Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №140/616/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/616/26 пров. № А/857/20460/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, що ухвалив суддя Костюкевич С. Ф. у місті Луцьку, у справі № 140/616/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Френд Нафта Груп СЧ” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09 січня 2026 року № 77/03-20-09-03-01 про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним товариству з обмеженою відповідальністю “Френд Нафта Груп СЧ” за адресою роздрібної торгівлі пальним: Волинська область, Луцький район, місто Олика, вулиця Шевченка, 33;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області видати товариству з обмеженою відповідальністю “Френд Нафта Груп СЧ” ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою роздрібної торгівлі пальним: Волинська область, Луцький район, місто Олика, вулиця Шевченка, 33.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, розглянувши заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, безпідставно відмовив у наданні ліцензії, пославшись на неподання документів, подання яких закон у цьому випадку не вимагає.

Позивач наполягає на тому, що разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності подав повний перелік документів, який визначає закон, а відповідач не дослідив ці документи належним чином та не врахував фактичних характеристик об`єкта, щодо якого заявник просив видати ліцензію.

Крім того, на думку позивача, право користування об`єктом та відповідною земельною ділянкою позивач підтвердив належними документами, а вимога подати додаткові документи, перелік яких закон не встановлює, суперечить прямій законодавчій забороні.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивач вважає зобов`язання органу ліцензування видати ліцензію, оскільки за даних обставин правомірним є тільки один варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

17 березня 2026 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09 січня 2026 року № 77/03-20-09-03-01 про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним товариству з обмеженою відповідальністю “Френд Нафта Груп СЧ” за адресою роздрібної торгівлі пальним: Волинська область, Луцький район, місто Олика, вулиця Шевченка, 33.

Зобов`язав Головне управління ДПС у Волинській області видати товариству з обмеженою відповідальністю “Френд Нафта Груп СЧ” ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою роздрібної торгівлі пальним: Волинська область, Луцький район, місто Олика, вулиця Шевченка, 33.

Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Френд Нафта Груп СЧ” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки орган ліцензування обмежився посиланням на відповідний пункт закону, не описавши підстав та мотивів такої відмови.

Суд першої інстанції також вважав, що подані разом із заявою про отримання ліцензії документи підтверджують право користування об`єктом та земельною ділянкою, а технічна документація на обладнання підтверджує його характер як цілісного заводського виробу, розміщення якого не потребує виконання будівельних робіт і не породжує обов`язку щодо прийняття об`єкта в експлуатацію.

Вирішуючи вимогу зобов`язального характеру, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність у відповідача декількох правомірних варіантів поведінки та про те, що зобов`язання видати ліцензію не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки орган ліцензування реалізував такі повноваження самостійно, ухваливши рішення про відмову.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положень закону про перелік документів, які заявник додатково додає до заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Відповідач наполягає на тому, що рішення про відмову у наданні ліцензії містить і посилання на відповідну норму, і опис підстав такої відмови з переліком документів, яких для прийняття рішення про видачу ліцензії бракувало.

Апелянт також зазначає, що частину документів позивач надав тільки до суду, тому орган ліцензування ці документи не досліджував і не міг врахувати під час прийняття рішення, а подані матеріали не підтверджують як права на використання відповідного об`єкта, так і можливості розміщення об`єкта роздрібної торгівлі пальним з огляду на цільове призначення земельної ділянки.

Щодо вимоги зобов`язального характеру відповідач вважає, що надання ліцензії належить до дискреції органу ліцензування і суд не має повноважень підміняти суб`єкта владних повноважень.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 02.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Френд Нафта Груп СЧ” звернулось до Головного управління ДПС у Волинській області із заявою щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем розташування власного об`єкту господарювання, модульної АЗС: Волинська область, Луцький район, місто Олика, вулиця Шевченка, будинок, 33

До заяви було додано в копіях:

- паспорт САКА (паспорта Станції автозаправочної контейнерної автоматичної) № 0001 від 01.01.2025;

- паспорт на рівнемір магнітострикційний «Navitrack ML S-01 Ex» № 000013852 від 20.05.2025;

-паспорт на резервуар сталевий горизонтальний РГН-2-1-15 ТУУ 25.2 35081104-001:2015 № 1694 від 01.07.2025;

- паспорт Ш.10.00.00 ФО, Колонка паливнороздавальна Шельф, 100-50 2-1-2 № 17373;

- паспорт АПКИ.466137.220-21 ПС СЕККА для АЗС “T&TPOS.21” № ТА35000204 від 01.01.2025;

- договір оренди приміщення та земельної ділянки № 1 від 06.08.2025;- копію акту вводу в експлуатацію основних засобів № ФНГ00000001 від 27.08.2025;

- договір підряду № 28/07/25 від 28.07.2025;- копію акту прийому-передачі виконаних робіт № 89 від 27.08.2025;

- дозвіл на експлуатацію обладнання № ДЗ-4221/ЗХ/1-25 від 28.10.2025;

- дозвіл на експлуатацію обладнання № ДЗ-4564/ЗХ/1-25 від 20.11.2025;

- дозвіл на роботи у вибухонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах № ДЗ-4225/ЗХ/1-25 від 25.10.2025;

- реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1 від 25.11.2025;- копію платіжного доручення № 15 від 08.12.2025.

Відповідач зареєстрував заяву в Єдиному реєстрі ліцензіатів 05.01.2026 за № 116/АП/09.

Рішенням від 09.01.2026 № 77/03-20-09-03-01 Податковий орган відмовив Товариству у наданні ліцензії на підставі п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону України № 3817 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у зв`язку з неподанням необхідного пакету документів, зокрема:

- не подання документів, що підтверджує право власності або право користування земельної ділянкою на якій розташовано об`єкт роздрібної торгівлі пальним, (витяг з реєстру речових прав на земельну ділянку, договір оренди земельної ділянки від 13.10.2021, укладений між Олицькою селищною радою (власником) та гр. ОСОБА_1 (орендарем), рішення Олицької селищної ради про надання дозволу на суборенду відповідної земельної ділянки ТзОВ "ФРЕНД НАФТА ГРУП СЧ");

- відсутній сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об`єктів нерухомого майна, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним, оскільки матеріали містять відомості про введення в експлуатацію відповідного об`єкта у 2025 році (після 30.04.2011);

- відсутні документи, які підтверджують право власності на приміщення (предмет оренди).

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого

Статтею 45 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” від 18.06.2024 № 3817-ІХ (далі – Закон № 3817-ІХ) передбачено:

1. Підставами для прийняття органом ліцензування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є:

1) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про заявника (крім іноземних суб`єктів господарської діяльності, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;

2) відсутність обов`язкової реєстрації або взяття на облік суб`єкта господарювання у податкових органах, або відсутність повідомлення суб`єкта господарювання про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України;

3) відсутність відомостей про державну реєстрацію (легалізацію, акредитацію чи засвідчення факту створення в інший спосіб) постійного представництва іноземного суб`єкта господарської діяльності та/або про взяття його на облік у контролюючому органі;

4) подання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання;

5) неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом;

6) підписання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності особою, яка не має на це повноважень;

7) виявлення розбіжностей у відомостях, наведених у заяві про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), та відомостях інформаційних баз даних органу ліцензування щодо фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі;

8) наявність інформації про здійснення контролю над заявником у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";

9) наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду, що набрало законної сили, яким заявнику встановлена заборона на провадження окремого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб`єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";

10) подання заяви про отримання ліцензії з порушенням строків, визначених частиною дев`ятою статті 46 цього Закону;

11) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, щодо коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію, фактичним даним органу ліцензування;

12) невстановлення цілодобової системи відеоспостереження у випадках, передбачених цим Законом;

13) наявність інформації, що заявник на дату подання заяви на отримання ліцензії не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" або не здійснює листування з контролюючим органом через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.

2. У рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов`язково зазначаються такі відомості:

1) реквізити (номер і дата) рішення (дата у форматі ДДММРРРР);

2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

3) реквізити (номер і дата) заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі ДДММРРРР);

4) про заявника:

для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ;

для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;

для іноземних суб`єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва;

5) вид ліцензії, у наданні якої відмовлено;

6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням пункту частини першої цієї статті;

7) строк набрання рішенням про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності чинності;

8) строки і порядок оскарження прийнятого рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов);

9) кваліфікована електронна печатка податкового органу.

3. Рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності:

1) у разі прийняття такого рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - на наступний робочий день за днем прийняття відповідного рішення;

2) у разі прийняття такого рішення територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

на наступний робочий день за останнім днем строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання скарги на рішення податкового органу, визначені цим Законом, - у разі якщо скаргу не подано у такий строк;

на наступний робочий день за днем прийняття податковим органом рішення про результати розгляду скарги на рішення податкового органу, визначені цим Законом, - у разі якщо скаргу подано у строк, передбачений Податковим кодексом України, та рішення про результати розгляду скарги на рішення податкового органу, визначені цим Законом, прийнято на користь податкового органу.

4. Рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку.

Рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в судовому порядку.

5. У разі адміністративного оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності вносяться посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем скасування рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про відмову в наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

У разі судового оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, що набрало законної сили та прийняте на користь заявника.

Орган ліцензування у день внесення відомостей про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального за результатами адміністративного або судового оскарження направляє ліцензіату витяг з відповідного реєстру в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

6. У разі відмови у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності заявник може подати нову заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, за умови усунення підстави/підстав для відмови, зазначених у відповідному рішенні, а в разі відмови у наданні ліцензії на підставі пункту 10 частини першої цієї статті - не раніше спливу строків, визначених частиною дев`ятою статті 46 цього Закону.

У разі відмови у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності сума внесеного платежу може бути зарахована в рахунок плати за ліцензію при поданні заявником нової заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності або повернута заявнику на розрахунковий рахунок у порядку, визначеному законодавством.

Наведена норма розмежовує два самостійні елементи змісту рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Першим елементом є підстава відмови - відповідний пункт ч. 1 ст. 45 Закону № 3817-ІХ, а другим - опис підстав, який вказує на те, які саме документи орган ліцензування вимагав, яких документів не отримав і з яких причин подані документи не відповідають вимогам закону.

Апеляційний суд зі змісту рішення від 09 січня 2026 року № 77/03-20-09-03-01 встановив, що орган ліцензування вказав причиною відмови у видачі ліцензії п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817-ІХ, та перелічив три групи документів, відсутність яких стала підставою для відмови.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, рішення відповідача містить формальні ознаки опису підстав, а тому спірними у цій справі є відповідність вказаних відповідачем мотивів вимогам закону.

Частинами 1 і 2 ст. 43 Закону № 3817-ІХ визначено, що ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Для отримання ліцензії суб`єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону № 3817-ІХ, до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального додатково додаються копії:

1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об`єкт виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію (зазначені документи не подаються у разі розміщення об`єкта нерухомого майна на території порту, за умови подання документів, що підтверджують право користування портовою інфраструктурою).

Для бункерувальника подаються копії документів, що засвідчують право його власника або користувача на розміщення такого бункерувальника в акваторії водойми згідно із законодавством України (договір оренди/суборенди причальної стінки чи стоянки в порту або інші документи, що засвідчують право власника або користувача бункерувальника на розміщення бункерувальника в акваторії водойми);

2) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об`єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;

технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об`єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність", - для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.

Підтвердженням введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна, призначених для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, право приватної власності на які виникло у порядку, визначеному законами України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є реєстрація права власності у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі якщо документи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта нерухомого майна;

3) свідоцтва про право власності та/або користування на судно, свідоцтва про придатність судна до плавання або класифікаційного свідоцтва на судно, або акта огляду судна, що видані у встановленому законом порядку, - для бункерувальника;

4) технологічного регламенту, що містить інформацію про всі об`єкти та технологічне обладнання у місці виробництва, необхідні для забезпечення здійснення виробництва та зберігання пального, - для ліцензії на право виробництва пального;

5) технічних умов на виробництво пального визначеної якості, що має відповідати вимогам технічних регламентів та національним стандартам з якості пального, - для ліцензії на право виробництва пального;

6) дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки або декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці;

7) документа, що підтверджує акредитацію випробувальної лабораторії з визначення показників якості пального, виданого уповноваженим органом, або договору з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії) - для ліцензії на право виробництва пального;

8) документа/документів, що засвідчують право власності або право користування спеціалізованими транспортними засобами для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з яких здійснюватиметься роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, - для ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів) із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом.

Заявники, які здійснюють оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним, не подають копії документів, передбачені абзацом першим цього пункту.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять такі відомості:

для стаціонарних резервуарів - загальна місткість і їх фактичне місцезнаходження;

для нестаціонарних ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об`ємом до 60 літрів включно):

для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно - про їх наявність, без зазначення загальної кількості таких ємностей, та про їх фактичне місцезнаходження;

для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна - місткість кожної ємності та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.

При поданні заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним копії документів, передбачених пунктами 1, 2 і 6 цієї частини, не подаються, якщо заявником є суб`єкт господарювання державного сектору економіки або суб`єкт господарювання, власником якого є суб`єкт господарювання державного сектору економіки, який разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним подав копію одного з таких документів:

документа, що підтверджує приймання суб`єктом господарювання об`єкта нерухомого майна за договором управління майном, укладеним між суб`єктом господарювання - заявником та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку, передбаченому статтею 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", на підставі рішення Кабінету Міністрів України;

документа, що підтверджує приймання суб`єктом господарювання нерухомого майна, примусово відчуженого або вилученого у власника в умовах правового режиму воєнного стану згідно із законами України "Про правовий режим воєнного стану", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

документа, що підтверджує передачу акцій суб`єкта господарювання у межах процедури примусового відчуження або вилучення в умовах правового режиму воєнного стану згідно із законами України "Про правовий режим воєнного стану", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Дія цього абзацу поширюється на об`єкти нерухомого майна, які на день передачі акцій суб`єкта господарювання перебували у власності такого суб`єкта господарювання, який мав діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;

документа, що підтверджує приймання суб`єктом господарювання на підставі рішення Кабінету Міністрів України в управління нерухомого майна, стягнутого у дохід держави згідно із Законом України "Про санкції";

документа, що підтверджує приймання суб`єктом господарювання на підставі рішення Кабінету Міністрів України у господарське відання та/або в управління об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності Російської Федерації та її резидентів, примусово вилучених відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів".

Копії документів, передбачених пунктами 1, 2 і 6 цієї частини, суб`єкт господарювання державного сектору економіки або суб`єкт господарювання, власником якого є суб`єкт господарювання державного сектору економіки, має подати до контролюючого органу протягом двох років з дня подання заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. У разі припинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, отриманої у порядку, встановленому цією частиною, при поданні повторної заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкт господарювання має подати всі документи, передбачені цією частиною.

Із наведених норм випливає, що предметом підтвердження за п. 1 ч. 5 ст. 43 Закону № 3817-ІХ є саме право користування земельною ділянкою, а не конкретний вид правочину, на підставі якого таке право виникло.

Апеляційний суд встановив, що позивач подав разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності договір оренди приміщення та земельної ділянки № 1 від 06 серпня 2025 року і акт передачі-приймання приміщення та земельної ділянки від 06 серпня 2025 року, які прямо закріплюють надання орендарю права користування земельною ділянкою площею 208,1 кв.м із зазначенням кадастрового номера 0721855400:01:001:0044 та з визначенням конфігурації і меж такої частини земельної ділянки в додатку № 1 до договору.

Вказані документи , на переконання апеляційного суду, узгоджуються з вимогами п. 1 ч. 5 ст. 43 Закону № 3817-ІХ, а тому висновок відповідача про неподання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, не відповідає змісту поданих документів.

Стаття 796 ЦК України передбачено, що:

1. Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

2. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

3. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Застосовуючи вказані норми до обставин цієї справи, апеляційний суд вважає, що право користування частиною земельної ділянки у позивача виникло одночасно з правом найму приміщення № 4 у будівлі “Павільйон”, в розмірі, який сторони визначили в договорі оренди приміщення та земельної ділянки № 1 від 06 серпня 2025 року, оскільки закон пов`язує таке право з фактом найму об`єкта нерухомого майна, а не з державною реєстрацією права оренди земельної ділянки, і не ставить виникнення такого права в залежність від додаткового волевиявлення власника земельної ділянки, якщо договір власника з наймодавцем не встановлює іншого.

Доводи скаржника про цільове призначення земельної ділянки та про відсутність письмової згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду апеляційний суд оцінює як такі, що виходять за межі предмета цього спору, так як ні ч.5 ст. 43, ні ч. 1 ст. 45 Закону № 3817-ІХ не наділяють відповідача повноваженням перевіряти дотримання заявником вимог земельного законодавства щодо цільового призначення земельної ділянки та не називають невідповідність цільового призначення чи відсутність згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду підставою для відмови у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Крім того, відповідач не покликався на вказані мотиви у рішенні від 09 січня 2026 року № 77/03-20-09-03-01, у той час як апеляційний суд перевіряє оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень за тими мотивами, які таке рішення містить, і не наділений повноваженням доповнювати мотиви суб`єкта владних повноважень під час судового розгляду.

Щодо сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна апеляційний суд зазначає, що п. 2 ч. 5 ст. 43 Закону № 3817-ІХ пов`язує обов`язок подати такий документ виключно з наявністю об`єктів нерухомого майна, які заявник ввів в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року.

Отже, обов`язок подати сертифікат виникає тоді, коли у місці роздрібної торгівлі пальним існує закінчений будівництвом об`єкт нерухомого майна, який потребував прийняття в експлуатацію.

Апеляційний суд встановив, що паспортом станції автозаправочної контейнерної автоматичної з обліковим номером № 0001, визначено, що установлення станції автозаправочної контейнерної автоматичної не передбачає виконання будівельних робіт та прийняття будівельних робіт в експлуатацію, а монтаж станції автозаправочної контейнерної автоматичної не потребує будівництва фундаменту, приміщень чи інших об`єктів нерухомості.

Договір підряду № 28/07/25 від 28 липня 2025 року та акт прийому-передачі виконаних робіт № 89 від 27 серпня 2025 року підтверджують виконання саме робіт з установлення та монтажу заводського виробу, а акт вводу в експлуатацію основних засобів № ФНГ00000001 від 27 серпня 2025 року засвідчує прийняття такого виробу в експлуатацію як основного засобу, а не прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна.

За наведених обставин закінчений будівництвом об`єкт нерухомого майна, щодо якого закон вимагає сертифікат, у місці роздрібної торгівлі пальним створений не був, а тому позивач не мав обов`язку подавати відповідний сертифікат.

Таким чином апеляційний суд вважає, що відсутність документа, подання якого закон у конкретній ситуації не вимагає, не утворює тієї підстави для відмови, яка визначена п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817-ІХ та яка зазначена у спірному рішення

Як йшлося вище, ч. 5 ст. 43 Закону № 3817-ІХ передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта нерухомого майна.

Отже, наведена норма вимагає від заявника підтвердити власне право на використання об`єкта, а не право власності іншої особи на такий об`єкт.

Договір оренди приміщення та земельної ділянки № 1 від 06 серпня 2025 року разом з актом передачі-приймання приміщення та земельної ділянки від 06 серпня 2025 року таке право на використання приміщення підтверджують, а вимога подати документи про право власності орендодавця на приміщення суперечить переліку, який встановлює ст. 43 Закону № 3817-ІХ.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що приймаючи рішення від 09 січня 2026 року № 77/03-20-09-03-01 відповідач поставив надання ліцензії в залежність від документів, подання яких закон у спірному випадку не вимагає.

Доводи апелянта про те, що частину документів товариство надало тільки до суду першої інстанції, не змінюють наведеної оцінки, оскільки правомірність рішення про відмову у наданні ліцензії апеляційний суд перевіряє за тими документами, які заявник подав разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а саме: договором оренди приміщення та земельної ділянки № 1 від 06 серпня 2025 року, актом передачі-приймання приміщення та земельної ділянки від 06 серпня 2025 року та паспортом станції автозаправочної контейнерної автоматичної № 0001, та які позивач вважав достатніми для висновку про виконання вимог ч. 5 ст. 43 Закону № 3817-ІХ.

Відповідно до 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Застосовуючи наведену норму до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує, що ч. 1 ст. 45 Закону № 3817-ІХ встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а тому за відсутності будь-якої з таких підстав відповідач має єдиний правомірний варіант поведінки - надати ліцензію.

Апеляційний суд вважає, що вибору між кількома правомірними варіантами поведінки у спірній ситуації відповідач не має, а отже, дискреційні повноваження у вказаному випадку у відповідача відсутні.

Крім того, відповідач вже реалізував одне з двох наданих законом повноважень, розглянувши заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності та прийнявши рішення про відмову у наданні ліцензії, яке стало предметом судового розгляду.

Зобов`язання видати ліцензію за таких умов не є підміною суб`єкта владних повноважень, а є способом остаточного вирішення спору, який відповідає характеру порушення і забезпечує дієве поновлення порушеного права.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09 січня 2026 року № 77/03-20-09-03-01 про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, оскільки жодна з трьох обставин, які орган ліцензування поклав в основу відмови, не утворює передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817-ІХ підстави: право користування земельною ділянкою товариство підтвердило договором оренди приміщення та земельної ділянки № 1 від 06 серпня 2025 року та актом передачі-приймання приміщення та земельної ділянки від 06 серпня 2025 року із зазначенням кадастрового номера; обов`язок подати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна не виник через відсутність закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, що підтверджує паспорт станції автозаправочної контейнерної автоматичної № 0001; а подання документів про право власності іншої особи на орендоване приміщення закон не вимагає, оскільки заявник підтверджує власне право на використання об`єкта нерухомого майна.

Цей висновок є підставою для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, та зобов`язання відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за заявленою адресою місця роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року в справі № 140/616/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська Р.М. Шавель