Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №260/4003/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: містобудування; архітектурної діяльності

Дата: 17 серпня 2026 р.

Справа: №260/4003/25

Суддя: Хобор Романа Богданівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4003/25 пров. № А/857/48474/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді - Хобор Р.Б.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Богачука Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року, що ухвалив суддя Луцович М.М. в м. Ужгороді, у справі № 260/4003/25 за адміністративним позовом Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція архітектури та містобудування України звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд зобов`язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами:

- 2124455900:02:003:0066,

- 2124455900:02:003:1294,

- 2124455900:02:003:1289,

- 2124455900:02:003:1254,

та привести земельні ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Державної інспекції архітектури та містобудування України “Про проведення позапланової перевірки” від 30.09.2024 № 175 та відповідно до направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 04.10.2024 № 1357/02/12-24, позивач з 15.10.2024 по 18.10.2024 на об`єкті будівництва за адресою: урочище “Четате” по АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами:

- 2124455900:02:003:0066,

- 2124455900:02:003:1294,

- 2124455900:02:003:1289,

- 2124455900:02:003:1254,

провів позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та встановив, що суб`єкт містобудування здійснив самовільне будівництво об`єкту за адресою: урочище “Четате” по АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами:

- 2124455900:02:003:0066,

- 2124455900:02:003:1294,

- 2124455900:02:003:1289,

- 2124455900:02:003:1254, а саме: на земельній ділянці з кадастровим номером 2124455900:02:003:0066.

За результатами вказаної перевірки позивач склав акт перевірки, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та протокол про адміністративне правопорушення від 18 жовтня 2024 року.

Надалі, позивач виніс постанову № 9/2025/02-2-02, визнав відповідачку винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Вважаючи дії відповідачки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта.

18.09.2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.

Зобов`язав ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами:

- 2124455900:02:003:0066,

- 2124455900:02:003:1294,

- 2124455900:02:003:1289,

- 2124455900:02:003:1254,

та привести земельні ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18.10.2024 вимагалось усунути, у встановленому законодавством порядку, допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт або привести земельні ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва у термін до 23.12.2024, і такі вимоги відповідачка не виконала, то наявні підстави для зобов`язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт, привівши земельні ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачки, яка, на її думку, не була належним чином повідомлена про розгляд справи. Апелянтка зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази вручення їй судових повісток, а роздруківки поштових трекінгів не ідентифікують зміст поштових відправлень та особу одержувача.

Також відповідачка вказує, що через необізнаність про розгляд справи у суді першої інстанції вона була позбавлена можливості подати докази, які, на думку відповідачки, мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема копію дозволу на виконання будівельних робіт від 26.10.2010 № 1751, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо технічної інвентаризації та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Крім цього, апелянтка зазначає, що суд першої інстанції не дослідив можливості перебудови об`єкта, не встановив, чи є знесення пропорційним заходом реагування, та не конкретизував у резолютивній частині рішення, який саме об`єкт підлягає знесенню.

Позиція Державної інспекції архітектури та містобудування України зводиться до того, що відповідачка мала можливість надати дозвільні документи як під час проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, однак таких документів не подала. ДІАМ також вказує, що серед архівів, переданих ліквідованою Державною архітектурно-будівельною інспекцією, дозволу № 1751 від 26.10.2010 не виявлено.

При цьому, Державний архів Закарпатської області повідомив, що дозволи на виконання будівельних робіт та книга реєстрації виданих дозволів за 2010 рік на зберігання архіву не передавались. Солотвинська селищна рада повідомила, що містобудівні умови та обмеження щодо відповідного об`єкта не надавались.

Окрім цього, позивач вказує, що надана апелянтом сканкопія дозволу не містить належних реквізитів, зокрема на ній не читається прізвище особи, яка підписала документ, та відсутній чіткий відтиск печатки, у зв`язку з чим достовірність такого документа викликає обґрунтований сумнів.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 2124455900:02:003:0066,

- 2124455900:02:003:1294,

- 2124455900:02:003:1289,

- 2124455900:02:003:1254,

належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

У період з 15.10.2024 по 18.10.2024, на підставі наказу Державної інспекції архітектури та містобудування України “Про проведення позапланової перевірки” від 30.09.2024 № 175 та відповідно до направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 04.10.2024 № 1357/02/12-24 посадові особи ДІАМ провели позапланову перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами 2124455900:02:003:0066, 2124455900:02:003:1294, 2124455900:02:003:1289, 2124455900:02:003:1254, за результатом якої складено акт № 5 від 18.10.2024.

Зазначеною перевіркою встановлено, що суб`єкт містобудування здійснив самовільне будівництво об`єкту за адресою: урочище “Четате” по АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами 2124455900:02:003:0066, 2124455900:02:003:1294, 2124455900:02:003:1289, 2124455900:02:003:1254, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 2124455900:02:003:0066, чим порушив вимоги пункту 1 частини 1 статті 34, частини 2 статті 35, абзацу 1 частини 1 статті 36, абзацу 1 частини 2 статті 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, абзацу 2 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 466.

На підставі виявлених порушень головний інспектор ДІАМ 18.10.2024 стосовно ОСОБА_1 склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 96 КУпАП, та видав припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18.10.2024, яким вимагав усунути у встановленому законодавством порядку допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт або привести земельні ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва у термін до 23.12.2024.

У період з 11.02.2025 по 21.02.2025, на підставі наказу Державної інспекції архітектури та містобудування України “Про проведення позапланової перевірки” від 06.02.2025 № 24 та відповідно до направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 07.02.2025 № 234/02/12-25 головним інспектором будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Фединишинцем Анатолієм Федоровичем проведено позапланову перевірку з питань дотримання ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18.10.2024, за результатами якого складено акт від 24.02.2025 № 7.

Зазначеною перевіркою встановлено, що суб`єкт містобудування не виконав вимогу Припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18.10.2024, а саме: документи, які дають право на виконання будівельних робіт, не оформлені, земельні ділянки не приведені у попередній стан, що існував до початку самочинного будівництва у термін до 23.12.2024, а саме: демонтаж об`єкту самочинного будівництва не здійснено.

Так, виявлені порушення стали підставою для висновку про наявність в діях відповідачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП.

Постановою від 11.03.2025 № 9/2025/02-2-02 по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем припису у добровільному порядку, просить суд зобов`язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Апеляційний суд встановив, що сторони визнають повноваження позивача на звернення з даним позовом, належність спірних земельних ділянок відповідачці на праві приватної власності, факт зведення на відповідних земельних ділянках спірного об`єкта, зміст та факт видачі відповідачу припису про усунення порушень, факт невиконання цього припису на час розгляду справи, а також наявність постанови про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Отже, суть спору зводиться до наявності чи відсутності у відповідачки на момент виконання будівельних робіт документа, що надає право на їх виконання, і, як наслідок, до правової кваліфікації спірного об`єкта як самочинного будівництва в розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

2. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

За приписами ч. 7 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 ст. 38 цього ж Закону передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до адміністративного суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноважень на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме: виявлення факту самочинного будівництва; видача припису про усунення порушень із визначенням строку для добровільного виконання; невиконання особою вимог припису у встановлений строк.

Апеляційний суд встановив, що позивач виявив факт виконання відповідачкою будівельних робіт без наявності документів, які дають право на їх виконання, що підтверджується актом перевірки від 18 жовтня 2024 року № 5, яким за результатами позапланової перевірки та візуального огляду об`єкта зафіксовано самовільне будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 2124455900:02:003:0066, а також відомостями Реєстру будівельної діяльності, в якому відсутня інформація щодо дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт на цьому об`єкті.

Позивач видав відповідачці припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18 жовтня 2024 року із визначенням строку для його виконання до 23 грудня 2024 року, шляхом оформлення дозвільних документів або приведення земельних ділянок у попередній стан.

Із акту перевірки від 24 лютого 2025 року № 7 встановлено те, що документи, які дають право на виконання будівельних робіт, не оформлені, оскільки у акті зафіксовано, що відповідачка не надала головному інспектору дозвільні документи, а результати опрацювання Реєстру будівельної діяльності за параметрами кадастрових номерів та адреси об`єкта не виявили інформації про прийняття об`єкта в експлуатацію станом на дату складення акта.

Постановою від 11 березня 2025 року № 9/2025/02-2-02, відповідачку визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП.

Таким чином апеляційний суд встановив, що відповідачка земельні ділянки у попередній стан не привела, та демонтаж об`єкта самочинного будівництва не виконала.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відповідачка здійснила будівництво спірного об`єкта без документів, які дають право на виконання будівельних робіт, не виконала у встановлений строк вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 жовтня 2024 року, а отже наявні підстави для зобов`язання відповідачки знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт та привести земельні ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва.

Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про судові засідання апеляційний суд зазначає, що на адресу відповідачки, зазначену відповідачкою як місце проживання: АДРЕСА_2 , скеровувалась повістка про виклик до суду.

Із протоколів судових засідань апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції у кожному судовому засіданні перевіряв дотримання порядку повідомлення відповідачки.

Так, у судовому засіданні 26 червня 2025 року головуючий суддя оголосив, що відповідач до суду не з`явилася, однак за даними трекінгу повістку вручено 4 червня 2025 року, тобто вчасно.

Із протоколу судового засідання 18 вересня 2025 року апеляційний суд встановив, що головуючий суддя оголосив про неявку відповідачки, зазначивши, що відповідачка була належним чином повідомлена, оскільки за даними трекінгу Укрпошти повістку та ухвалу вручено позивачці 16 липня 2025 року.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що перевірити відомості трекінгу за номером поштового відправлення на момент апеляційного перегляду справи неможливо, оскільки такі дані зберігаються оператором поштового зв`язку протягом обмеженого строку, який на цей час сплив.

Разом з тим відповідачка не надала жодних доказів на спростування зафіксованого судом першої інстанції факту вручення відповідачці кореспонденції у вказані дати, зокрема доказів того, що відповідачка 4 червня 2025 року та 16 липня 2025 року повідомлень про виклик до суду не отримувала.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відповідачка була повідомлена про розгляд справи, а доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність дозволу на виконання будівельних робіт від 26 жовтня 2010 року № 1751, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області.

Апеляційний суд встановив, що відповідачка подала до апеляційного суду копію дозволу на виконання будівельних робіт від 26 жовтня 2010 року № 1751, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області.

Разом з тим позивач вказує на те, що здійснив перевірку всіх архівів, переданих ліквідованою Державною архітектурно-будівельною інспекцією, і зазначеного дозволу серед них не виявлено.

З цього приводу апеляційний суд встановив, що відповідно до інформаційної довідки Державного архіву Закарпатської області від 5 січня 2026 року № 144/01-16 дозволи на виконання будівельних робіт та книга реєстрації виданих дозволів за 2010 рік на зберігання архіву не передавалися, а відповідно до листа Солотвинської селищної ради станом на 22 грудня 2025 року відділ містобудування та архітектури містобудівні умови та обмеження на зазначені земельні ділянки не надавав.

З огляду на вказане, оцінюючи копію дозволу на виконання будівельних робіт від 26.10.2010 № 1751, апеляційний суд вважає, що оригінал вказаного документа відсутній, а тому вважає що відповідачка не довела факту отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами:

- 2124455900:02:003:0066,

- 2124455900:02:003:1294,

- 2124455900:02:003:1289,

- 2124455900:02:003:1254.

Апелянтка разом з апеляційною скаргою подала копію дозволу на виконання будівельних робіт від 26.10.2010 № 1751, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо технічної інвентаризації та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Апеляційний суд не надає оцінки правомірності проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва (а відповідно і вищевказаним документам), оскільки ці обставини не є предметом спору у вказаній справі і не підтверджують наявності у відповідачки документа, що надає право на виконання будівельних робіт, відсутність якого покладена в основу висновку про самочинність будівництва.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про невручення відповідачці копії судового рішення, нечіткість і невизначеність резолютивної частини рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що такі доводи не стосуються встановлених обставин справи чи правильності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм матеріального чи процесуального права, а тому на результат апеляційного перегляду не впливають.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 260/4003/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель

Оригінал: reyestr.court.gov.ua