Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №460/4667/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Друзенко Н.В.

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4667/26 пров. № А/857/33928/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 460/4667/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

17.03.206р. ОСОБА_1 звернувся з позовом Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови задовольнити рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз.16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р.

- зобов`язати звільнити з військової служби на підставі абз.16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р. з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2026р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є діючим військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), призваний під час мобілізації, на особливий період 18.10.2022р., а також має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , від 05.06.2024.

26.12.2025р. позивач звернувся із рапортом до начальника Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абз.16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

В поданому рапорті вказав, що його рідний брат – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.03.2022р. призваний по мобілізації у Збройні сили України командиром військової частини НОМЕР_4 , займав посаду командира другого автомобільного взводу роти логістики військової частини НОМЕР_4 , службу у ЗСУ проходив з 13.03.2022р. - 16.02.2025р.

16.02.2025р. ОСОБА_3 звільнений з лав ЗСУ за сімейними обставинами (мав на утриманні трьох неповнолітніх дітей), однак ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у КП « ОСОБА_4 » РОР із діагнозом: «пухлина 3-го шлуночка. Двостороння гідроцефалія. Набряк головного мозку». За висновком штатної ВЛК причина смерті пов`язана з проходженням військової служби.

До рапорта ОСОБА_1 долучив нотаріально посвідчені копії: свідоцтва про народження ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 , свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , а також власноручно посвідчені копії: довідки Острозької міської ради від 20.10.2025р., паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , посвідчення УБД ОСОБА_1 , посвідчення УБД ОСОБА_3 , військового квитка ОСОБА_3 , довідки військової частини НОМЕР_4 від 03.11.2024р., довідки №1853 від 04.09.2023р. військової частини НОМЕР_1 , протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» №2025-0412-1544-0281-3 від 12.04.2025р.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військової агресією російської федерації проти України від 03.11.2024р. №1488/1/5510 молодший сержант ОСОБА_3 в період з 21.08.2024р. - 24.08.2024р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с.Глушківка, Курилівської сільської об`єднаної територіальної громади Куп`янського району Харківської області.

В протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» №2025-0412-1544-0281-3 від 12.04.2025р. зафіксовано такий висновок лікаря експерта: «Сержант ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив службу у Збройних Силах України з 13.03.2022р. - 16.02.2025р. З 21.08.2024р. - 24.08.2024р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України (згідно довідки про безпосередню участь у бойових діях від 03.11.2024р. №1488/5510). Під час проходження військової служби у липні 2023 року при огляді терапевтом встановлено попередній діагноз: Артеріальна гіпертензія, у подальшому з цього приводу не обстежувався, не лікувався. 16.02.2025р. звільнений з лав ЗС України за сімейними обставинами. 19.02.2025р. КШМД доставлений у КНП "Рівненська ОКЛ" з попереднім діагнозом: Вагусна дисфункція, брадиаритмія. За даними КТ головного мозку 20.02.2025р. діагностовано пухлину в проекції III шлуночку з гідроцефалією, яка ускладнилася розвитком набряку головного мозку та 20.02.2025р. призвела до смерті. Причина смерті: " ОСОБА_5 3-го шлуночка. Двостороння гідроцефалія. Набряк головного мозку", що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" РОР від 20.02.2025р. №175, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане 20.02.2025р. Відділом "Центр надання адміністративних послуг" Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, медичною документацією. Враховуючи те, що смерть сержанта ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання ЦНС, яке патогенетично мало свій початок під час проходження військової служби, у комісії є підстави пов`язати захворювання та причину смерті сержанта ОСОБА_3 з проходженням військової служби.»

За висновок комісії: «пов`язати захворювання та причину смерті сержанта ОСОБА_3 з проходженням військової служби» проголосували одноголосно. ВЛК постановила: «ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».

30.12.2025р. рапорт ОСОБА_1 зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 року під №04.4/110608/25-Вн та розглянутий по суті.

За результатами розгляду рапорта ОСОБА_1 повідомлено про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням ОСОБА_3 і захистом Батьківщини, факт смерті настав не під час виконання бойових завдань чи участі в заходах визначених законом, і більше того вже після звільнення з військової служби. Закон чітко визначає, що підставою для звільнення є смерть брата під час безпосередньої участі у воєнних діях або заходах, спрямованих на оборону України. Смерть, яка настала після звільнення зі служби, навіть якщо пов`язана з раніше набутим захворюванням, не розглядається як підстава для звільнення з військової служби, з огляду на що рапорт з доданими документами, до задоволення не підлягає.

Позивач, вважаючи відмову військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення зі служби протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовом.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В ст.65 Конституції України видно, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.

Станом на час розгляду апеляційної скарги, строк дії воєнного стану в Україні не припинений і не скасований.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. № 389-VIII (Закон № 389-VIII).

ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно п.4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII (Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визначено підстави для звільнення з військової служби.

Так, п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно абз.16 п.3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232 встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що викладеною правовою нормою визначено обов`язкову наявність наступних складових: наявність у члена сім`ї близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра); їх загибель або вони пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Колегія суддів вказує, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 як до рапорту про звільнення так і до позовної заяви, як на підставу поширення на нього дії абз.16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ долучено протокол засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» №2025-0412-1544-0281-3 від 12.04.2025р., за яким захворювання сержанта ОСОБА_3 , яке призвело до смерті та причина смерті - визнані такими, що пов`язані з проходженням військової служби.

п.21.9 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене Наказом Міноборони №402 від 14.08.2008р. передбачено, що визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.

В п.21.5 цієї глави видно, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених п.п."a" та "б" не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у п.п."а" цього пункту.

г) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення. У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних за обставин, передбачених п.11 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1667/37289.

ґ) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994р. №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

д) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби".

е) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн" - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Зазначені у п.п."д" та "е" постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених п.п."д" та "е" не приймаються, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені п.п."а", "ґ" цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті "в" цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні "Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Системний аналіз положень п.21.5 глави 21 розділу II Положення №402 та абз. 16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ свідчить на користь того, що підставою для звільнення є така смерть близького родича, причиною якої є захворювання, пов`язане саме із захистом Батьківщини, а не з проходженням військової служби.

Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції, що для позитивного вирішення рапорта про звільнення з військової служби під час дії військового стану через смерть рідного брата ОСОБА_1 повинен був надати постанову штатної ВЛК про визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, за якою, захворювання сержанта ОСОБА_3 , яке призвело до смерті та причина смерті були б визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини, тобто у формулюванні, визначеному п.п."д" п.21.5 глави 21 розділу II Положення №402.

Слід зауважити, що зазначені у п.п."д" постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

ОСОБА_1 долучив протокол засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» №2025-0412-1544-0281-3 від 12.04.2025р., за яким захворювання сержанта ОСОБА_3 , яке призвело до смерті та причина смерті - визнані такими, що пов`язані з проходженням військової служби. В самому протоколі зауважено смерть сержанта ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання ЦНС, яке патогенетично мало свій початок під час проходження військової служби, з огляду на що у комісії були підстави пов`язати захворювання та причину його смерті з проходженням військової служби.

Разом з тим, початок захворювання, внаслідок якого помер ОСОБА_3 , штатна ВЛК не змогла пов`язати з періодом його участі в бойових діях.

Водночас, з матеріалів справи видно що рідний брат позивача - ОСОБА_3 , 13.03.2022р. призваний по мобілізації у Збройні сили України у військову частину НОМЕР_4 , займав посаду командира другого автомобільного взводу роти логістики військової частини НОМЕР_4 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с.Глушківка, Курилівської сільської об`єднаної територіальної громади Куп`янського району Харківської області.

16.02.2025р. ОСОБА_3 звільнився з військової служби за сімейними обставинами, а саме, тому, що мав на утриманні трьох неповнолітніх дітей. На третій день після звільнення з військової служби ОСОБА_3 був госпіталізований у тяжкому стані П «РОКЛ ім.Ю.Семенюка» РОР з діагнозом - вагусна дисфункція, брадиаритмія. За даними КТ головного мозку 20.02.2025р. діагностовано пухлину в проекції III шлуночку з гідроцефалією, яка ускладнилася розвитком набряку головного мозку та 20.02.2025р. призвела до смерті.

Таким чином, рідний брат позивача, фактично помер в лікарні на 4 день після звільнення з військової служби.

В абз.16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Оскільки, рідний брат позивача у розумінні наведених вище приписів чинного законодавства належить до категорії інших померлих (за ознаками «помер від захворювання та з інших причин, не пов`язаних з участю в бойових діях»), відсутні правові підстави ототожнювати його із загиблими під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Таким чином, проаналізувавши вищезгадані нормативно-правові акти, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а що відповідач військова частина НОМЕР_1 обґрунтовано та правомірно відмовив позивачу у задоволенні рапорту, через відсутність підстав для звільнення з військової служби відповідно до п.п. «г» п.2 ч.4 та абз.16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232, оскільки ОСОБА_1 не надав документів, які б підтвердили факт смерті його рідного брата під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 460/4667/26- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор