Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №240/28189/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/28189/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання дій протиправними, скасування рішення.

Суть спору

Спір стосується правомірності рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 27.10.2025 №ЦО-20436, яким за результатами перевірки обґрунтованості скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії від 27.12.2024 №5056/12 про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності.

Предметом апеляційного перегляду є дотримання відповідачем установленої законодавством процедури перевірки рішення МСЕК та наявність у нього правових підстав для скасування встановленої позивачу інвалідності без проведення повторного оцінювання.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 27.10.2025 №ЦО-20436.

Позов обґрунтовано тим, що перевірку рішення МСЕК проведено з порушенням установленої процедури: позивача не повідомлено про необхідність повторного оцінювання, не направлено на повне медичне обстеження та проведення необхідних досліджень, однак за результатами перевірки обґрунтованості рішення скасовано раніше встановлену йому групу інвалідності.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 27.10.2025 №ЦО-20436 та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що постанова слідчого, прийнята у кримінальному провадженні №12025060000000224 від 17.03.2025, була належною підставою для проведення перевірки рішення МСЕК. Водночас суд дійшов висновку, що під час такої перевірки відповідач не забезпечив дотримання процедури, необхідної для прийняття рішення про скасування встановленої позивачу інвалідності.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що перевірка рішення МСЕК проведена в межах повноважень Центру на підставі постанови слідчого. За результатами аналізу медико-експертної документації експертна команда встановила відсутність обстежень, необхідних для підтвердження відповідного діагнозу, зокрема МРТ і КТ кульшових, колінних суглобів та хребта, а наявні зміни з боку опорно-рухової системи, на її думку, не відповідали критеріям встановлення будь-якої групи інвалідності.

Відповідач також вважає помилковим висновок суду про обов`язковість участі позивача у перевірці, оскільки повідомлення особи та проведення повного медичного обстеження передбачені у разі прийняття Центром рішення про необхідність повторного оцінювання. Такого рішення щодо ОСОБА_1 прийнято не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що його не повідомляли про проведення повторного оцінювання, не направляли на повне медичне обстеження та необхідні дослідження. Доказів його відмови від такого обстеження або неприбуття після належного повідомлення матеріали справи не містять.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №1 від 27.12.2024 №5056/12 ОСОБА_1 з 23.12.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням із датою чергового переогляду 23.12.2026.

Підставою для перевірки обґрунтованості цього рішення була постанова слідчого у кримінальному провадженні №12025060000000224 від 17.03.2025.

За результатами перевірки Центр оцінювання функціонального стану особи прийняв рішення від 27.10.2025 №ЦО-20436, яким рішення МСЕК від 27.12.2024 №5056/12 скасував.

Мотивуючи прийняте рішення, експертна команда зазначила про відсутність у медичній документації обстежень, необхідних, на її думку, для підтвердження діагнозу, зокрема МРТ і КТ кульшових, колінних суглобів та хребта, та водночас дійшла висновку, що наявні у позивача порушення не відповідають критеріям встановлення будь-якої групи інвалідності.

Матеріали справи не містять доказів проведення перед прийняттям рішення №ЦО-20436 повного медичного обстеження позивача та необхідних досліджень, його відмови від їх проходження або неприбуття після належного повідомлення.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, однак не обмежений ними у разі встановлення неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Порядок здійснення Центром перевірки обґрунтованості рішення МСЕК та прийняття за її результатами оскаржуваного рішення визначався законодавством, чинним на 27.10.2025.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» з 01.01.2025 запроваджено систему оцінювання повсякденного функціонування особи та припинено повноваження медико-соціальних експертних комісій.

Абзацом сьомим пункту 3 Постанови №1338 передбачено, що перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до припинення їх повноважень, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд. Відповідно до пункту 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром з дотриманням вимог цього Порядку.

На час прийняття оскаржуваного рішення Постанова №1338 діяла у редакції від 11.09.2025, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2025 №1111. У цій редакції підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди та пунктом 51 Порядку №1338 до підстав перевірки обґрунтованості рішень МСЕК віднесено, зокрема, виконання постанови слідчого або прокурора, ухвали слідчого судді, рішення чи ухвали суду.

Судом першої інстанції встановлено, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК від 27.12.2024 №5056/12 проводилася на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні №12025060000000224 від 17.03.2025. Отже, правові підстави для проведення такої перевірки у відповідача були. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки місцевий суд також визнав наявність належної підстави для здійснення перевірки.

Спірним є дотримання відповідачем установленого порядку прийняття рішення за результатами такої перевірки.

Пунктом 51 Порядку №1338 передбачено, що у разі прийняття за результатами перевірки рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особа підлягає повідомленню, а оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень. За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. Цим же пунктом передбачено можливість скасування попереднього рішення у разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або її неприбуття за відсутності визначених Порядком виключних підстав.

Отже, сама по собі перевірка обґрунтованості рішення шляхом дослідження документів та відповідних медичних записів не передбачає обов`язкової особистої участі особи на кожному її етапі. Водночас, якщо за результатами такого дослідження Центр встановлює недостатність медичних даних для підтвердження раніше встановленої інвалідності та ставить питання про її скасування, подальше рішення має прийматися з дотриманням передбаченої Порядком №1338 процедури повторного оцінювання.

У цій справі підставою для висновку відповідача про необґрунтованість встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності стала, зокрема, відсутність МРТ та КТ кульшових, колінних суглобів і хребта, які експертна команда вважала необхідними для підтвердження відповідного діагнозу. Водночас, констатувавши недостатність медичних даних, відповідач без проведення повторного оцінювання та отримання результатів повного медичного обстеження дійшов остаточного висновку про невідповідність стану позивача критеріям встановлення будь-якої групи інвалідності.

Такий порядок дій не відповідає вимогам Порядку №1338.

Аналогічний підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 25.08.2026 у справі №420/37294/25. Верховний Суд зазначив, що Порядок №1338 не передбачає права Центру скасовувати рішення МСЕК в інший спосіб, ніж за результатами повторного оцінювання особи з її викликом та повідомленням, якщо під час перевірки виник сумнів в обґрунтованості встановленої інвалідності. Таке оцінювання має проводитися на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що Центр, який після перевірки обґрунтованості рішення МСЕК вважає відсутніми дані для встановлення будь-якої групи інвалідності, має прийняти рішення про необхідність повторного оцінювання, направити особу на повне медичне обстеження та повідомити її про це. Прийняття рішення про скасування встановленої інвалідності без проведення повторного оцінювання свідчить про порушення встановленої процедури.

Колегія суддів враховує, що рішення, яке було предметом перегляду у справі №420/37294/25, прийняте до набрання чинності змінами, внесеними до Постанови №1338 постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2025 №1111. Водночас зазначені зміни, розширивши перелік підстав проведення перевірки обґрунтованості рішень, зокрема шляхом включення постанови слідчого та прокурора, не змінили порядку дій Центру у випадку необхідності повторного оцінювання особи. Тому наведений правовий висновок Верховного Суду є релевантним до спірних правовідносин.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Центром рішення про необхідність повторного оцінювання позивача, його направлення на повне медичне обстеження та проведення необхідних досліджень, належного повідомлення про такі дії, а також доказів відмови позивача від їх проходження чи неприбуття після належного повідомлення.

За таких обставин довід апелянта про те, що повідомлення позивача не вимагалося з огляду на неприйняття Центром рішення про повторне оцінювання, є безпідставним. Встановивши недостатність медичних даних і дійшовши висновку про відсутність підстав для будь-якої групи інвалідності, відповідач мав перейти до повторного оцінювання у порядку, визначеному Постановою №1338. Неприйняття самим Центром рішення про необхідність такого оцінювання не усуває обов`язку дотриматися процедури, яка мала передувати скасуванню встановленої інвалідності.

Такий висновок узгоджується також зі статтею 17 Закону України «Про адміністративну процедуру», якою гарантовано право особи бути заслуханою до прийняття адміністративного акта, що може негативно вплинути на її право або законний інтерес. За обставин цієї справи позивачу до прийняття несприятливого для нього рішення мала бути забезпечена можливість надати пояснення та медичні документи, а також пройти дослідження, відсутність яких відповідач використав як підставу для скасування рішення МСЕК.

При цьому суд не вправі самостійно вирішувати питання про відповідність стану здоров`я особи критеріям певної групи інвалідності. Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16 зазначав, що суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері та здійснює судовий контроль за рішеннями відповідних органів у межах перевірки дотримання встановленої законодавством процедури.

Тому доводи апеляційної скарги щодо достатності медичних підстав для скасування ІІІ групи інвалідності не можуть бути підставою для самостійної оцінки судом медичних показників позивача. Для вирішення цього спору визначальним є встановлене порушення процедури, яка мала передувати прийняттю рішення про скасування чинного рішення МСЕК.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.08.2026 у справі №260/6984/25, наведеного не спростовують. У тій справі підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд стало неповне встановлення судами обставин щодо процесуального документа правоохоронного органу, на виконання якого проводилася перевірка. У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив конкретну постанову слідчого від 17.03.2025 та визнав її належною підставою для перевірки, тому відповідні обставини додаткового з`ясування не потребують.

Колегія суддів ураховує, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення послався також на положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Зазначена постанова була чинною на час прийняття рішення МСЕК від 27.12.2024, однак втратила чинність з 01.01.2025 і не регулювала порядок здійснення Центром перевірки обґрунтованості рішення та прийняття оскаржуваного рішення 27.10.2025.

Водночас наведене посилання не було визначальним для вирішення спору та не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури ґрунтується також на положеннях Постанови №1338 та встановлених у справі обставинах щодо непризначення повторного оцінювання, непроведення повного медичного обстеження і відсутності належного повідомлення позивача.

Висновок суду першої інстанції щодо участі позивача у процедурі також слід оцінювати з урахуванням конкретних обставин цієї справи. Перевірка обґрунтованості рішення шляхом дослідження документів та відповідних медичних записів не передбачає обов`язкової особистої участі особи на кожному її етапі. Водночас, якщо за результатами такої перевірки Центр установив недостатність медичних даних та дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення будь-якої групи інвалідності, він мав провести повторне оцінювання з дотриманням вимог Порядку №1338.

За встановлених обставин окремі неточності мотивування рішення суду першої інстанції не спростовують правильності його висновку про протиправність рішення Центру від 27.10.2025 №ЦО-20436 та не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують, а підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення колегією суддів не встановлено.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та обґрунтовано визнав протиправним і скасував рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 27.10.2025 №ЦО-20436.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених статтею 317 КАС України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Окремі неточності його мотивування не були визначальними для вирішення спору та не вплинули на правильність висновку по суті.

Відповідно до статті 316 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 — без змін.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, підстав для зміни здійсненого ним розподілу судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн немає.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заявив про витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн та повідомив про намір подати докази їх понесення і розміру протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У разі подання таких доказів у строк, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягатиме вирішенню в порядку, встановленому статтями 143, 252 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.