Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №500/4200/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4200/25 пров. № А/857/13211/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року, що ухвалила суддя Подлісна І.М. у місті Тернополі, у справі № 500/4200/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, а тому, стверджує, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Позивач зазначає, що раніше неодноразово оформляв відстрочку з цієї підстави.

На початку травня 2025 року позивач засобами поштового зв`язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про продовження строку дії відстрочки з підтвердними документами.

Не отримавши рішення за результатами розгляду заяви, 25 червня 2025 року позивач прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де пройшов військово-лікарську комісію, після чого був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_2 .

На думку позивача, відмова у наданні відстрочки та подальший призов проведені без урахування документів, які подав позивач та наявної підстави для відстрочки.

Оскільки проходження військової служби є наслідком такого призову, позивач вважає, що належним способом захисту є також звільнення з військової служби.

20 січня 2026 року Тернопільський окружний адміністративний суд прийняв рішення, відповідно до якого позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення № 3355 від 19.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнав протиправним та скасував наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 178 від 25.06.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацію до військової частини НОМЕР_2 .

Визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.08.2025 року № 237 в частині зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначення на посаду солдата ОСОБА_1 .

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, виключивши із списків особового складу.

В задоволенні решти вимог до військової частини НОМЕР_2 відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відстрочку від призову, оскільки виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Надіславши заяву з повним пакетом документів які підтверджують відповідне право, позивач, на переконання суду першої інстанції, дотримався встановленої процедури, а тому відмова у наданні відстрочки достатніх законних підстав не мала. Реалізацію свого права позивач розпочав ще до призову, а тому призову не підлягав. У той же час ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправно, до вирішення питання про надання відстрочки, направив позивача на медичний огляд, після чого призвав на військову службу.

Наказ про призов з наведених мотивів є протиправним, та, як наслідок, і всі похідні від цього наказу акти, що є підставою для зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби.

Не погодившись із цим рішенням суду в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , його оскаржила військова частина НОМЕР_1 , яка просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що організацію обліку та призову громадян в особливий період покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, тоді як командир військової частини зараховує прибулу особу до списків особового складу не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.

Наказ від 20 серпня 2025 року № 237 командир військової частини НОМЕР_1 , на переконання скаржника, видав у день прибуття позивача, відповідно до вимог Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України та розпоряджень вищого командування, а тому підстав для визнання цього наказу протиправним і його скасування немає.

Протиправності дій та рішень військової частини НОМЕР_1 позивач не довів, а отже відсутні й підстави для його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу частини.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач мав право на відстрочку за п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як батько, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини та Медичним висновком № 317 від 08.11.2022.

15 травня 2025 року позивач надіслав заяву на адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документами, які підтверджують у нього таке право.

Дана заява була направлена поштою, цінним листом з описом вкладення.

Станом на 25.06.2025 позивачу не надходила відповідь з рішенням про надання відстрочки, тому позивач вирішив з`ясувати причину, прибувши особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 10:00 25.06.2025.

В ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу спочатку сказали, що потрібно пройти ВЛК, а після проходження ВЛК, нічого не пояснюючи, не дозволяли вийти за межі приміщення.

Позивач неодноразово повідомляв представників ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має право на відстрочку і прийшов за рішенням, проте жодної відповіді не отримав.

Окрім цього, рішення про надання відстрочок ОСОБА_1 до 11.08.2024р., до 09.11.2024р., до 07.02.2025р., до 09.05.2025р., які відображались в Резерв + у визначеному чинним законодавством порядку не скасовувались.

Позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не врахував наявність дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено медичний огляд позивача та на підставі графи II Розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби.

На підставі викладеного, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 178 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахований до військової частини НОМЕР_2 , і направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.06.2025 № 189 солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця призваного під час мобілізації, який прибув 26.06.2025 для проходження перепідготовки за новою військово-обліковою спеціальністю, з 26.06.2025 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.

Порушення прав ОСОБА_1 відбулося внаслідок видання протиправного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації.

Не погодившись із відмовою ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки, а в подальшому із призовом на військову службу та зарахуванням позивача до військової частини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Крім наведених обставин, апеляційний суд з матеріалів справи встановив такі обставини, які суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не відобразив, хоча такі мають значення для вирішення спору.

Так, з листа ІНФОРМАЦІЯ_2 цього органу від 19 травня 2025 року № 3355 апеляційний суд встановив, що заява позивача про надання відстрочки надійшла до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 15 травня 2025 року, а рішення за наслідками її розгляду – про відмову у наданні відстрочки, у зв`язку з недотриманням вимог п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період – ухвалено 19 травня 2025 року та оформлено повідомленням від 19 травня 2025 року № 3355.

З поіменного списку військовослужбовців № 6062 від 19 серпня 2025 року, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19 серпня 2025 року № 246 та розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 15 серпня 2025 року № 300/ПУ/3426/П/дск, апеляційний суд встановив, що позивач вибув з військової частини НОМЕР_2 та надійшов у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20 серпня 2025 року № 163-РС, позивача призначено на посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, а з наказу командира тієї ж військової частини (по стройовій частині) від 20 серпня 2025 року № 237 – що позивач з 20 серпня 2025 року вважається таким, що справи та посаду прийняв, зарахований на всі види забезпечення та приступив до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 № 3275 від 09 липня 2025 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 26 червня 2025 року.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Щодо меж апеляційного перегляду.

Частини 1 та 2 ст. 308 КАС України встановлюють, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст. 308 КАС України).

Апеляційну скаргу подала Військова частина НОМЕР_1 , яка оспорює висновки суду першої інстанції щодо наказу командира цієї військової частини від 20 серпня 2025 року № 237 та щодо зобов`язання звільнити позивача з військової служби.

Водночас, на переконання апеляційного суду усі задоволені судом першої інстанції позовні вимоги пов`язані між собою, оскільки є похідними одна від одної: висновок про протиправність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 237 та про необхідність припинення військової служби суд першої інстанції зробив виключно як наслідок висновку про протиправність рішення про відмову у наданні відстрочки та наказу про призов.

Тому, апеляційний суд вважає, що перевірка доводів апеляційної скарги без перевірки висновку про протиправність рішення про відмову у наданні відстрочки та наказу про призов неможлива, а встановлене апеляційним судом неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині спору може бути підставою для перегляду рішення суду першої інстанції за межами доводів апеляційної скарги, в силу норм ч. 2 ст. 308 КАС України.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та який триває і на сьогодні.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

До правовідносин, пов`язаних із прийняттям рішення від 19 травня 2025 року № 3355 про відмову у наданні відстрочки, застосовується Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), у редакції, чинній із 9 травня 2025 року.

До правовідносин, пов`язаних із виданням наказу від 25 червня 2025 року № 178 про призов позивача, застосовується Порядок № 560 у редакції, чинній із 31 травня 2025 року. При цьому, зміни, які набрали чинності 31 травня 2025 року, не змінили порядку продовження раніше оформленої позивачу відстрочки, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 560), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Абзаци 1, 2 п. 58 Порядку № 560 встановлюють, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з п. 63 Порядку № 560, військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Застосовуючи наведені норми до обставин цієї справи, апеляційний суд виходить з того, що заборона призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та заборона направлення для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, які містять п. 60 і п. 63 Порядку № 560, обмежені у часі і діють до ухвалення комісією рішення за заявою про надання відстрочки від призову за мобілізацією.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 травня 2025 року № 3355 апеляційний суд встановив, що заява позивача надійшла 15 травня 2025 року. Комісія розглянула відповідну заяву та ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки 19 травня 2025 року, тобто на четвертий день, що в межах семиденного строку, який визначений п. 60 Порядку № 560.

Отже, станом на 25 червня 2025 року (день, коли начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 видав наказ № 178 про призов позивача), нерозглянутої заяви позивача про надання відстрочки (як і наявної відстрочки від призову) не існувало, а рішення комісії від 19 травня 2025 року № 3355 було чинним.

З огляду на це апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 червня 2025 року № 178 позивач розпочав процес реалізації права на одержання відстрочки від призову, а тому не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

З тих самих мотивів апеляційний суд не погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 порушив процедуру проведення призову, встановлену Порядком № 560, направивши позивача 25 червня 2025 року на медичний огляд.

Заборона, яку містить п. 63 Порядку № 560, поширюється на період до прийняття рішення комісією за заявою про надання відстрочки. Станом на 25 червня 2025 року рішення за заявою позивача про надання відстрочки комісія вже прийняла, а тому направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії цій нормі не суперечило.

Апеляційний суд не погоджується також із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача легітимних очікувань щодо ненаправлення позивача на медичний огляд і непризову на військову службу за мобілізацією, оскільки легітимні очікування виникають, виключно, за наявності належних правових підстав.

Такими підставами у цій справі були норми п. 60 і п. 63 Порядку № 560, проте ці норми гарантували позивачеві захист від призову до ухвалення комісією рішення про відмову в наданні відстрочки.

Після 19 травня 2025 року правових підстав для очікування того, що позивача не призвуть на військову службу саме через нерозглянуту заяву про надання відстрочки, не було.

При цьому незгода позивача зі змістом ухваленого рішення легітимних очікувань не породжує, а створює підставу для оскарження відповідного рішення у порядку, який прямо передбачає абз. 7 п. 60 Порядку № 560.

Щодо доводів позивача про те, що позивач не отримував відповіді на заяву про надання відстрочки.

Позивач стверджує, що після надіслання заяви жодного повідомлення від територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не одержав, про результат розгляду заяви не знав і саме тому 25 червня 2025 року прибув до цього органу особисто, щоб з`ясувати обставини розгляду заяви. Тому позивач вважає, що питання про його відстрочку на день призову залишалося невирішеним.

Пункт 60 Порядку № 560 розмежовує два самостійні етапи розгляду заяви про надання відстрочки: ухвалення комісією рішення за заявою та доведення цього рішення до відома заявника. Строки для кожного із цих етапів закон встановлює окремо, а заборону призову, яку містить абз. 8 п. 60 Порядку № 560, пов`язує з ухваленням комісією рішення, а не з одержанням заявником відповіді.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 травня 2025 року № 3355 апеляційний суд встановив, що заява позивача надійшла 15 травня 2025 року, а рішення про відмову у наданні відстрочки з викладенням причин відмови комісія ухвалила 19 травня 2025 року. Отже, до дня призову позивача заява була розглянута із прийняттям відповідного рішення.

Твердження позивача про неодержання відповіді стосується виконання відповідачем обов`язку повідомити заявника, а не факту ухвалення рішення, та не має вирішального значення при розгляді цієї справи.

Предметом розгляду у даній справі є правомірність призову позивача 25 червня 2025 року та похідних від цього наказів військових частин.

Правомірність призову залежить від того, чи діяли на цей день обмеження, які встановлює абз. 8 п. 60 Порядку № 560, та чи припиняються такі обмеження внаслідок ухвалення комісією рішення за заявою про відмову у наданні відстрочки.

Так, комісія ухвалила рішення 19 травня 2025 року, а тому на день призову вищевказаних обмежень не існувало незалежно від того, коли позивач одержав повідомлення про це рішення.

Обов`язок повідомити заявника, який містить абз. 4 п. 60 Порядку № 560, забезпечує іншу мету - обізнаність особи з ухваленим рішенням, при цьому неодержання заявником повідомлення про рішення комісії не скасовує чинності цього рішення.

З наведених мотивів апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач розпочав реалізацію права на відстрочку ще до призову і тому призову не підлягав.

Оцінюючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні відстрочки, апеляційний суд враховує зміст абз. 1 п. 58 Порядку № 560, який передбачає особисте подання заяви на ім`я голови відповідної комісії.

Апеляційний суд встановив, що позивач надіслав заяву про надання відстрочки поштою на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , цінним листом з описом вкладення.

Отже, позивач адресував заяву про надання відстрочки начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не голові Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , як того вимагає абз. 1 п. 58 Порядку № 560, та подав заяву про надання відстрочки не особисто, а засобами поштового зв`язку.

Саме недотримання вимог п. 58 Порядку № 560 ІНФОРМАЦІЯ_4 , як причину відмови у наданні позивачу відстрочки, вказав у листі від 19 травня 2025 року № 3355.

За таких обставин рішення про відмову, ухвалене відповідно до Порядку № 560, у межах повноважень суб`єкта владних повноважень, у визначений цим Порядком строк, а тому підстав для визнання цього рішення протиправним немає.

Щодо наказів командирів військових частин, які стосуються військової служби позивача за призовом під час мобілізації, апеляційний суд зазначає таке.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий захист спрямований на поновлення порушеного права особи та не може застосовуватися всупереч інтересам особи, за позовом якої суд розглядає адміністративну справу.

Позивач у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи заявив, що військову службу за призовом під час мобілізації позивач проходив фактично, накази командирів військових частини протиправним не вважає, оскільки для позивача пріоритетним є збереження юридичних наслідків проходження військової служби.

Скасування наказів командирів військових частин, на думку позивача позбавляє юридичного підґрунтя період проходження військової служби та виплати грошового забезпечення, на яке має право позивач.

Апеляційний суд встановив, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26 червня 2025 року № 189 командир військової частини НОМЕР_2 видав у день прибуття позивача до військової частини НОМЕР_2 та на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 червня 2025 року № 1699/3292.

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 серпня 2025 року № 237 командир військової частини НОМЕР_1 видав у день прибуття позивача до військової частини НОМЕР_1 та на підставі поіменного списку військовослужбовців № 6062 від 19 серпня 2025 року, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19 серпня 2025 року № 246 і розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 15 серпня 2025 року № 300/ПУ/3426/П/дск.

Враховуючи те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 червня 2025 року № 178 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 червня 2025 року № 1699/3292 на день видачі відповідних наказів були чинними, то названі накази командирів військових частин прийняті в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, а тому є правомірними.

Вказані висновки апеляційного суду є підставою для відмови в задоволенні позову.

Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, оскільки не дослідив дати ухвалення комісією рішення за заявою позивача та її співвідношення з датою призову, а також дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи та неправильно застосування норм матеріального права, це рішення необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову

Апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 500/4200/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель