Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №380/25286/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25286/23 пров. № А/857/30599/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р. Б.,

суддів Бруновської Н. В., Шавеля Р. М.,

з участю секретаря судових засідань - Богачука Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОКУС-СТАР” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, що ухвалила суддя Желік О.М. у місті Львові, у справі № 380/25286/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОКУС-СТАР” до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ “ФОКУС-СТАР” за квітень, травень 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2023 № 760417000703, прийняте за наслідками акту перевірки від 20.07.2023 № 6763/Ж5/17-00-07-03/44975548 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ “ФОКУС-СТАР”, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах”;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2023 № 715017000703, 715117000703, прийняті на підставі акту від 27.07.2023 № 6882/Ж5/17-00-07-03/44975548 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ “ФОКУС-СТАР”, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу повний пакет первинних документів за всіма спірними операціями: договори поставки, видаткові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення й акти взаємних розрахунків, причому відповідач перелічив і описав ці документи в актах перевірки без жодних зауважень до їх оформлення.

Позивач наголошує на тому, що придбавав товари широкого вжитку у чотирьох постачальників, які самі імпортували ці товари на митну територію України. При цьому постачальники виписали та зареєстрували податкові накладні за всіма операціями, факт передачі товару засвідчують видаткові накладні, факт перевезення - товарно-транспортні накладні із зазначенням перевізника, а факт оплати - платіжні доручення на повну вартість поставок.

ТзОВ “ФОКУС-СТАР” вказує на те, що орендує складські приміщення за двома адресами, а причиною виникнення від`ємного значення податку на додану вартість у травні 2023 року стало накопичення залишків придбаних товарів за відсутності їх реалізації, що само по собі не позбавляє платника права на відшкодування. Ненадання відповіді на запит про інвентаризацію позивач також не вважає порушенням, оскільки працівники податкової служби не входять до складу інвентаризаційної комісії, а матеріали проведеної товариством інвентаризації позивач долучив до позову.

Щодо доводів відповідача про оформлення платіжних документів позивач зазначив, що відсутність печатки та підпису банку на платіжних дорученнях не свідчить про відсутність оплати, адже товариство сформувало ці документи в системі дистанційного банківського обслуговування. Електронний документ, на думку позивача, має таку ж юридичну силу, як і паперовий, і не потребує додаткового засвідчення банком. Відповідач, на переконання позивача, не навів жодного нормативного припису, який покладав би на позивача такий обов`язок.

Позивач стверджує, що висновки актів перевірки відповідач побудував виключно на узагальненій інформації з власних баз даних та на припущеннях, а не на дослідженні первинних документів товариства, і жодного доказу, який спростовував би дійсність операцій, відповідач не надав. Платник податків, вважає позивач, не відповідає за дії своїх контрагентів, а за відсутності доказів “замкненої схеми” руху коштів позбавляти товариство права на податковий кредит немає підстав. Наявність кримінального провадження позивач також не вважає беззаперечним підтвердженням нереальності господарських операцій, додатково враховуючи те, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2025 року у справі № 462/2473/25 суд закрив це провадження.

Оскільки всі умови для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування товариство виконало, позивач звернувся до суду із цим позовом.

28 квітня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, відповідно до якого у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав письмові докази у копіях, а електронні докази - платіжні інструкції - у вигляді скрінкопій, які, на переконання суду першої інстанції, товариство не засвідчило належним чином, а тому такі документи не дають змоги достовірно підтвердити факт фактичної сплати коштів на користь постачальників.

Суд першої інстанції поклав в основу свого рішення банківську виписку, яку надало АТ “КОМІНБАНК” на витребування суду першої інстанції, і на підставі цієї виписки дійшов висновку про відсутність фактичного перерахування коштів контрагентам, а відтак - про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень і травень 2023 року.

Водночас у мотивувальній частині свого рішення суд першої інстанції детально навів зміст поданих позивачем документів, а саме договорів поставки № 14/04/2 від 14.04.2023, № 14/04/1 від 14.04.2023, № 15/05-Д від 15.05.2023 та № 28/04.23 від 28.04.2023, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, договору оренди складського приміщення № 1/04-жа від 01.04.2023 з ФОП ОСОБА_1 та договору оренди складу з Фінансово-лізинговою компанією “Електрон-Лізинг”, а також встановив факт транспортування товару перевізником ТзОВ “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ” (податковий номер 43921879) і факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд першої інстанції виходив також із того, що аналіз реальності господарської діяльності необхідно здійснювати на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків і відповідно до їх дійсного економічного змісту, а право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає тільки за умови здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачають правила ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не перевірив подані докази на допустимість, достовірність і достатність та не оцінив у сукупності, надавши перевагу одному доказу - банківській виписці, та залишивши поза увагою значну кількість первинних документів, які товариство подало на підтвердження спірних операцій.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поставив під сумнів платіжні документи тільки через відсутність на цих документах печаток і підписів банку, тоді як товариство сформувало відповідні документи в системі дистанційного банківського обслуговування, а електронний документ має таку саму юридичну силу, як і паперовий.

При цьому суд першої інстанції не визнав недопустимими докази, які подало товариство, не виключив їх із доказової бази, а навпаки - дослідив та детально навів їх зміст у своєму рішенні. Факту підроблення платіжних документів суд першої інстанції не встановив: експертизи з цього питання не призначав, вирок у кримінальному провадженні відсутній, а саме провадження суд закрив.

Позивач вважає неналежним доказом і саму банківську виписку, яку суд першої інстанції поклав в основу відмови у позові, оскільки з цієї виписки неможливо встановити, чи відображає вона повний рух коштів, чи тільки вибіркові дані.

Окремо апелянт звертає увагу на те, що цю виписку контролюючий орган під час перевірок не досліджував і не міг дослідити, оскільки на момент прийняття податкових повідомлень-рішень така виписка була відсутня у відповідача.

Тому, на думку позивача, суд першої інстанції, поклавши цей доказ в основу рішення, вийшов за межі перевірки правомірності акта суб`єкта владних повноважень та, обґрунтував спірне рішення додатковими підставами, які виникли вже на стадії судового розгляду.

Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою матеріали кримінального провадження, якими Бюро економічної безпеки підтвердило документальне оформлення та оплату поставок, а судово-економічна експертиза підтвердила належність первинних документів і правомірність формування податкового кредиту.

ТзОВ “ФОКУС-СТАР” вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать обставинам, які цей же суд встановив, а саме: підтвердивши наявність договорів поставки, видаткових і товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, зареєстрованих податкових накладних та договорів оренди складів, а також факт перевезення й оплати товару, суд першої інстанції дійшов протилежного висновку про нереальність господарських операцій, не навівши мотивів, які саме документи суд першої інстанції вважає неналежними, недопустимими чи недостовірними.

Позиція відповідача зводиться до того, що за результатами позапланової документальної перевірки встановлено, що операції ТзОВ “ФОКУС-СТАР” з контрагентами (зокрема, “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ”, “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ”, “ВІНТАЖ ПРАЙМ”, “ВСЕ ПРОДАКШН”, “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ”) не мали реального характеру, оскільки первинні документи оформлені неналежним чином або не надані взагалі.

Так, товарно-транспортні накладні від перевізника ТзОВ “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ” не підтверджені відповідними штампами та підписами.

Щодо неможливості фактичного постачання то відповідач встановив відсутність трудових ресурсів у постачальників для здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт, а також неможливість розрахунків через банк у зв`язку з відсутністю обов`язкових реквізитів на платіжних дорученнях.

Відповідач вважає, що позивач допустив порушення вимог інвентаризації, оскільки ТзОВ “ФОКУС-СТАР” не надало доступу посадовим особам ДПС до складських приміщень для проведення інвентаризації ТМЦ, внаслідок чого актом від 13.09.2023, встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей.

Зазначає, що позивач до перевірки не надав документи складського обліку (книги складського обліку, акти списання ТМЦ, даних щодо матеріально відповідальних осіб тощо), документів із завантаження/розвантаження придбаних ТМЦ (договори з додатками, специфікації, акти виконаних робіт, розрахункові документи тощо), будь-яких документів, що свідчать про придбання послуг охорони та зберігання.

Головне управління ДПС у Рівненській області скерувало запити до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 510/5/17-00-05-02-05 від 08.02.2024 та Рівненської обласної прокуратури № 3509/5/17-00-05-02-05 від 08.02.2024, з метою отримання інформації щодо результатів проведеного огляду нежитлових приміщень та іншої інформації/доказів, що можуть бути використані контролюючим органом у судовій справі № 380/25286/23.

Також звертає увагу на те, що АТ “КОМІНБАНК” скерувало до суду оригінали виписок за рахунком ТзОВ “ФОКУС-СТАР” з 17.04.2023 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 31.05.2023, які є ідентичними банківським випискам, що здобуті в межах кримінального провадження № 42023180000000064 та долучені до матеріалів справи Головним управлінням ДПС у Рівненській області, та повною мірою спростовують достовірність долучених ТзОВ “ФОКУС-СТАР” 02.12.2024 банківських виписок.

Крім того стверджує, що у спірному випадку має місце незаконне формування податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 10851549,00 грн, який заявлений до бюджетного відшкодування безпідставно, а застосовані фінансові санкції у розмірі 5425774,5 грн є правомірними.

За таких обставин просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що, на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 81, п. 200.11 ПК України, відповідач видав наказ № 1110-п від 06.07.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за квітень 2023 року. У зв`язку з обставинами зі сторони ТзОВ “ФОКУС-СТАР” накази змінено наказами № 1112-п від 07.07.2023 та № 1123-п (внесено зміни). Дата початку - 14.07.2023, тривалість - 5 робочих днів.

ДПС у Рівненській області 03.07.2023 здійснила вихід за юридичною адресою (м. Рівне, майдан Незалежності, буд. 3, оф. 37) та склала акт № 1574/Ж3/17-00-07-03 від 03.07.2023 про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю посадових осіб. Двері були зачинені, на стук ніхто не відповів, телефон НОМЕР_1 був без зв`язку.

Вхідним листом № 4891/Ж12/17-00-07-03 від 27.06.2023 ТзОВ “РІВНЕФАРМАЦІЯ” (власник будівлі) повідомило, що з 03.06.2023 у приміщенні офіс орендує ТзОВ “РІВНЕФАРМАЦІЯ” (а не позивач), а листом від 10.07.2023 № 20274/6/17-00-07 ТзОВ “РІВНЕФАРМАЦІЯ” повідомило про відсутність будь-яких господарських взаємовідносин з ТзОВ “ФОКУС-СТАР” та ТзОВ “ДОМБУДПЛЮС”.

Згідно з наказом № 987-п від 20.06.2023, керівнику ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ОСОБА_2 07.07.2023 вручено лист-вимогу № 5067/ЖК12/17-00-07-03 про проведення інвентаризації основних фондів, ТМЦ, нематеріальних активів. ТМЦ для перевірки надано не було, а до перевірки зафіксовано залишки на 281 рах. на 5425,7 тис. грн без можливості підтвердити їх наявність.

Таким чином інвентаризація в присутності посадових осіб контролюючого органу проведена не була, незважаючи на повторні листи (лист ДПС № 32647/9/17-00-07-03 від 31.08.2023 із вимогою надати документи до 12 год. 00 хв. 01.09.2023; лист № 7903/Ж5/17-00-07-03/44975548 від 13.09.2023 з вимогою з`явитись та надати інвентаризаційні описи).

Позивач надіслав відповідачу листи № 1066/Ж/17-00-07-03-05 від 31.08.2023 та № 2572/8/13-01-07-02 від 04.09.2023, які, на думку ДПС, не усунули порушень.

Внаслідок перевірки, ДПС встановила завищення суми бюджетного відшкодування на 10851549,00 грн з порушенням п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 (зокрема пп. “б”, “в” п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9) ПК України, у зв`язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2023 № 760417000703.

На підставі ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 81, ПК України видано наказ № 1061-п від 29.06.2023 (зі змінами наказами № 1112-п від 07.07.2023 та № 1123-п) щодо документальної позапланової невиїзної перевірки за травень 2023 року. Тривалість перевірки - 5 робочих днів з 14.07.2023.

Лист-вимогу № 5068/ЖК12/17-00-07-03 від 07.07.2023 про надання документів вручено керівнику Петровій Л.О. в термін 13 год. 00 хв. 14.07.2023.

До перевірки не надано документи: бухгалтерський облік за травень 2023, оборотно-сальдові відомості по рах. 281, 361, 631, 311, 3771, договори, ТТН, банківські виписки тощо.

Як наслідок, відповідач встановив завищення суми бюджетного відшкодування на 18 518 906 грн, а також зменшення від`ємного значення з ПДВ на 66 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію на 4629710,5 грн (форма “В4”, ППР № 715117000703) та винесено ППР від 28.08.2023 № 715017000703 та № 715117000703.

Також суд першої інстанції встановив, що ТзОВ “ФОКУС-СТАР” здійснило придбання товарів широкого вжитку у підприємств ТзОВ “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ”, ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ”, які імпортували дані товари на митну територію України.

Між ТзОВ “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ” - постачальник та ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ( ТзОВ “ЖИТНИЦЯ АГРО УКРАЇНИ”) покупець було укладено договір поставки № 14/04/2 від 14.04.2023, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 1.4. договору, поставки, датою поставки вважається дата підписання накладної представникам покупця в момент передачі постачальником товару в місці поставки.

Згідно з п. 3.1. договору поставки, поставка товару відбувається силами і засобами постачальника, чи стороннього перевізника на склад покупця. Спосіб і місце поставки товару може бути змінене, шляхом укладання додаткової угоди.

Відповідно до договору поставки № 14/04/2 від 14.04.2023 ТзОВ “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ” у квітні 2023 року реалізувала для ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ( ТзОВ “ЖИТНИЦЯ АГРО УКРАЇНИ”) ТМЦ - одяг вживаний, взуття вживане, текстильні вироби вживані, сумки вживані у кількості 447721 кг на загальну суму 30 574 165,67 грн., т.н. ПДВ - 5 095 694,28 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 30574165,67 грн.

Факт транспортування товару засвідчується товарно-транспортними накладними, де замовником та товаровідправником виступає - “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ”, перевізником ТзОВ “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ”, вантажоодержувач ТзОВ “ФОКУС-СТАР”.

14.04.2023 між ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ” - постачальник та ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ( ТзОВ “ЖИТНИЦЯ АГРО УКРАЇНИ”) покупець укладено договір поставки № 14/04/1 від 14.04.2023, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити.

На виконання умов договору поставки № 14/04/1 надано видаткові накладні, відповідно до яких здійснено поставку товару: одяг, взуття, електротехніка в асортименті у кількості 394251 шт. на загальну суму - 34 535 129,72 грн., т.ч. ПДВ - 5 755 854,93 грн.

Факт транспортування товару засвідчується товарно-транспортними накладними, де замовником та товаровідправником виступає ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ”, перевізником ТзОВ “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ”, вантажоодержувач ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ( ТзОВ “ЖИТНИЦЯ АГРО УКРАЇНИ”).

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму з ПДВ, – 34 535 129,72 грн.

ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ” на адресу ТзОВ “ФОКУС-СТАР” виписано та зареєстровано податкові накладні, які належним чином зареєстровані у ЄРПН.

Відповідно до договору № 1/04-жа від 01.04.2023, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , ТзОВ “ФОКУС-СТАР” орендує складське приміщення, що знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205. Надання послуг оренди підтверджується договором оренди, актом та платіжним дорученням.

Також ТзОВ “ФОКУС-СТАР” орендує склад за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 311, що підтверджується договором, укладеним з Фінансово-лізинговою компанією “Електрон - Лізинг”.

ТзОВ “ФОКУС-СТАР” у травні 2023 року здійснило придбання товарів широкого вжитку у підприємств ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” та ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ”, які імпортували дані товари на митну територію України.

Між ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ” - постачальник та ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ( ТзОВ “ЖИТНИЦЯ АГРО УКРАЇНИ”) покупець було укладено договір поставки № 15/05-Д від 15.05.2023, відповідно до якого: постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 1.4. договору поставки, датою поставки вважається дата підписання накладної представникам покупця в момент передачі постачальником товару в місці поставки.

Згідно з п. 3.1. договору поставки: поставка товару відбувається силами і засобами постачальника, чи стороннього перевізника на склад покупця. Спосіб і місце поставки товару може бути змінене шляхом укладання додаткової угоди.

Відповідно до договору поставки 15/05-Д від 15.05.2023 ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ” у травні 2023 року реалізовано для ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ТМЦ - одяг, взуття, текстильні вироби, у кількості 574804 кг на загальну суму - 68 923 870,23 грн., т.ч. ПДВ - 11 487 311,73 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних та відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (із змінами та доповненнями) ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ” були виписані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за податковими зобов`язаннями на загальну суму - 68 923 870,23 грн., т.ч. ПДВ - 11 487 311,73 грн. (дані про податкові накладні щодо проведених господарських операцій між ТзОВ “ФОКУС-СТАР” (код 44975548) та ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ” наведені в Додатку 2 до цього Акта перевірки)

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму: 68 923 870,23 грн.

Факт транспортування товару засвідчується товарно-транспортними накладними, де замовником та товаровідправником виступає - ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ”, перевізником ТзОВ “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ”, вантажоодержувач ТзОВ “ФОКУС-СТАР”.

Між ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” постачальник та ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ( ТзОВ “ЖИТНИЦЯ АГРО УКРАЇНИ”) було укладено договір поставки № 28/04.23 від 28.04.2023, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 1.4. договору поставки, датою поставки вважається дата підписання накладної представникам покупця в момент передачі постачальником товару в місці поставки.

Згідно з п. 3.1. договору поставки, поставка товару відбувається силами і засобами постачальника, чи стороннього перевізника на склад покупця. Спосіб і місце поставки товару може бути змінене шляхом укладання додаткової угоди.

Відповідач на ст. 32 акту перевірки зазначає, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних та відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (із змінами та доповненнями), ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” були виписані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за податковими зобов`язаннями на загальну суму - 42 189 168,00 грн., т.ч. ПДВ - 7 031 528,00 грн. (дані про податкові накладні щодо проведених господарських операцій між ТзОВ “ФОКУС-СТАР” та ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН”, наведені в Додатку 2 до цього Акта перевірки).

Відповідно до договору поставки № 28/04.23 від 28.04.2023, ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” у травні 2023 року реалізувало для ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ( ТзОВ “ЖИТНИЦЯ АГРО УКРАЇНИ”) ТМЦ - одяг вживаний, взуття вживане, текстильні вироби вживані у кількості 720201 кг на загальну суму - 42 189 168,00 грн., т.ч. ПДВ - 7 031 528,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Факт оплати за поставлений товар на суму 42 189 168,00 грн підтверджується платіжними дорученнями на суму 42 189 168,00 грн.

Окрім того, позивач уклав договори безпроцентної фінансової допомоги з ТзОВ “АНДЕРМЕТ”; ТзОВ “ІНТЕР-С КОМПАНІ”; ТзОВ “ЗАХІДСОЦПОСТАЧ”; ТзОВ “НЕОМЕТПРОМ ПЛЮС”.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ” позивач надав контролюючому органу і суду такі документи:

- видаткові накладні: РН-57/04 від 17.04.2023, РН-58/04 від 17.04.2023, РН-59/04 від 17.04.2023, РН-60/04 від 17.04.2023, РН-71/04 від 18.04.2023, РН-72/04 від 18.04.2023, РН-73/04 від 18.04.2023, РН-74/04 від 18.04.2023, РН-75/04 від 18.04.2023, РН-80/04 від 19.04.2023, РН-81/04 від 19.04.2023, РН-82/04 від 19.04.2023, РН-84/04 від 20.04.2023, РН-85/04 від 20.04.2023, РН-86/04 від 20.04.2023, РН-87/04 від 20.04.2023, РН-91/04 від 21.04.2023, РН-92/04 від 21.04.2023, РН-93/04 від 21.04.2023, РН-103/04 від 24.04.2023, РН-105/04 від 24.04.2023, РН-106/04 від 24.04.2023, РН-107/04 від 24.04.2023, РН-111/04 від 25.04.2023, РН-112/04 від 25.04.2023, РН-113/04 від 25.04.2023, РН-114/04 від 25.04.2023, РН-121/04 від 26.04.2023, РН-122/04 від 26.04.2023;

- товарно-транспортні накладні: ТТН-000001 від 17.04.2023, ТТН-000002 від 17.04.2023, ТТН-000003 від 17.04.2023, ТТН-000004 від 17.04.2023, ТТН-000005 від 18.04.2023, ТТН-000006 від 18.04.2023, ТТН-000007 від 18.04.2023, ТТН-000008 від 18.04.2023, ТТН-000009 від 18.04.2023, ТТН-000010 від 19.04.2023, ТТН-000011 від 19.04.2023, ТТН-000012 від 19.04.2023, ТТН-000013 від 20.04.2023, ТТН-000103 від 20.04.2023, ТТН-000015 від 20.04.2023, ТТН-000016 від 20.04.2023, ТТН-000017 від 21.04.2023, ТТН-000018 від 21.04.2023, ТТН-000019 від 21.04.2023, ТТН-000020 від 24.04.2023, ТТН-000021 від 24.04.2023, ТТН-000022 від 24.04.2023, ТТН-000023 від 24.04.2023, ТТН-000024 від 25.04.2023, ТТН-000025 від 25.04.2023, ТТН-000026 від 25.04.2023, ТТН-000027 від 25.04.2023, ТТН-000028 від 26.04.2023, ТТН-000014 від 26.04.2023;

- платіжні доручення: № 2 від 17.04.2023, № 3 від 18.04.2023, № 6 від 19.04.2023, № 7 від 20.04.2023, № 13 від 25.04.2023, № 18 від 25.04.2023, № 20 від 26.04.2023.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ” позивач надав контролюючому органу і суду такі документи:

- видаткові накладні: РН-1/04 від 17.04.2023, РН-2/04 від 17.04.2023, РН-3/04 від 17.04.2023, РН-4/04 від 17.04.2023, РН-5/04 від 17.04.2023, РН-6/04 від 17.04.2023, РН-7/04 від 17.04.2023, РН-8/04 від 17.04.2023, РН-9/04 від 17.04.2023, РН-15/04 від 18.04.2023, РН-16/04 від 18.04.2023, РН-17/04 від 18.04.2023, РН-18/04 від 18.04.2023, РН-19/04 від 18.04.2023, РН-20/04 від 18.04.2023, РН-21/04 від 18.04.2023, РН-26/04 від 19.04.2023, РН-27/04 від 19.04.2023, РН28/04 від 19.04.2023, РН-29/04 від 19.04.2023, РН-30/04 від 19.04.2023, РН-31/04 від 19.04.2023, РН-32/04 від 19.04.2023, РН-33/04 від 19.04.2023, РН-50/04 від 20.04.2023, РН-51/04 від 20.04.2023, РН-52/04 від 20.04.2023, РН-53/04 від 20.04.2023, РН-54/04 від 20.04.2023, РН-55/04 від 20.04.2023, РН-56/04 від 20.04.2023, РН-57/04 від 20.04.2023, РН-58/04 від 20.04.2023, РН-59/04 від 20.04.2023, РН-65/04 від 21.04.2023, РН-67/04 від 21.04.2023, РН-68/04 від 21.04.2023, РН-69/04 від 21.04.2023, РН-70/04 від 21.04.2023, РН-71/04 від 21.04.2023, РН-72/04 від 21.04.2023, РН-73/04 від 21.04.2023, РН-74/04 від 21.04.2023, РН-81/04 від 24.04.2023, РН-82/04 від 24.04.2023, РН-83/04 від 24.04.2023;

- товарно-транспортні накладні: ТТН-000001 від 17.04.2023, ТТН-000002 від 17.04.2023, ТТН-000003 від 17.04.2023, ТТН-000004 від 17.04.2023, ТТН-000005 від 17.04.2023, ТТН-000006 від 17.04.2023, ТТН-000007 від 17.04.2023, ТТН-000008 від 17.04.2023, ТТН-000009 від 17.04.2023, ТТН-000010 від 18.04.2023, ТТН-000011 від 18.04.2023, ТТН-000012 від 18.04.2023, ТТН-000013 від 18.04.2023, ТТН-000014 від 18.04.2023, ТТН-000015 від 18.04.2023, ТТН-000016 від 18.04.2023, ТТН-000017 від 19.04.2023, ТТН-000018 від 19.04.2023, ТТН-000019 від 19.04.2023, ТТН-000020 від 19.04.2023, ТТН-000021 від 19.04.2023, ТТН-000022 від 19.04.2023, ТТН-000023 від 19.04.2023, ТТН-000024 від 19.04.2023, ТТН-000025 від 20.04.2023, ТТН-000026 від 20.04.2023, ТТН-000027 від 20.04.2023, ТТН-000028 від 20.04.2023, ТТН-000029 від 20.04.2023, ТТН-000030 від 20.04.2023, ТТН-000031 від 20.04.2023, ТТН-000032 від 20.04.2023, ТТН-000033 від 20.04.2023, ТТН-000034 від 20.04.2023, ТТН-000035 від 21.04.2023, ТТН-000036 від 21.04.2023, ТТН-000037 від 21.04.2023, ТТН-000038 від 21.04.2023, ТТН-000039 від 21.04.2023, ТТН-000040 від 21.04.2023, ТТН-000041 від 21.04.2023, ТТН-000042 від 21.04.2023, ТТН-000043 від 21.04.2023, ТТН-000044 від 24.04.2023, ТТН-000045 від 24.04.2023, ТТН-000046 від 24.04.2023;

- платіжні доручення: № 1 від 17.04.2023, № 5 від 18.04.2023, № 9 від 20.04.2023, № 12 від 21.04.2023, № 15 від 24.04.2023, № 16 від 25.04.2023, № 21 від 27.04.2023.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ” позивач надав контролюючому органу і суду такі документи:

- видаткові накладні: РН-230/05 від 19.05.2023, РН-231/05 від 19.05.2023, РН-232/05 від 19.05.2023, РН-233/05 від 19.05.2023, РН-234/05 від 19.05.2023, РН-235/05 від 19.05.2023, РН-236/05 від 19.05.2023, РН-237/05 від 19.05.2023, РН-260/05 від 22.05.2023, РН-261/05 від 22.05.2023, РН-262/05 від 22.05.2023, РН-263/05 від 22.05.2023, РН-264/05 від 22.05.2023, РН-265/05 від 22.05.2023, РН-291/05 від 23.05.2023, РН-292/05 від 23.05.2023, РН-293/05 від 23.05.2023, РН-294/05 від 23.05.2023, РН-295/05 від 23.05.2023, РН-296/05 від 23.05.2023, РН-297/05 від 23.05.2023, РН-320/05 від 23.05.2023, РН-321/05 від 24.05.2023, РН-322/05 від 24.05.2023, РН-323/05 від 24.05.2023, РН-324/05 від 24.05.2023, РН-325/05 від 24.05.2023, РН-326/05 від 24.05.2023, РН-327/05 від 24.05.2023, РН-351/05 від 25.05.2023, РН-352/05 від 25.05.2023, РН-353/05 від 25.05.2023, РН-354/05 від 25.05.2023, РН-356/05 від 25.05.2023, РН-357/05 від 25.05.2023;

- товарно-транспортні накладні: ТТН-0030 від 19.05.2023, ТТН-0031 від 19.05.2023, ТТН-0032 від 19.05.2023, ТТН-0033 від 19.05.2023, ТТН-0034 від 19.05.2023, ТТН-0035 від 19.05.2023, ТТН-0036 від 19.05.2023, ТТН-0037 від 19.05.2023, ТТН-0038 від 22.05.2023, ТТН-0039 від 22.05.2023, ТТН-0040 від 22.05.2023, ТТН-0041 від 22.05.2023, ТТН-0042 від 22.05.2023, ТТН-0043 від 22.05.2023, ТТН-0044 від 23.05.2023, ТТН-0045 від 23.05.2023, ТТН-0046 від 23.05.2023, ТТН-0047 від 23.05.2023, ТТН-0048 від 23.05.2023, ТТН-0049 від 23.05.2023, ТТН-0050 від 23.05.2023, ТТН-0051 від 24.05.2023, ТТН-0052 від 24.05.2023, ТТН-0053 від 24.05.2023, ТТН-0054 від 24.05.2023, ТТН-0055 від 24.05.2023, ТТН-0056 від 24.05.2023, ТТН-0057 від 24.05.2023, ТТН-0058 від 24.05.2023, ТТН-0059 від 25.05.2023, ТТН-0060 від 25.05.2023, ТТН-0061 від 25.05.2023, ТТН-0062 від 25.05.2023, ТТН-0063 від 25.05.2023, ТТН-0064 від 25.05.2023, ТТН-0065 від 25.05.2023;

- платіжні доручення: № 46 від 19.05.2023, № 48 від 19.05.2023, № 51 від 22.05.2023, № 53 від 22.05.2023, № 54 від 23.05.2023, № 57 від 23.05.2023, № 59 від 24.05.2023, № 60 від 24.05.2023, № 61 від 25.05.2023, № 65 від 25.05.2023, № 67 від 26.05.2023, № 69 від 26.05.2023, № 72 від 29.05.2023, № 73 від 29.05.2023, № 77 від 30.05.2023, № 79 від 30.05.2023, № 83 від 31.05.2023, № 85 від 31.05.2023.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” надав контролюючому органу і суду такі документи:

- видаткові накладні: РН-01/05 від 01.05.2023, РН-02/05 від 01.05.2023, РН-13/05 від 03.05.2023, РН-14/05 від 03.05.2023, РН-60/05 від 05.05.2023, РН-61/05 від 05.05.2023, РН-100/05 від 08.05.2023, РН-101/05 від 09.05.2023, РН-102/05 від 09.05.2023, РН-103/05 від 09.05.2023, РН-104/05 від 09.05.2023, РН-105/05 від 09.05.2023, РН-106/05 від 09.05.2023, РН-107/05 від 09.05.2023, РН-108/05 від 09.05.2023, РН-130/05 від 11.05.2023, РН-131/05 від 11.05.2023, РН-132/05 від 11.05.2023, РН-133/05 від 11.05.2023, РН-134/05 від 11.05.2023, РН-135/05 від 12.05.2023, РН-136/05 від 12.05.2023, РН-150/05 від 15.05.2023, РН-151/05 від 15.05.2023, РН-152/05 від 15.05.2023, РН-153/05 від 15.05.2023, РН-154/05 від 15.05.2023, РН-155/05 від 15.05.2023, РН-156/05 від 15.05.2023, РН-157/05 від 15.05.2023, РН-170/05 від 16.05.2023, РН-171/05 від 16.05.2023, РН-172/05 від 16.05.2023, РН-173/05 від 16.05.2023, РН-174/05 від 16.05.2023, РН-175/05 від 16.05.2023, РН-176/05 від 16.05.2023, РН-177/05 від 16.05.2023, РН-200/05 від 17.05.2023, РН-201/05 від 17.05.2023, РН-202/05 від 17.05.2023, РН-203/05 від 17.05.2023, РН-204/05 від 17.05.2023, РН-205/05 від 17.05.2023, РН-206/05 від 17.05.2023;

- товарно-транспортні накладні: ТТН-000001 від 01.05.2023, ТТН-000002 від 01.05.2023, ТТН-000003 від 03.05.2023, ТТН-000004 від 03.05.2023, ТТН-000005 від 05.05.2023, ТТН-000006 від 05.05.2023, ТТН-000007 від 08.05.2023, ТТН-000008 від 09.05.2023, ТТН-000009 від 09.05.2023, ТТН-000010 від 09.05.2023, ТТН-000012 від 09.05.2023, ТТН-000013 від 09.05.2023, ТТН-000014 від 09.05.2023, ТТН-000015 від 09.05.2023, ТТН-000016 від 11.05.2023, ТТН-000017 від 11.05.2023, ТТН-000018 від 11.05.2023, ТТН-000019 від 11.05.2023, ТТН-000020 від 11.05.2023, ТТН-000021 від 12.05.2023, ТТН-000022 від 12.05.2023, ТТН-000023 від 15.05.2023, ТТН-000024 від 15.05.2023, ТТН-000025 від 15.05.2023, ТТН-000026 від 15.05.2023, ТТН-000027 від 15.05.2023, ТТН-000028 від 15.05.2023, ТТН-000029 від 15.05.2023, ТТН-000030 від 15.05.2023, ТТН-000031 від 16.05.2023, ТТН-000032 від 16.05.2023, ТТН-000033 від 16.05.2023, ТТН-000034 від 16.05.2023, ТТН-000035 від 16.05.2023, ТТН-000036 від 16.05.2023, ТТН-000037 від 16.05.2023, ТТН-000038 від 16.05.2023, ТТН-000039 від 17.05.2023, ТТН-000040 від 17.05.2023, ТТН-000041 від 17.05.2023, ТТН-000042 від 17.05.2023, ТТН-000043 від 17.05.2023, ТТН-000044 від 17.05.2023, ТТН-000045 від 17.05.2023;

- платіжні доручення: № 29 від 03.05.2023, № 32 від 05.05.2023, № 36 від 09.05.2023, № 38 від 12.05.2023, № 41 від 15.05.2023, № 42 від 16.05.2023, № 45 від 18.05.2023, № 47 від 19.05.2023, № 22.05.2023.

Ухвалою суду від 10.07.2025 витребувано у АТ “КОМІНБАНК” оригінали виписок за рахунком ТзОВ “ФОКУС-СТАР” НОМЕР_2 з 17.04.2023 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 31.05.2023.

На виконання вказаної ухвали Департамент операційної діяльності АТ “КОМІНБАНК” надав суду оригінал виписки по рахунку ТзОВ “ФОКУС-СТАР” IBAN НОМЕР_2 за період з 01.05.2023 по 31.05.2023.

Надаючи оцінку вказаному доказу, суд констатував, що такий свідчить про відсутність фактичної сплати коштів ТзОВ “ФОКУС-СТАР” вищевказаним постачальникам.

Визначаючи межі апеляційного перегляду у цій справі, апеляційний суд виходить з того, що спору щодо частини фактичних обставин справи між сторонами немає.

Так, відповідач не заперечує, що позивач надав контролюючому органу і суду першої інстанції договори поставки № 14/04/2 від 14.04.2023, № 14/04/1 від 14.04.2023, № 15/05-Д від 15.05.2023 та № 28/04.23 від 28.04.2023, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та акти взаємних розрахунків, оскільки відповідач перелічив ці документи в актах перевірки від 20.07.2023 № 6763/Ж5/17-00-07-03/44975548 та від 27.07.2023 № 6882/Ж5/17-00-07-03/44975548.

Сторони визнають також, що постачальники ТзОВ “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ”, ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ”, ТОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ” і ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” виписали та зареєстрували в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за спірними операціями, а їх суми відповідач навів в актах перевірки та у Додатку 2 до них.

Не оспорюють сторони також і арифметичного розміру задекларованих позивачем сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування за квітень і травень 2023 року, перелік контрагентів та зміст господарських операцій.

Спірним у цій справі є те, чи підтверджують подані позивачем платіжні доручення, які товариство сформувало засобами системи дистанційного банківського обслуговування і які не містять печатки та підпису банку, факт фактичної сплати коштів постачальникам, те, чи є банківська виписка АТ “КОМІНБАНК”, яку суд першої інстанції витребував під час судового розгляду, належним та достатнім доказом відсутності такої сплати, а також те чи підставно суд першої інстанції взяв до уваги доказ, якого контролюючий орган не мав і не досліджував на момент прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Крім того спірною є і реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме те чи спричинили відповідні господарські операції рух активів позивача та зміну його майнового стану.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, як передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначає пункт 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкової вигоди виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкової вигоди, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на формування в податковому обліку податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника. Господарські операції мають відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Апеляційний суд, застосовуючи наведені норми до обставин цієї справи, встановив, що у квітні - травні 2023 року позивач уклав договори поставки товарів широкого вжитку з контрагентами: ТзОВ “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ” - договір № 14/04/2 від 14.04.2023, ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ” - договір № 14/04/1 від 14.04.2023, ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” - договір № 28/04.23 від 28.04.2023 та ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ”- договір № 15/05-Д від 15.05.2023, причому кожен із цих постачальників самостійно імпортував відповідні товари на митну територію України.

Поставки товарів підтверджують видаткові накладні РН-1/04 – РН-122/04 за квітень 2023 року та РН-01/05 – РН-357/05 за травень 2023 року, а також податкові накладні, які постачальники виписали та зареєстрували в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затвердив Кабінет Міністрів України постановою від 29.12.2010 № 1246, і дані про які відповідач навів у Додатку 2 до актів перевірки.

Умови договорів поставки у п. 1.4 визначають датою поставки дату підписання накладної представниками покупця в момент передачі постачальником товару в місці поставки, а п. 3.1 покладає доставку на склад покупця на постачальника або стороннього перевізника. Позивач також повідомив, що товарно-матеріальні цінності, які товариство придбало за квітень 2023 року, перебувають на тимчасовому безоплатному зберіганні на складах постачальників відповідно до домовленостей між сторонами зобов`язань.

При цьому суми заборгованості та здійснених оплат між суб`єктами господарювання сторони фіксували актами звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2023 та на 31.05.2023, які відповідач перелічив в актах перевірки.

На підтвердження оплат позивач надав платіжні доручення № 1 – № 21 за квітень 2023 року та № 29 – № 85 за травень 2023 року.

Для зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей позивач використовував складські приміщення, які орендує за договором № 1/04-жа від 01.04.2023, укладеним з ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також склад за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 311, за договором з Фінансово-лізинговою компанією “Електрон-Лізинг”.

Транспортування товарів від постачальників на склад позивача здійснював перевізник ТзОВ “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ”, що підтверджують товарно-транспортні накладні за квітень - травень 2023 року, у яких замовниками та товаровідправниками виступають відповідні постачальники, а вантажоодержувачем - ТзОВ “ФОКУС-СТАР”.

Крім того, позивач надав договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 07-23 від 03.04.2023, акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000003 від 03.04.2023, договір суборенди нежитлового приміщення № 510.02-23/1 від 16.02.2023, акти здачі-приймання робіт № ОУ-0000045 від 30.04.2023 та № ОУ-0000065 від 31.05.2023, наказ про організацію бухгалтерського обліку й облікової політики підприємства у 2023 році № 1/03/04 від 03.04.2023, головну книгу, аналіз рахунку та оборотно-сальдові відомості.

Оплату за товари позивач здійснював у безготівковій формі через систему “Клієнт-Банк”. Джерелом коштів товариство визначило безпроцентну поворотну фінансову допомогу за договорами № 2023/1, № 2023/2, № 2023/3 та № 2023/4 від 03.04.2023, які позивач уклав з ТзОВ “АНДЕРМЕТ”, ТзОВ “ІНТЕР-С КОМПАНІ”, ТзОВ “ЗАХІДСОЦПОСТАЧ” та ТзОВ “НЕОМЕТПРОМ ПЛЮС”.

Причиною виникнення від`ємного значення податку на додану вартість позивач назвав накопичення залишків придбаних товарів за відсутності їх реалізації, а наявність цих залишків товариство підтвердило матеріалами інвентаризації, які долучило до позовної заяви.

Апеляційний суд дослідивши у взаємному зв`язку реальний економічний зміст операцій, їх документальне, логістичне та фінансове забезпечення, рух активів, підтвердження оплат, наявність складських потужностей і залишків товару, встановив наявність самостійної ділової мети та фактичне виконання господарських зобов`язань позивачем та його контрагентами.

При цьому не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив реальності операцій.

Матеріали справи підтверджують поставку товарів широкого вжитку, їх перевезення визначеним у товарно-транспортних накладних перевізником, умови та факт зберігання на складах постачальників і на орендованих позивачем складах, оплату через систему дистанційного банківського обслуговування, а також реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, висновок про фактичне здійснення господарських операцій апеляційний суд робить із сукупної оцінки комплексу наданих доказів, а не тільки з формальної наявності договорів чи податкових накладних, юридичну силу яких, як первинних документів, заперечує відповідач.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок про відсутність у постачальників трудових ресурсів для завантажувально-розвантажувальних робіт відповідач зробив на підставі даних власних інформаційних систем, не встановивши, чи залучали ці підприємства працівників за цивільно-правовими договорами або послуги сторонніх виконавців.

Також відповідач не звернув увагу на те, що доставку товару здійснював перевізник ТзОВ “ТРАНСГРУП ПРОЕКТ” за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 07-23 від 03.04.2023, а тому наявність власного транспорту в постачальників для виконання їх зобов`язань не була необхідною.

Крім того поза увагою відповідача залишився той факт, що товар постачальники не виробляли, а імпортували на митну територію України, про що відповідач зазначив в актах перевірки, тому на переконання апеляційного суду, до цих правовідносин не може бути застосовна ознака здійснення операцій з товаром, який не міг бути вироблений у заявленому обсязі. Також відповідачу були надані документи обліку, і такі відповідач перелічив в актах перевірки.

Апеляційний суд наголошує на тому, що п. 198.2 ст. 198 ПК України пов`язує виникнення права на податковий кредит із тією з двох подій, яка відбулася раніше, а тому отримання товару, підтверджене зареєстрованою податковою накладною, є самостійною і достатньою підставою для формування податкового кредиту навіть за умови подальшої оплати.

З видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, наведених у Додатку 2 до актів перевірки, апеляційний суд встановив, що постачальники позивача виписали та зареєстрували податкові накладні на всі спірні суми, а тому вимога п. 198.6 ст. 198 ПК України щодо документального підтвердження податкового кредиту зареєстрованими податковими накладними виконана.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За пп. “б” п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Наведена норма пов`язує право на бюджетне відшкодування з фактичною сплатою сум податку постачальникам, а отже ключовим для цього спору є питання доведеності факту такої сплати.

Апеляційний суд встановив із матеріалів справи, що позивач на підтвердження оплати надав платіжні доручення за кожним з контрагентів, зокрема № 1 – № 21 за квітень 2023 року за операціями з ТзОВ “ТОРГОВА КОМПАНІЯ “ВЕЛИЧ” і ТзОВ “ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ” та № 29 – № 85 за травень 2023 року за операціями з ТзОВ “ВСЕ ПРОДАКШН” та ТзОВ “ВІНТАЖ ПРАЙМ”.

Також апеляційний суд встановив, що вищевказані платіжні документи позивач сформував засобами системи дистанційного обслуговування.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 (далі – Інструкція № 163), передбачено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі.

Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги (п. 9 цієї Інструкції).

Відповідно до п. 37 вказаної Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) дату складання і номер;

2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

3) найменування надавача платіжних послуг платника;

4) суму цифрами та словами;

5) призначення платежу;

6) підпис (и) платника;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично на підставі інформації, отриманої в процесі ідентифікації платника.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” № 851-IV від 22.05.2003 (далі - Закон № 851-IV), оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Під час судового розгляду досліджено надані позивачем (наявні в матеріалах справи) платіжні інструкції щодо перерахування грошових коштів та встановлено, що такі платіжні інструкції містять усі необхідні реквізити.

Таким чином, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем платіжні інструкції у вигляді скрінкопій не підтверджують фактичної сплати коштів постачальникам, оскільки ці платіжні документи позивач надавав контролюючому органу під час перевірок, і відповідач про недостовірність поданих копій не заявляв і оригіналів для порівняння не витребовував.

Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що ці платіжні інструкції не підтверджують сплати коштів постачальникам, через відсутність засвідчення банком, оскільки ч. 1 ст. 8 Закону № 851-IV прямо забороняє заперечувати юридичну силу та допустимість електронного документа виключно через його електронну форму, а Інструкція № 163 не вимагає наявності на таких документах печаток і підписів банку.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає що позивач довів факт проведення оплати за поставлений товар на рахунки вказаних контрагентів.

Апеляційний суд також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виписка АТ “КОМІНБАНК” спростовує факт оплати позивачем поставлених товарів.

Так, ухвалою від 10.07.2025 суд першої інстанції витребував оригінали виписок за рахунком ТзОВ “ФОКУС-СТАР” за періоди з 17.04.2023 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 31.05.2023

Як наслідок, в матеріалах справи наявні дві виписки по рахунку ТзОВ “ФОКУС-СТАР”, відкритому в АТ “КОМІНБАНК”, за той самий період: одну з яких до справи долучило товариство, а другу - банк надіслав суду першої інстанції листом від 24.07.2025 № 04.9/1711/БТ на виконання ухвали від 10.07.2025. Обидві виписки походять від однієї банківської установи, обидві скріплені її штампами, проте суд першої інстанції поклав в основу свого рішення одну з них.

Апеляційний суд враховує й те, що ухвалою від 10.07.2025 суд першої інстанції витребував виписки по рахунку, номер якого зазначив неповно, на що банк прямо вказав у своїй відповіді, повідомивши про відсутність в установі рахунку з таким номером і навівши перелік фактично відкритих рахунків товариства.

Разом із тим апеляційний суд зазначає, що розбіжність між наявними у справі виписками не має вирішального значення для вирішення цього спору.

Так, предметом судового розгляду у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення № 760417000703 від 19 вересня 2023 року та податкових повідомлень-рішень № 715017000703 і № 715117000703 від 28 серпня 2023 року.

Правомірність вказаних податкових повідомлень – рішень апеляційний суд оцінює за тими підставами, обставинами і документами, які були покладені в основу зазначених податкових повідомлень – рішень під час їх прийняття.

Апеляційний суд встановив, що контролюючий орган прийшов до висновку про завищення сум бюджетного відшкодування на підставі узагальненої податкової інформації, даних власних інформаційних систем та відсутності на поданих до перевірки платіжних документах відміток банківської установи. При цьому банківських виписок по рахунку товариства відповідач не досліджував, у банку відповідних виписок не витребовував і до уваги при прийнятті спірних податкових повідомлень – рішень не брав.

Отже, обставини, які виникли у зв`язку із надходженням до суду першої інстанції виписки у АТ “КОМІНБАНК” у липні 2025 року, перебувають за межами тих підстав, за якими суд перевіряє правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки ні підтвердження, ні спростування обставин, що встановлені у липні 2025 року, не можуть змінити оцінку рішень, які відповідач прийняв у серпні та вересні 2023 року, оскільки на той момент відповідач відповідними даними не володів і на вказані у виписці АТ “КОМІНБАНК” обставини не посилався.

Суд першої інстанції, поклавши в основу свого рішення доказ, сформований через два роки після проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, фактично доповнив підстави спірних податкових повідомлень – рішень на стадії судового розгляду.

Апеляційний суд також враховує й те, що жодного факту підроблення поданих позивачем первинних чи платіжних документів у визначеному законом порядку суд першої інстанції не встановив, вирок у кримінальному провадженні відсутній, а кримінальне провадження № 42023180000000064 закрито. При цьому, під час закриття кримінального провадження, зафіксовано документальне підтвердження реальності поставок та оплати товарів.

Одночасно апеляційний суд наголошує на тому, що вказані висновки апеляційного суду не встановлюють остаточного розміру суми бюджетного відшкодування, яка належить товариству, і не позбавляють контролюючий орган повноважень, наданих йому ПК України, щодо перевірки відповідних обставин у визначеному Кодексом порядку.

Щодо доводів відповідача у контексті запитів про проведення інвентаризації апеляційний суд зазначає таке.

Апеляційний суд встановив, що на підставі наказу № 987-п від 20.06.2023 контролюючий орган 07.07.2023 вручив директору ТзОВ “ФОКУС-СТАР” ОСОБА_2 лист-вимогу № 5067/ЖК12/17-00-07-03 про проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів. Позивач цю вимогу виконав, провівши інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей.

Абз. 6 п. 7 розділу I Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затвердило Міністерство фінансів України наказом від 02.09.2014 № 879 і зареєструвало Міністерство юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі Положення № 879), передбачає, що проведення інвентаризації є обов`язковим, окрім іншого, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Згідно з абз. 4 та 5 п. 1 розділу II цього Положення, у разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Пункт 1 розділу II Положення № 879 передбачає, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Згідно з п. 2.1 розділу II Положення № 879, до складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Із наведених норм апеляційний суд робить висновок про те, що інвентаризацію проводить платник податків самостійно повним складом інвентаризаційної комісії, до якої працівники податкової служби не входять, а мають право бути присутніми при її проведенні за власною згодою, причому реалізація цього права залежить від власної ініціативи працівників контролюючого органу, а не від дій платника податків.

Отже, ні відсутність представників контролюючого органу під час інвентаризації, ні те, що товариство не забезпечило представникам відповідача можливості огляду товарно-матеріальних цінностей, не свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Апеляційний суд наголошує, на тому, що ПК України не ставить право платника на податковий кредит і бюджетне відшкодування у залежність від проведення інвентаризації у присутності контролюючого органу.

Умови виникнення цього права вичерпно визначають пп. “а” п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та пп. “б” п. 200.4 ст. 200 ПК України, і жодна з цих норм не містить такої вимоги.

Тому обставини, пов`язані з інвентаризацією, самі по собі не можуть бути однією з істотних умов для зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Апеляційний суд враховує те, що позивач пояснив причину виникнення від`ємного значення податку на додану вартість накопиченням залишків придбаних товарів за відсутності їх реалізації, і що відповідач жодних доказів реалізації цих товарів у квітні - травні 2023 року не надав.

Наявність у позивача можливості зберігати придбані товари підтверджують договір оренди складського приміщення № 1/04-жа від 01.04.2023, який товариство уклало з ФОП ОСОБА_1 , та договір оренди складу за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 311, який товариство уклало з Фінансово-лізинговою компанією “Електрон-Лізинг”, а надання послуг оренди - актами та платіжними дорученнями, яких відповідач не спростував.

Апеляційний суд звертає увагу й на те, що контролюючий орган здійснив вихід тільки за юридичною адресою товариства - м. Рівне, майдан Незалежності, буд. 3, оф. 37, про що склав акт № 1574/Ж3/17-00-07-03 від 03.07.2023, тоді як за адресами орендованих складів у с. Вовчухи Городоцького району Львівської області та у м. Львові на вул. Шевченка, 311 фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей не перевіряв.

Крім того, обидві перевірки відповідач провів як документальні позапланові невиїзні, що за своєю природою виключає безпосередній огляд складських приміщень. За таких обставин відповідач не міг зробити обґрунтованого висновку про відсутність товару, а відповідні твердження побудував на припущенні.

Надаючи оцінку твердженням відповідача, що грунтуються на даних власних інформаційних систем, апеляційний суд зазначає, що сумнівність господарських операцій, яку податковий орган обґрунтовує виключно інформацією з власних інформаційних баз, не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить тільки загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників і покупців без оцінки їх спільної діяльності, зокрема щодо реальності здійснення спірних господарських операцій.

Тому апеляційний суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит та заявив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень і травень 2023 року, а відповідач протиправно прийняв податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2023 року № 760417000703 та податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2023 року № 715017000703 і № 715117000703.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, яке заявило ТзОВ “ФОКУС-СТАР” за квітень і травень 2023 року.

За змістом абз. 1 та 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Апеляційний суд наголошує на тому, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, у спірному випадку - після того, як контролюючий орган внесе до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Отже, на час вирішення цього спору у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані за заявами ТзОВ “ФОКУС-СТАР” про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень і травень 2023 року як такої, що є узгодженою.

Враховуючи те, що відповідна позовна вимога є передчасною, в задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити.

Вищевказаний висновок є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, яке заявило ТзОВ “ФОКУС-СТАР” за квітень і травень 2023 року.

Отже, позовні вимоги необхідно задовольнити частково, шляхом:

- визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 760417000703 від 19 вересня 2023 року;

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 715017000703 і № 715117000703 від 28 серпня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права, тому рішення суду необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову.

Апеляційну скаргу, на думку апеляційного суду, необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОКУС-СТАР” задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі № 380/25286/23 скасувати, та прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОКУС-СТАР” задовольнити частково:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 760417000703 від 19.09.2023;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 715017000703, 715117000703 від 28.08.2023.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель