомобіля ціну його продажу було визначено у розмірі 3 500,00 (три тисячі п`ятсот) євро.

Отже, вартість легкового автомобіля згідно до декларації №24UA209180014416U6 була відображена відповідно до ціни його придбання у розмірі 3500 євро, що відповідало ціні придбання автомобіля та його поточному технічному стану.

На вимогу митного органу позивач звернулась до судового експерта Романенка А.М., яким 21.02.2024 було складено висновок експерта № 1095/24, де в графі «Параметри стану оцінюваного колісного транспортного засобу» зазначено:

«При дослідженні наданих документів встановлені наступні характеристики стану автомобіля та експлуатаційні дефекти, які впливають на величину його вартості:

- згідно наданого протоколу діагностики від 21.12.2023 на досліджуваному автомобілі несправний двигун внутрішнього згорання - двигун потребує капітального ремонту з заміною несправних запасних частин КШМ та ГБЦ, ремкомплектів, ущільнень, технологічних рідин, фільтрів тощо;

- боковина права пошкоджена - потребує ремонтного фарбування;

- більш детальний перелік робіт та складових див. у «РЕМОНТНА КАЛЬКУЛЯЦІЯ» додатку до даного висновку)».

Згідно до висновку експерта №1095/24 від 21.02.2024, «Вартість увезеного на митну територію України автомобіля BMW i3REX, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (без врахування митних платежів, зборів та інших необхідних платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні), станом на момент проведення дослідження, становить – 285409,00 (двісті вісімдесят п`ять тисяч чотириста дев`ять гривень 00 коп.) або 6 870,00 EUR (шість тисяч вісімсот сімдесят EURO)».

Також до Висновку експерта № 1095/24 від 21.02.2024 було додано фототаблицю (10 фото) з відображенням пошкоджених деталей автомобіля, ремонтна калькуляція № 1095_R програмного комплексу Audatex Audanet та цінову інформацію Інтернет ресурсу вторинного ринку автомобілів.

Таким чином, безпідставним є покликання апелянта на відсутність фотографій пошкоджень автомобіля.

Окрім цього, на замовлення позивача спеціалістом оцінювачем Хімаковим Б.В. 22.02.2024 було складено експертну довідку № 1553/24, у якій зазначено про відповідність внесених спеціалістом у таблиці дослідної частини висновку експертного дослідження інформації, що стосується легкового автомобіля.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу нате, що висновок експерта № 1095/24 від 21.02.2024 був складений сертифікованим судовим експертом Романяком А.М. з правом визначення вартості КТЗ, який у своєму висновку відобразив наявні пошкодження ТЗ та встановив вартість ТЗ, з урахуванням вартості відновлювального ремонту, який необхідно провести.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано усі документи, які підтверджували вартість імпортованого ТЗ, з урахуванням вартості його відновлювального ремонту, а тому викладені відповідачем в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів доводи про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

Водночас, визначена відповідачем митна вартість транспортного засобу у 13 050 євро є безпідставною, оскільки була визначена як базова ціна аналогічних автомобілів на ринку, без врахування вартості відновлювального ремонту, який мало бути проведено відносно даного ТЗ.

Вказане зумовлює висновок про те, що відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом для митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Тобто, вказані митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості та жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки самі по собі не містять відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відтак, вказані відповідачем розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Відповідач ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та не обґрунтував, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з електронною митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України долучено усі необхідні документи та про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком про те, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомості щодо ціни такого.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 380/16415/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш