Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №380/22226/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22226/24 пров. № А/857/11847/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Крутько О.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність, а саме – невидачу командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України наказу про виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, проходження реабілітації у лікарняному закладі, а саме за період з 08.04.2024 по 30.10.2024; зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, проходження реабілітації у лікарняному закладі, а саме за період з 08.04.2024 по 30.10.2024; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме щодо ненарахування та невиплати командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за час перебування на стаціонарному лікуваннів закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, проходження реабілітації у лікарняному закладі, а саме за період з 08.04.2024 по 30.10.2024; зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100 000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, проходження реабілітації у лікарняному закладі, а саме за період з 08.04.2024 по 30.10.2024.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 50/28/13-4105 від 12.04.2023 він отримав поранення 22.02.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області, внаслідок скиду з БПЛА осколкового боєприпасу. Вказує, що поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язано з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Повідомляє, що перебував на стаціонарному лікуванні у наступних лікарняних закладах: з 22.02.2024 по 23.02.2024 у Військовому госпіталі НОМЕР_2 ; з 23.02.2024 по 25.02.2024 у КНП «Міська клінічна лікарня № 16 Дніпровської міської ради»; з 26.02.2024 по 27.03.2024 у відділенні травматології в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, з 27.03.2024 по 08.04.2024 у загально-терапевтичному відділенні в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, з 08.04.2024 по 07.05.2024 у відділенні реабілітації в КНП «Міська лікарня № 2» Рівненської міської ради, з 07.05.2024 рпо 14.05.2024 у відділенні клінічної неврології та нейрореабілітації в КНП «Міська лікарня № 2» Рівненської міської ради; з 14.05.2024 по 07.06.2024 у КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова»; з 07.06.2024 р. по 05.07.2024 у КНП «Міська лікарня № 2» Рівненської міської ради; з 15.07.2024 по 29.07.2024 у медичній роті Військової частини НОМЕР_1 , з 12.08.2024 по 28.08.2024 у КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради»; з 28.08.2024 по 11.09.2024 у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 11.09.2024 по 24.09.2024 у Державній установі «ТМО МВС України по Вінницькій області»; з 25.09.2024 по 09.10.2024 у Державній установі «ТМО МВС України по Вінницькій області»; з 09.10.2024 по 30.10.2024 на реабілітаційному лікуванні в МРЦ МВС «Перлина Прикарпаття». Стверджує, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до Постанови КМУ № 168 за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зобов`язано військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати наказ про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 08.04.2024 по 30.10.2024 включно. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 08.04.2024 по 30.10.2024 включно.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, який отримав під час проходження військової служби тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, набув право на додаткову грошову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування. Суд першої інстанції виходив із положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ та пункту 1 постанови КМУ № 168, якими передбачено відповідну гарантію для військовослужбовців, поранених у зв`язку із захистом Батьківщини. Належність позивача до цієї категорії підтверджена довідкою про обставини травми та висновком ВЛК, а тривалість перебування на лікуванні – медичними документами. Водночас відповідач не навів обґрунтованих підстав для ненарахування та невиплати цієї винагороди у збільшеному розмірі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 та вказує на безпідставність висновку щодо наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за спірні періоди. Вказує, що позивач уже отримав зазначену винагороду за квітень і травень 2024 року, а після спливу чотирьох місяців від початку лікування відсутні належні висновки ВЛК щодо необхідності продовження тривалого лікування. Крім того, вважає, що окремі періоди, за які суд присудив спірну виплату, були періодами медичної реабілітації, а не стаціонарного лікування, а перебування позивача в МРЦ за путівкою у період з 10.10.2024 по 30.10.2024 саме по собі не підтверджує проходження ним стаціонарного лікування.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в Національній гвардії України військова частина НОМЕР_1 .

22.02.2024, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок скидання з БПЛА осколкового боєприпасу позивач отримав порашення.

22.02.2024 позивача було евакуйовано до ПХГ «Оріхів», де надано невідкладну допомогу та встановлено первинний діагноз. Також у довідці військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 50/28/13-4105 від 12.04.2023 вказано, що поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язано з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 939, позивач в період з 08.04.2024 по 07.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 2 Рівненської міської ради».

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 43375, позивач в період з 14.05.2024 по 07.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова».

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1572, позивач в період з 07.06.2024 по 05.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 2 Рівненської міської ради».

Відповідно до виписки № 565 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач в період з 15.07.2024 по 29.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у медичній роті військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 19796, позивач в період з 12.08.2024 по 28.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради».

Відповідно до перевідного епікризу № 3789 Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України», позивач в період з 28.08.2024 по 11.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у відділені медичної реабілітації терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до виписки № 24/1168 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач в період з 11.09.2024 по 24.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Вінницькій області».

Відповідно до виписки № 24/1151 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач в період з 25.09.2024 по 09.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Вінницькій області».

Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого, позивач в період з 10.10.2024 по 30.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у МРЦ МВС «Перлина Прикарпаття».

17.07.2024 позивач звернувся до відповідача із зверненням, просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 у період з 08.04.2024 по 30.10.2024.

Листом від 29.07.2024 № 50/28/14-К-7522 відповідач відмовив в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень у зв`язку з перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 08.04.2024 по 07.05.2024, з 07.05.2024 по 14.05.2024, та з 14.05.2024 по 07.06.2024, посилаючись на те, що позивач перебував на реабілітації, а не стаціонарному лікуванні, а тому підстави для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди відсутні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрнунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У Рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки» (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі ст.1 Закон 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За змістом ч.1-4 ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Так, п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Відповідно до п.1 Постанови № 168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту – із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Судом першої інстанції з матеріалів справи вірно встановлено, що позивач під час проходження військової служби отримав поранення, що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.04.2024 № 50/28/13-4105. Згідно з довідкою ВЛК, захворювання позивача пов`язане із захистом Батьківщини, згідно класифікації тяжкості отриманих травм дана травма відноситься до важкої.

У зв`язку з отриманням поранення позивач потребував лікування.

У спірний період: з 08.04.2024 по 07.05.2024 відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 939, позивач в період перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 2 Рівненської міської ради», з 14.05.2024 по 07.06.2024 відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 43375, позивач в період з 14.05.2024 р. по 07.06.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова», з 07.06.2024 по 05.07.2024 відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1572, позивач в період перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 2 Рівненської міської ради», з 15.07.2024 по 29.07.2024 відповідно до виписки № 565 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач в період з 15.07.2024 р. по 29.07.2024 р перебував на стаціонарному лікуванні у медичній роті військової частини НОМЕР_1 , з 12.08.2024 по 28.08.2024 відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 19796, позивач в період з 12.08.2024 р. по 28.08.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради», з 28.08.2024 по 11.09.2024 відповідно до перевідного епікризу № 3789 Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України», позивач в період з 28.08.2024 р. по 11.09.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні у відділені медичної реабілітації терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_3 , з 11.09.2024 по 24.09.2024 відповідно до виписки № 24/1168 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач в період з 11.09.2024 р. по 24.09.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Вінницькій області», з 25.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до виписки № 24/1151 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач в період з 10.10.2024 по 30.10.2024 відповідно до медичної карти стаціонарного хворого перебував на стаціонарному лікуванні у МРЦ МВС «Перлина Прикарпаття».

Вказаними доказами беззаперечно підтверджується факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно вимог Постанови № 168 позивач набув право на отримання додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Відповідач не обґрунтував, з яких підстав позивачу не було нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок отриманого ним поранення у збільшеному розмірі до 100 000 грн.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву у суді першої інстанції.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що під час проходження стаціонарного лікування стан здоров`я покращувався, жодним чином не змынюють факту документального підтвердження його стаціонарного лікування, тому не можуть бути підставою для відмови у нарахуванні та виплати додаткової грошової винагороди.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, зобов`язання військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати наказ про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 08.04.2024 по 30.10.2024 включно, визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 08.04.2024 по 30.10.2024 включно.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 380/22226/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська