Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №140/4878/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4878/25 пров. № А/857/37455/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (судді Андрусенко О.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/4878/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа) в якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо поновлення на військовому обліку 08.04.2025 невійськовозобов`язаного ОСОБА_1 виключеного з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 по непридатності до військової служби відповідно до запису в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.04.2004, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прибрати відомості щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , який є виключеним з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 по непридатності до військової служби відповідно до запису в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.04.2004.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач через свого представника адвоката Голодняк Дарії Миколаївни подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що на підтвердження факту виключення з військового обліку позивача та внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_4 у своїй відповіді на заяву від 29.11.2024 №6/13140 повідомив про внесення даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , після чого сгенерувавася ЕВОД, який містив всю необхідну інформацію та підтверджував статус невійськовозобов`язаного. Однак, під час поїздки до м.Луцьк представниками ТЦК було перевірено військово-облікові документи та дані в ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після перевірки даних представники ТЦК повідомили, що дані щодо виключення з військового обліку уже для них є неактуальними і із застосуванням фізичної сили доставили ОСОБА_1 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 . Протримавши позивача в приміщенні територіального центру комплектування, його відпустили на наступний день, але з цього моменту його дані в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних та резервістів містили статус «військовозобов`язаного» та такого, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому вважає дії відповідача по відношенню до ОСОБА_1 є протиправними та таким, що суперечать статті 58 Конституції України, пункту 3 частини 6 статті 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) рядовий ОСОБА_1 , 1987 року народження, 09.02.2004 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 59 б, гр. I наказу МОУ №2-1994; 207-1999, та 28.04.2004 внесено запис про виключення його з військового обліку (а.с. 14 зворот).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 29.11.2024 №6/13140, ОСОБА_1 повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я (а.с. 15).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих за допомогою мобільного додатку «Резерв+» ОСОБА_1 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , категорія обліку не військовозобов`язаний, ІНФОРМАЦІЯ_11 , постанова ВЛК – непридатний з виключенням з військового обліку, Дата ВЛК 09.02.2004, Номер в реєстрі Оберіг 251120241425281000009, адреса проживання АДРЕСА_1 , Дата уточнення даних 08.04.2025 (а.с. 19).

08.04.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_12 (Волинському обласному мобілізаційному пункті) проведено медичний огляд ОСОБА_1 , та згідно довідки №2025-0408-1755 позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії від 08.04.2025 позивач на підставі статті 36В графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби (а.с. 41).

При цьому, як вбачається з даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих за допомогою мобільного додатку “Резерв+” (а.с. 16-18), ОСОБА_1 08.04.2025 взятий на військовий облік як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Загальновідомим є факт введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України воєнного стану, який діє і станом на сьогодні.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 цього Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно пп.8 п.1 додатку 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку №1487 для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Пунктом 22 Порядку №1487 встановлено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Абзацами 3, 19 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений (пункт 81 Порядку №1487).

Частини 5 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час виключення позивача із військового обліку) передбачала, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

16 травня 2024 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №559, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 3-4 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви

Згідно з підпунктом 12 пункту 8 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до записів у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) рядовий ОСОБА_1 , 1987 року народження, 09.02.2004 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 59 б, гр. I наказу МОУ №2-1994; 207-1999, та 28.04.2004 внесено запис про виключення його з військового обліку (а.с. 14 зворот).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 29.11.2024 №6/13140, ОСОБА_1 повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я (а.с. 15).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих за допомогою мобільного додатку «Резерв+» ОСОБА_1 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , категорія обліку не військовозобов`язаний, ІНФОРМАЦІЯ_11 , постанова ВЛК – непридатний з виключенням з військового обліку, Дата ВЛК 09.02.2004, Номер в реєстрі Оберіг 251120241425281000009, адреса проживання АДРЕСА_1 , Дата уточнення даних 08.04.2025 (а.с. 19).

Водночас, в розрізі встановлених обставин справи, суд наголошує, що принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Колегія суддів критично оцінює сумніви відповідача у достовірності зазначених і поданих позивачем документів, оскільки вказані вище докази є належним та допустимими у розумінні КАС України. Відповідачем не надано до суду жодних доказів, як до суду першої інстанції так і на стадії апеляційного розгляду звернення до правоохоронних органів та встановлення судом факту підробки офіційних документів.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 21 травня 2025 року по справі № 280/2880/24, згідно яких законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. З аналізу положень Закону №2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Таким чином, колегія суддів враховує, що оскільки позивач вже був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі законодавства, чинного на момент вчинення відповідної дії (оформлення військово-облікового документа) та, відповідно не мав статусу військовозобов`язаного. При цьому, повторного взяття на військовий облік чинне законодавство не передбачає.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 червня 2026 року у справі № 320/29761/25 зазначив, що якщо особу визнано непридатною до військової служби, така обставина за своїм правовим змістом є підставою для виключення з військового обліку. Верховний Суд також наголосив, що суб`єкт владних повноважень не наділений дискреційними повноваженнями самостійно визначати вид облікової дії за наявності встановленої законом підстави, оскільки зняття з військового обліку та виключення з нього мають різні правові наслідки. Особи, виключені з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаних, тоді як особи, зняті з військового обліку, продовжують перебувати у такому статусі.

Відповідно до п. 12 ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

В пункті 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), зазначено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", є чинним та не потребує обов`язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

16 березня 2017 року прийнято Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII), який визначив правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до ст.3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

У відповідності до ч. 8 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 ст.9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1951-VIII встановлено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі - Порядок № 94).

Відповідно до 1, 2, 16, 18 розділу ІІ Порядку № 94, суб`єктами Реєстру є володілець Реєстру, розпорядник Реєстру, органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ.

Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює: - внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними; - внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістам - верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію; - перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ; - знищення повторного запису з Реєстру.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому (09.02.2004), і ніким за цей час не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що дані про визнання позивача неприданим до проходження військової служби із виключенням його з обліку були внесені до Єдиного державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я та даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих за допомогою мобільного додатку «Резерв+» в якому ОСОБА_1 (позивач) дата народження ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , категорія обліку не військовозобов`язаний, ІНФОРМАЦІЯ_11 , постанова ВЛК – непридатний з виключенням з військового обліку, Дата ВЛК 09.02.2004, Номер в реєстрі Оберіг 251120241425281000009, адреса проживання АДРЕСА_1 , Дата уточнення даних 08.04.2025 (а.с. 15 та 19).

Обов`язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якими такі дії вчинені, однак в подальшому як вбачається з даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих за допомогою мобільного додатку “Резерв+” (а.с. 16-18), ОСОБА_1 08.04.2025 взятий на військовий облік як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У цьому контексті колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача із заявою про внесення виправлення недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому суд дійшов висновку з урахуванням наведених і поданих доказів, що вказані дії відповідача є протиправними щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, адже такі суперечать наведеним і достовірним доказам, які подані позивачем та не спростовані відповідачем.

Вирішуючи питання захисту порушеного права позивача та його вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суду постанові від 15 серпня 2024 року у справі № 380/8337/23, розкриваючи зміст принципу належного урядування, зазначив, що ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).

Частина 2 статті 9 КАС України встановлює, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Водночас, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, а тому його дії є протиправними.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, оскільки відсутня заява позивач до відповідача щодо заявлених вимог слід враховувати положення статті 9 КАС України та встановлені порушення відповідача, а тому позов необхідно задовольнити частково шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік ОСОБА_1 , який виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 по непридатності до військової служби відповідно до запису в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.04.2004, в решті позовних вимог слід відмовити, а тому апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Згідно із статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, як встановлено судом, за подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2422,40 грн. За подання апеляційної скарги, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3633,60 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 6056 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі №140/4878/25 – скасувати та ухвалити нове, яким позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік ОСОБА_1 виключеного з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до запису в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.04.2004 з урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 08.09.26