Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №500/259/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Грицюк Р.П.

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/259/26 пров. № А/857/36566/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 500/259/26 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

22.01.2026р. позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №118 від 30.12.2025р., про накладення штрафу у розмірі 3400 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 30.12.2025р. про зупинення розповсюдження реклами, що розміщена на фасаді магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2025р. до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області з Держпродспоживслужби України надійшла скарга споживача від 05.12.2025р. (№Вх-8252-25 від 10.12.2025р.) щодо розміщення зовнішньої реклами тютюнових виробів (замінників тютюну нікотинових паучів (подушечок).

11.12.2025р. під час розгляду скарги Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області виявлено розповсюдження зовнішньої реклами тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «VELO», що розміщена на фасаді магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , рекламоносій – «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну/нікотиновмісних продуктів) ТМ «Velo»; VELO БУДЬ-ДЕ, БУДЬ-КОЛИ; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично – надзвичайний VELO; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+».

Контролюючий орган встановив, що рекламодавцем реклами є ФОП ОСОБА_1 , надалі 11.12.2025р. складено протокол №118 про порушення позивачем ч.1 ст.16, п.6 ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме: забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів.

15.12.2025р. Головне управління прийняв рішення про початок розгляду справ про порушення ч.1 ст.16 та п.6 ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу».

Відповідач 16.12.2025р. надіслав на поштову адресу рекламодавця реклами – ФОП ОСОБА_1 вимогу №вих-08.5/4094-25 від 15.12.2025р. щодо надання інформації в порядку ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу», а також запрошено на розгляд справи. Зазначену вимогу надіслано на електронну адресу рекламодавця реклами - ФОП ОСОБА_1 .

За результатами розгляду справи 30.12.2025р. Головне управління прийняв рішення №118 від 30.12.2025р. про накладення штрафу за порушення абз.4, абз.6 п.1 ч.2 ст.27 Закону України «Про рекламу» у розмірі 3400 грн.

В обґрунтуванні вказаного рішення зазначено: контролюючий орган встановив розповсюдження зовнішньої реклами тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «VELO», що розміщена на фасаді магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , рекламоносій – «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну/нікотиновмісних продуктів) ТМ «Velo»; VELO БУДЬ-ДЕ, БУДЬ-КОЛИ; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично – надзвичайний VELO; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+». Із порушенням ч.1 ст.16, п.6 ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу».

30.12.2025р. Головне управління прийняв рішення в якому зазначив вимогу зупинити розповсюдження зазначеної реклами.

В матеріалах справи наявне повідомлення позивача від 07.01.2026р. про сплату штрафу за порушення законодавства про рекламу № 118 від 30.12.2025р., що підтверджується платіжною інструкцією №1366 від 07.01.2026 та виконання рішення про зупинення розповсюдження реклами, на підтвердження надано фото.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначає Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005р. № 2899-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2899-IV).

Вказаний Закон прийняв на виконання Директиви 2014/40/ЄС «Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС», імплементація якої є зобов`язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов`язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова № 1106 від 25 жовтня 2017 року), який у пунктах 1389-1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.

В абз.6 ч.1 ст.16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» видно, що забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них.

ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» визначено, що особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, застосовує фінансові санкції до суб`єктів господарювання у разі порушення вимог ст.ст.16, 16-1 чи ст.16-2 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п`ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Фінансові санкції, передбачені ч.2 цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у ч.2 цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб`єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Отже, суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог ст.16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» шляхом здійснення прямого чи непрямого впливу (стимулювання) на споживача.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі № 815/87/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 815/7159/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16 та від 4 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996р. (далі Закон №270/96-ВР).

ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

Як визначено в Положенні про Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 08.09.2025р. №964 (далі - Положення №964), Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів, зокрема: здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в межах наданих повноважень; здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі правомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань: вживає у межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності згідно із законом; у межах повноважень, передбачених законом, складає протоколи та розглядає справи про порушення законодавства у відповідній сфері.

Таким чином, Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, як суб`єкт владних повноважень, має право здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, такий контроль здійснюється у межах повноважень, зокрема, щодо захисту прав споживачів реклами, вказаний контроль здійснюється при забезпечені Управлінням реалізації державної політики саме у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів.

В п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003ор. № 2067 у цих правилах терміни вживаються у такому значенні.

-місце розташування рекламного засобу- площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом.

-зовнішня реклама- реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішних поверхнях будинків, споруд на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиці і доріг.

ч.1 ст.3 Закону України «Про рекламу» визначено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

В ст.1 Закону України «Про рекламу» видно, що рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно ст.1 цього ж Закону рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження реклами.

ч.1 ст.9 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форми чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як реклама.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу» реклама алкогольних напоїв, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, та заборона реклами тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.

Забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕ11) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, у тому числі:

1) у будь-яких аудіовізуальних медіа незалежно від технології їх розповсюдження, а також в онлайн-медіа, на перших і останніх сторінках друкованих медіа, в усіх друкованих медіа для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих медіа;

2) у наукових, науково-популярних, навчальних, громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях, виданнях для дітей та юнацтва, виданнях для організації дозвілля та відпочинку, спорту та інших виданнях, у тому числі в усіх друкованих медіа;

3) засобами внутрішньої реклами.

ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» встановлено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення нами повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

-вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

-вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

-надавати (надсилати) рекламодавцям, виробників та розповсюджувачів реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень;

-приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі не правомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

-приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менш ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Із змісту ч.1, ч.2 ст.27 Закону України «Про рекламу» видно, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні рекламної продукції, виробнику рекламі!, необхідної для виробництва реклами; у паданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджують с я ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

ч.4 ст.27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у ст.26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесені виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штраф у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України "Про адміністративну процедуру", на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом І частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Згідно ч.6, ч.7 ст. 27 Закону України «Про рекламу», за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У зв`язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на розповсюджувача реклами накладений штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як при зверненні із позовом так і в апеляційній скарзі, скаржник покликається на допущення органом контролю ряду порушень, зокрема:

- щодо порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу;

- щодо заборони проведення планових та позапланових заходів державного контролю на період дії воєнного стану;

- щодо непоширення ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу» на розміщення виробу «VELO».

Колегія суддів із такими висновками апелянта не погоджується та відхиляє їх за необґрунтованістю з огляду на таке

17.02.2022р. прийнято Закон України «Про адміністративну процедуру» №2073-IX (далі – Закон №2073-IX), який набув чинності 15 грудня 2023 року.

ч.1 ст.1 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено, що Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

У розділі IX прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про адміністративну процедуру», зазначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку).

ч.2 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

10 листопада 2023 року №1178 Кабінет Міністрів України прийняв постанову про внесення змін до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, на підставі розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону №2073- IX, яка набрала чинності 15.11.2024р., крім п.п.5, 14, 15 та 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693, з урахуванням змін, затверджених цією Постановою, які набрали чинності 15.11.2023р. одночасно із Законом України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX “ Про адміністративну процедуру ”.

Згідно п.1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 693, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 року №1178 (далі – Порядок №693) порядок визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку).

При провадженні у справах за ознаками порушення законодавства про рекламу оформляються лише 4 процесуальні документи: протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу (пп.2, 4 Порядку №693), протокол (слухання) засідання (абз.2 ч.3 ст.26 Закону №270/96-ВР ) та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (ст.68 Закону №2073-IX та абз.2 ч.3 ст. 26 Закону № 270/96-ВР), форма якого затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.01.2012р. №24, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 173/20486 від 03.02.2012, (у редакції наказу Міністерства економіки України від 10 травня 2024 року № 12141).

Отже, Закон України «Про рекламу» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає засади рекламної діяльності, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням і споживанням реклами.

Відповідний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 07.04.2025р. у справі №280/275/24, де у п.п.30, 31,32 Суд вказав, що Закон №270/96-ВР не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом №877 (видача наказу чи оформлення направлення).Однак, він зосереджений на матеріальних аспектах виявленні порушень і застосуванні санкцій. Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877.

Таким чином, норми Закону №877 не можуть поширюватися на норми Закону №270/96-ВР в частині проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Як наслідок покликання апелянта на недотримання контролюючим органом процедурних порушень порядку проведення заходу державного нагляду (контролю), встановленого приписами Закону №877 (не видання наказу, не оформлення посвідчення на перевірку, та інше), є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, які застосовуються до правовідносин і у цій справі, виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, правові норми, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу врегульовані Законом України «Про адміністративну процедуру» (ст.ст. 1, 3, 36, 37 Закону).

Виходячи з наведеного, Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, здійснює розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а тому, доводи апелянта про порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про реклами є безпідставними.

Доводи апелянта про припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», що визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022р. №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» колегія суддів відхиляє, оскільки у цьому випадку це не стосується регулювання питання здійснення заходів щодо дотриманням законодавства про рекламу.

Поряд з цим, доводи апелянта щодо непоширення ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу» на розміщення виробу «VELO» є також безпідставними виходячи з таких підстав.

Згідно ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого виливу на здоров`я населення» № 2899-IV (далі — Закон України № № 2899-IV):

Тютюнові вироби - вироби, які можуть бути використані для вживання та до складу яких, навіть частково, входить тютюн, незалежно від того, чи є він генетично модифікований, чи ні.

Замінники тютюну - засоби, які за впливом на здоров`я людини відповідають тютюну, але не містять тютюну; нікотин - нікотинові алкалоїди або інша хімічна речовина, включаючи будь-яку сіль або комплекс нікотину, що добувається з рослинної сировини (тютюну) або синтетичним способом.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР:

-тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

В п.85 ч.1 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 3817-ІХ видно, що:

Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідни, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти. їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання (в частині «інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування» - норма набрала чинності 01 вересня 2024 року).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо приведення деяких норм у відповідність із Законом України «Про Митний тариф України» та уточнення окремих положень» №3553, який набрав чинності з 01.03.2024р., внесено зміни щодо кодів УКТ ЗЕД шляхом включення до визначення «тютюнові_ вироби» замінників, інших відмінних від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісних продуктів, їх замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

п.п.14.1.252 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України визначено, що:

Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних_ сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники, для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання. Відповідно до змісту пп. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України товари «інші нікотиновмісні продукти для орального застосування» за кодом 2404919000 (згідно УКТ ЗЕД) підлягатимуть оподаткуванню акцизним податком з 01.09.2024р.

Згідно роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 09.05.2025р. №15.1.3-5/9819 щодо законодавчого врегулювання (реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів) обігу нікотинових паучів (подушечок), якими є замінники тютюну, МОЗ повідомило, що згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначає Тютюнові вироби як сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання. Тому, нікотинові паучі (подушечки) вважаються як тютюнові вироби (замінники тютюну), підпадають під регулювання Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також Законом України «Про рекламу».

Із відомостей з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, видно, що згідно поданих заявок на знак ТМ «VELO», а саме: «SPIFFY SPEARMINT» дата подання заявки: 16.02.2024р. №m202403169, «BREEZY MANGO» від 16.02.2024р. №m202403176, «VELO CHERRY ICE» дата подання заявки: 27.11.2024р. №m202421839, «CRISPY PEPPERMINT» від 16.02.2024р. №m202403170, «ICY BERRIES» дата подання заявки: 16.02.2024р. № m202403173, такі є замінниками тютюну.

З огляду на врегулювання усіма трьома законодавчими актами дефініції «тютюнові вироби» з відповідним віднесенням, як і «замінників тютюну», так і «інших відмінних від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісних продуктів, їх замінників», а також зважаючи на встановлення ставки акцизного податку з відповідним віднесенням до категорії «тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну», нікотинові подушечки (паучі) слід вважати тютюновими виробами, на які розповсюджуються відповідні законодавчі обмеження, зокрема, й у сфері рекламної діяльності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта та вважає за необхідне наголосити на тому, що нікотинові паучі (подушечки) підпадають під дію Закону України "Про рекламу" та регулюються як тютюнові вироби (замінники тютюну, нікотиновмісні продукти).

Контролюючий орган встановив, що рекламоносій містив: зображення продукції «VELO», торгівельну марку «VELO» рекламні слогани «VELO будь-де, будь-коли, «незвично-надзвичайний» «VELO, QR-код із переходом на сайт виробника, інші промоційні елементи, спрямовані на формування інтересу до продукції.

Така інформація не є нейтральним інформуванням про товар, оскільки використовувала промоційні слогани, спеціальне оформлення, рекламні заклики та інші маркетингові елементи, що свідчить про рекламний характер відповідної інформації.

ч.7 ст.8 Закону України «Про рекламу» передбачено, що не є рекламою інформація про товар або виробника товару, розміщена у місцях в яких цей товар реалізується, зокрема на елементах обладнання чи оформлення місць торгівлі.

В даній справі інформація була розміщена не всередині місця торгівлі, а на зовнішньому фасаді магазину. Тобто, була доступною для необмеженого кола осіб незалежно від того, чи мали вони намір відвідати магазин або придбати відповідний товар.

Зокрема, розповсюджена інформація за своїм змістом, формою подачі та способом поширення є рекламою продукції та торгівельної марки «VELO», яка підпадає під заборону, встановлену ст.22 Закону України «Про рекламу».

Отже, наведений рекламоносій із зазначенням торгівельної марки «VELO», конкретних найменувань продукції, їх характеристик та використанням маркетингових слоганів спрямовані на формування інтересу до товару, а тому є рекламою тютюнових (нікотиноих) виробів незалежно від способу їх розміщення.

Законом України "Про рекламу" забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.

Тобто, реклама нікотинових паучів в Україні є забороненою.

Це правило діє незалежно від форми подання інформації — у медіа, мережі Інтернет, соціальних мережах, у місцях продажу чи через інші маркетингові інструменти. Такі обмеження спрямовані на зменшення популяризації нікотиновмісної продукції та захист здоров`я населення.

Щодо покликання апелянта на сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі органу сертифікації № UA.CH 0000160-23, в якому зазначено, що виріб «VELO» є безтютюновим нікотиновмісним паучем. У зазначеному сертифікаті вказано, що відповідає вимогам ГН 6.6.1.1-130-2006. Оскільки, даний нормативний документ № 6.6.1.1-130-2006 це державні гігієнічні нормативи «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137 Сs та 90 Sк у продуктах. Нікотинові паучі ( нікотинові подушечки) не є продуктом харчування чи питною водою. Тому, вони не підпадають під регулювання гігієнічним нормам, визначеним у ДСанПіН6.6.1.1-130-2006 щодо допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді.

Крім того, виробник сам зазначає на упаковці продукції «не є харчовим продуктом» що виключає можливість поширення на неї правового режиму продуктів харчування та жодним чином не свідчить про відсутність застосування спеціального законодавства у сфері обігу нікотиновмісної продукції.

Не приймає до увагу колегія суддів, що ФОП ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про рекламу, оскільки спірна зовнішня реклама розміщена була на фасаді магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у якому господарську діяльність здійснював саме ФОП ОСОБА_1 . Вказаний рекламоносій спрямований на привернення уваги споживачів до продукції, що реалізовувалась безпосередньо у цьому місці продажу.

Доводи апелянта про відсутність належного повідомлення про розгляд справи та порушення права на участь в адміністративному провадженні спростовується вимогою № вих-08.5/4094-25 від 15.12.2025р. яка направлена на електрону адресу позивача в порядку ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» не менше ніж за 5 робочих днів до дати розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 500/259/26- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор